Вогнегасники

Вогнегасники застосовують для гасіння загорянь та невеликих пожеж у початковій стадії їх розвитку. Залежно від об'єму вогнегасники бувають малоємні (до 5 л); промислові ручні (до 10 л); перевізні (більше 10 л).

Найбільш поширені хімічні пінні вогнегасники ВХП-10, ОП-М та ВП-9ММ.

Заслуговує на увагу ручний вогнегасник ВХП-10 продуктивністю 43—50 л, кратністю піни 5—6, довжиною струменя до 6 м.

Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Слід мати на увазі, що піна електропровідна — нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, вона псує цінне обладнання, речі та папери. Нею не можна також гасити калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні, виділяється водень, який посилює горіння.

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ВПП-5, ВПП-10) та стаціонарні (ВПП-100 та ВПП-250). За конструкцією вони подібні до хімічних пінних вогнегасників.

Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння різних твердих речовин та матеріалів, за винятком лужних металів та електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також речей, які горять без доступу повітря.

Сумішшю в корпусі вогнегасника ВПП-10 є 6% водний розчин та піноутворювач ПУ-1. Тиск у корпусі вогнегасника створюється стисненим діоксидом вуглецю, який знаходиться в спеціальному балоні, всередині (або зовні) вогнегасника. Стиснений розчин по сифонній трубці прямує в розпилювач і дифузор, де проходить утворення повітряно-механічної піни кратністю 60, кількістю 540 літрів та часом дії 45 сек.

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння невеликих пожеж, всіх видів загоряння. Промисловість випускає вуглекислотні вогнегасники в ручному (ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8) та транспортному варіантах.

Вони приводяться до дії вручну. Через вентиль стиснена рідка вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до -70°С. При переході рідкої вуглекислоти в газ її об'єм збільшується в 500 разів. Утворюється снігоподібна вуглекислота, яка при випаровуванні охолоджує горючу речовину та ізолює її від кисню повітря. Корисна довжина струменя вогнегасника приблизно 4 м, час дії — 30—60 сек.

Вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук; зберігати подалі від тепла для запобігання саморозрядження. Вуглекислотою можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також горючі і тверді речовини. Не можна гасити спирт і ацетон, які розчиняють вуглекислоту, а також терміт, фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники мають широке застосування, їх випускають таких типів: ВП-1 «Момент», ВП-2А, ВП-10, ВПС-10, ВП-100, ВП-250, СП-120.

Ручні порошкові вогнегасники ВП-10 використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (натрій, калій), деревини, пластмас тощо.

Для створення тиску в корпусі і викиду порошку слугує стиснений газ (азот, діоксид, повітря), який знаходиться у невеликому спеціальному балоні під тиском 15 МПа. Вогнегасник ВПС-10 відрізняється тільки за складом порошку та засобом для його викиду.

Крім перелічених вогнегасників, випускають вогнегасники аерозольні хладонові (ВАХ-0,5), вогнегасники хладонові (ВХ-3, ВХ-7), вогнегасники вуглекислотно-брометилові (ВВБ-3, ВВБ-7), вогнегасники автоматичні (УАП-5, УАП-8, УАП-16) тощо.

У приміщеннях туристичних підприємств засоби пожежогасіння розташовують згідно з вимогами «Правил пожежної безпеки в Україні». У коридорах, проходах, проїздах або інших місцях, крім вогнегасників, розташовують пожежні пункти з набором первинних засобів пожежогасіння.