Визначення необхідної кількості первинних засобів пожежогасіння

При визначенні видів і кількості первинних засобів пожежогасіння слід ураховувати фізико-хімічні і пожежонебезпечні властивості горючих речовин, їх відношення до вогнегасних речовин, а також площу виробничих приміщень, відкритих майданчиків і установок.

Комплектування технологічного устаткування вогнегасниками здійснюється згідно із вимогами технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідним правилами пожежної безпеки.

Комплектування імпортного устаткування вогнегасниками проводиться згідно з умовами договору на його поставку.

Вибір типа і розрахунок необхідної кількості вогнегасників у приміщенні, що захищається, або на об'єкті слід проводити залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, а також класу пожежі горючих речовин і матеріалів.

Вибір типу вогнегасника (пересувний або ручний) обумовлений розмірами можливих вогнищ пожежі. При їх значних розмірах необхідно використовувати пересувні вогнегасники.

Вибираючи вогнегасник з відповідною температурною межею використовування, необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель і споруд.

Якщо можливі комбіновані вогнища пожежі, то перевага при виборі вогнегасника віддається більш універсальному за сферою застосування.

У громадських будівлях і спорудах на кожному поверсі мають розміщуватися не менше двох ручних вогнегасників.

Приміщення категорії Д можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м².

За наявності кількох невеликих приміщень однієї категорії пожежної небезпеки кількість необхідних вогнегасників визначається з урахуванням сумарної площі цих приміщень.

Вогнегасники, відправлені з підприємства на перезарядку, повинні замінюватися відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

При захисті приміщень ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо слід ураховувати специфіку взаємодії вогнегасних речовин з устаткуванням, виробами, матеріалами тощо, що захищаються. Дані приміщення слід обладнати хладоновими і вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50%, виходячи з їх розрахункової кількості.

Відстань від можливого вогнища пожежі до місця розміщення вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель і споруд; 30 м — для приміщень категорій А, Б і В; 40 м — для приміщень категорії Г; 70 м — для приміщень категорії Д.

На об'єкті повинна бути визначена особа, відповідальна за придбання, ремонт, збереження і готовність до дії первинних засобів пожежогасіння.

Облік перевірки наявності і стану первинних засобів пожежогасіння слід вести в спеціальному журналі довільної форми.

Кожний вогнегасник, встановлений на об'єкті, повинен мати порядковий номер, нанесений на корпус білою фарбою. На нього заводять паспорт встановленої форми.

Вогнегасники повинні завжди утримуватися в справному стані, періодично оглядатися, перевірятися і своєчасно перезаряджатися.

У зимовий час (при температурі нижче 1°С) вогнегасники із зарядом на водній основі необхідно зберігати в опалюваних приміщеннях. Розміщення первинних засобів пожежогасіння в коридорах, проходах не повинне перешкоджати безпечній евакуації людей. їх слід розташовувати на видних місцях поблизу від виходів з приміщень на висоті не більше 1,5 м.

Азбестове полотно, кошму рекомендується зберігати в металевих футлярах з кришками, періодично (не рідше 1 разу натри місяці) просушувати і очищати від пилу.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння, немеханізованого інструмента і пожежного інвентарю у виробничих і складських приміщеннях, не обладнаних внутрішнім протипожежним водопроводом і автоматичними установками пожежогасіння, а також на території підприємств (організацій), що не мають зовнішнього протипожежного водопроводу, або при видаленні будівель (споруд), зовнішніх технологічних установок цих підприємств на відстань більше 100 м від зовнішніх пожежних водних джерел, повинні обладнуватися пожежні щити. Необхідна кількість пожежних щитів і їх тип визначаються залежно від категорії приміщень, будівель (споруд) і зовнішніх технологічних установок з вибухопожежної і пожежної небезпеки, граничної площі, що захищається, одним пожежним щитом і класу пожежі.

Бочки для зберігання води, що встановлюються поряд з пожежним щитом, повинні мати об'єм не менше 0,2 м³ і комплектуватися відрами. Ящики для піску повинні мати об'єм 0,5; 1,0 або 3,0 м³ і комплектуватися совковою лопатою. Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність витягання піску і виключати потрапляння опадів.

Ящики з піском, як правило, повинні встановлюватися з щитами в приміщеннях або на відкритих майданчиках, де можливе розливання легкозаймистих або горючих рідин.

Азбестові полотна, грубошерсті тканини або кошма мають бути розміром не менше 1 х 1 м і призначені для гасіння вогнищ пожежі речовин і матеріалів на площі не більше 50% від площі застосовуваного полотна, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. В місцях застосування і зберігання ЛЗР і ГР розміри полотен можуть бути збільшені до 2 х 1,5 м або 2 х 2 м.

Азбестове полотно, грубошерсті тканини або кошма, покривало з негорючого матеріалу повинні зберігатися у водонепроникних футлярах (чохлах, упаковках), що закриваються, які дозволяють швидко застосувати ці засоби на випадок пожежі. Вказані засоби повинні не рідше одного разу на 3 місяці просушуватися і очищатися від пилу.

Використання первинних засобів пожежогасіння, немеханізованого пожежного інструменту та інвентарю для господарських і інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі, забороняється.

Вимоги даних правил обов'язкові для всіх туристичних підприємств України.

Способи і засоби для попередження та гасіння пожеж

Способи пожежогасіння

У комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту туристичних підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів згідно з БНіП 2.04.09-84.

Горіння припиняється:

• при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її спалаху;

• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

• при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів:

• води (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді);

• інертних газів (вуглекислота та ін.);

• хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

• порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

• пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку, залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.