Практична частина

Опис установки

Визначення нижньої межі запалення проводиться на установці, схема якої наведена на рисунку 2.1. Установка складається з посудини й вибухового пристрою, що працює від мережі змінного струму напругою 220 В. Посудина виконана у вигляді скляного плексигласового циліндра 1 із фланцями 2, 10, з'єднаними між собою стяжними шпильками. У верхній кришці 2 є 5 отворів. Центральний круглий отвір служить для виходу продуктів згоряння при вибуху.

Воно закривається діафрагмою, що при вибуху розривається. В інші два отвори 12 і 14 герметично вмонтовані електроди 8, які ізольовані й не стикаються з корпусом посудини. Отвір 15 служить для введення в посудину ЛЗР за допомогою піпетки. Воно після уведення ЛЗР закривається пробкою. Отвір 13 служить для уведення повітря за допомогою груші, для видалення продуктів згоряння й для перемішування горючої суміші з повітрям. У цьому отворі встановлений штуцер для приєднання груші. Включення іскрового розряду здійснюється за допомогою кнопки 7. Вся установка заземлена й захищена екраном, що встановлюється перед посудиною.

Рисунок 2.1. Схема установки для визначення концентраційних меж

запалення пароповітряних сумішей.

1 - корпус; 2 - верхній фланець; 3 - кришка; 4 - гайка; 5 - вибухова діафрагма; 6 - іскровий генератор; 7 - вимикач; 8 - електроди; 9 - шпилька; 10 - нижній фланець; 11 - днище; 12, 14 - отвори для електродів; 13 - отвір для подачі повітря; 15 - отвір для подачі ЛЗР

Порядок проведення роботи

Перед початком роботи варто ознайомитися з інструкцією з техніки безпеки, поміщеної наприкінці методичних вказівок.

1. Продути посудину 1 за допомогою груші. Для цієї мети від’єднати грушу, і набираючи в неї свіже повітря, вдмухувати його в посудину. Операцію повторити 15-20 разів.

2. Відвернути гайку 4 і встановити вибухову діафрагму 5.

3. Увести в посудину за допомогою піпетки ДВІ краплі досліджуваної ЛЗР і закрити отвір у кришці пробкою.

4. Зробити перемішування пар ЛЗР із повітрям у посудині 1, за допомогою груші. Для цієї мети зробити кілька натискань на грушу протягом 1 хв.

5. Установити захисний екран.

6. Натисканням кнопки 7 створити імпульс (іскру) у посудині.

7. Якщо вибуху не відбулося, досвід повторити, збільшуючи щораз кількість що додається ЛЗР на одну краплю.

8. Після одержання вибуху визначити НВП. Для цієї мети попередньо визначити обсяг пар ЛЗР по формулі:

^{, (2.7)}

де g - маса однієї краплі ЛЗР, мг, визначається експериментально шляхом зважування на аналітичних вагах піпетки із ЛЗР

g = g₁ – g₂, (2.8)

де g₁ - вихідна маса піпетки із ЛЗР, мг;

g₂ - маса піпетки після того, як з її випущена одна крапля ЛЗР, мг;

n - кількість крапель ЛЗР, уведених у посудину для одержання вибухонебезпечної суміші;

ρ_лвж - щільність пар ЛЗР у нормальних умовах, мг/см³

^{, (2.9)}

де М - молекулярна маса випробуваної ЛЗР, г;

t - робоча температура, при якій проводиться випробування, °С, вимірюється по термометру;

Р - робочий тиск, при якому проводяться випробування, Па, визначається за показниками барометра.

9. Визначити експериментальну величину НМВ:

^(2.10)

де v – обсяг посудини, см³;

^(2.11)

де d - діаметр посудини, см;

l - висота посудини, см.

10. За знайденим значенням φ_п визначити категорію виробництва, де застосовуються дані речовини в кількостях, достатніх для утворення з повітрям вибухонебезпечних сумішей.

11. Зрівняти досвідчені φ^э_п і розрахункові значення φ_п. Визначити відхилення (помилку) у визначенні нижньої межі запалення

^(2.12)

Форма протоколу звіту

Звіт по цій роботі складається в табличній формі (табл. 2.2).