Діагностика

План обстеження хворих на ожиріння

1. Загальне клінічне обстеження:

- визначення зросту і маси тіла, розрахунок ІМТ (кг/м2),

- окружність талії і стегон, індекс «окружність талії/окружність стегон» (ОТ/ОС), - пропорції тіла,

- статевий розвиток,

- артеріальний тиск (наявність артеріальної гіпертензії),

- загальний аналіз крові і сечі,

- визначення глюкози в крові натще з наступним проведенням орального глюкозотолерантного тесту (ОГТТ) (глюкози – 1,75 г/кг маси тіла, але не більше 75 г),

- ліпідний спектр крові (холестерин, тригліцериди, b-ліпопротеїди, ЛПВЩ, індекс атерогенності).

2. Анамнез: можлива причина збільшення маси тіла, динаміка збільшення маси тіла з народження до моменту обстеження, сімейний анамнез (визначення спадковості з ожиріння, цукрового діабету 2-го типу, гіпертонічної хвороби, подагри).

3. За необхідності – МРТ або комп’ютерна томографія головного мозку, консультація нейрохірурга.

4. УЗД щитоподібної залози, надниркових залоз, органів черевної порожнини, органів малого тазу.

5. Гормональні дослідження:

- для діагностики гіпотиреозу: визначення рівня ТТГ (при його зміні – вільного Т4);

- за наявності порушення статевого дозрівання – ФСГ, ЛГ, пролактин, естрадіол, тестостерон, обстеження згідно відповідного протоколу;

- при ознаках гіперкортицизму – обстеження згідно відповідного протоколу;

- по можливості – рівень інсуліну, лептину у крові;

- при ознаках псевдогіпопаратиреозу – визначення рівня кальцію, фосфору у крові та паратгормону.

6. ЕКГ, при стійкому підвищенні АТ – ЕхоКГ.

7. Консультації:

- невролог, за необхідності за рекомендацією невролога – проведення електроенцефалограми, ЕХО-енцефалограми;

- офтальмолог, дослідження очного дна;

- генетик (для діагностики генетичних синдромів, що супроводжуються ожирінням).

Диференційна діагностика

Проводять з різними формами ожиріння, а також з іншими захворюваннями: хворобою та синдромом Іценка-Кушинга (кушингоїдний тип ожиріння), затримкою росту, двобічною гіперплазією або пухлиною надниркових залоз, аденомою гіпофізу, високим рівнем кортизолу та АКТГ в крові); синдромом Фреліха-Бабінського (трапляється частіше у чоловіків, характерні гіпогонадизм, артеріальна гіпертензія); синдромом Лоренса-Муна-Барде-Бідля (вроджена патологія, яка характеризується, окрім ожиріння, пігментним ретинітом, розумовою відсталістю, полідактилією, затримкою статевого розвитку, нецукровим діабетом, деформацією черепа та скелету, численними ліпомами).

Лікування. Ожиріння лікують:

1. немедикаментозно (навчання хворих, раціональне збалансоване харчування, підвищення фізичної активності, зміна способу життя);

2. медикаментозно;

3. хірургічно.

Для хворих з ожирінням III-IV ступеня призначають малокалорійну дієту. При складанні раціону харчування велике значення надають білковому компонентові. Для цього в щоденний раціон необхідно вводити нежирне м’ясо, краще – яловичину, телятину, кролика, курку, рибу тріскових порід. У меню щодня повинні бути нежирні кисломолочні продукти (кефір, ацидофілін) і знежирений сир. Енергетичну цінність знижують, зменшуючи кількість жиру і вуглеводів пропорційно надлишкові маси тіла, відповідно на 15-30% і 25-50% у порівнянні з нормою. З раціону виключають баранину, свинину, жирні сорти риби, качку, мізки, ікру. У суворих дієтах виключають сметану, вершки, морозиво, ряжанку. Віддають перевагу рослинним жирам, що містять поліненасичені жирні кислоти, що мають ліпотропну дію, легко окисляються в організмі, знижують вміст холестерину в крові. При ожирінні вуглеводи є головним джерелом утворення жиру в жировій тканині. З раціону виключають цукор, солодощі, кондитерські й макаронні вироби, манну крупу, консервовані соки. При суворій дієті обмежують крупи, бобові, картоплю, виключають хлібобулочні вироби. Свіжі овочі, фрукти, ягоди вводять у дієту в достатній кількості, оскільки з ними в організм надходить багато вітамінів. Ці рослинні продукти містять мало вуглеводів, до того ж частина вуглеводів представлена клітковиною і пектином. Клітковина збільшує об’єм їжі й створює почуття насичення, регулює функцію кишківника. Для профілактики жирової інфільтрації печінки в харчуванні повинна бути достатня кількість ліпотропних речовин: метіоніну, якого багато в сирі, холіну (багато в яєчному жовтку, м’ясі, рибі), а також інозиту, що міститься в апельсинах, зеленому горошку, дині, м’ясі, рибі, яйцях. Виключають гострі приправи, маринади, соління, спеції і прянощі, що підсилюють секрецію травних залоз і апетит. Їжу готують на пару, дають у відвареному або сирому (салати) вигляді. Перші страви готують на овочевих відварах, позбавлених екстрактивних речовин. Крім дієтотерапії, основного методу лікування ожиріння, застосовують фізичні (ЛФК), а також фізіотерапевтичні методи. Рекомендують обтирання, повітряні, звичайні або мінеральні ванни, душ. Показано загальний масаж.

Медикаментозні препарати відіграють допоміжну роль і застосовуються при важких формах захворювання. При ожирінні, що супроводжується порушенням толерантності до вуглеводів, застосовують метіонін і вітаміни групи В. При порушенні толерантності до глюкози рекомендовано призначення препаратів метформіну в початковій дозі 500-750 мг на добу (250 мг 2-3 рази на день). Можливе підвищення дози до 1000-1500 мг на добу. Курс лікування – 3-6 місяців, потім – проведення контрольного обстеження. Показаннями до медикаментозної терапії є:

1. ІМТ ≥30 кг\м²

2.Неефективність немедикаментозного лікування.

3. Необхідність швидко знизити масу тіла і підтримати її на досягнутому рівні.

Протипоказом є вагітність, дитячий вік, лактація.

За пропозицією FDA, препарати, схвалені для лікування ожиріння, повинні продемонструвати в рандомізованих подвійних сліпих контрольованих дослідженнях тривалістю один рік такі параметри:

- втрата маси тіла при прийомі препарату має перевищувати втрату від прийому плацебо більше ніж на 5 %, і ця різниця повинна бути статистично значимою; - кількість осіб, які втратили 5 % маси тіла внаслідок прийому препарату, має бути більше кількості тих, хто отримав такий самий результат після прийому плацебо, і ця різниця повинна бути статистично значимою.

Також рекомендується проводити дослідження тривалістю 2 роки для того, щоб продемонструвати утримання досягнутого результату щодо зниження маси тіла. Таким вимогам на сьогодняшній день відповідають 2 препарати:

• сібутрамін – препарат центральної дії, який викликає зниження апетиту, прискорює насичення;

• орлістат (ксенікал) – препарат периферійної дії, що блокує активність панкреатичної ліпази, зменшує всмоктування жирів.

За відсутності протипоказань для лікування ожиріння також інколи застосовують препарати центральної дії (фентермін, дексфенфлюрамін, флуоксетин), периферичної і центральної дії (термогенні симпатоміметики, гормон росту, андрогени, препарати замісної гормональної терапії або естроген-гестогенні препарати).

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Показання: ІМТ 35-39,9 кг\м² за наявності супутніх захворювань повязаних з ожирінням; ІМТ >40,0 кг\м² без супутньої патології. З метою хірургічного лікування ожиріння використовують:

- пластику шлунку;

• ліпосакцію;

• видалення великого сальника.