Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства

Тема з’ясовує основну суперечність економічної діяльності, суть якої полягає в тому, що прагнення людства задовольнити зростаючі потреби, наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Чи існує механізм вирішення цієї суперечності?

Основу економічної теорії складають два фундаментальні положення:

1) матеріальні потреби суспільства необмежені;

2) економічні ресурси, які використовуються у виробництві товарів і послуг для задоволення цих потреб, обмежені або рідкісні.

У сучасному суспільстві люди мають широке коло потреб. Потреба – це внутрішні спонукальні мотиви діяльності. Наука, культура, держава – усе це людство може дозволити собі тільки тому, що економіка дає можливість задовольнити його основні матеріальні потреби.

Звичайно, людина не обмежується тільки цим. Її потреби різноманітні. Тому американський соціолог А. Маслоу запропонував спеціальну “піраміду потреб”. Фундаментом найвищих людських потреб є основні матеріальні потреби і саме їх задовольняє економіка.

Потреби можна класифікувати за різними ознаками.

Матеріальні потреби людей практично безмежні.

Під економічними ресурсами розуміють усі природні, людські та вироблені людиною ресурси, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг та інших благ. Реально залучені в процес виробництва ресурси називаються факторами виробництва. Усі економічні ресурси, або фактори виробництва мають одну властивість: вони рідкісні, або існують в обмеженій кількості.

Поняття обмеженості є фундаментальним для економічної науки. Воно означає, що для кожної людини, для суспільства в цілому більшість благ і товарів обмежена, тобто їх немає в такій кількості, щоб задовольнити усі існуючі потреби. Звідси виникає необхідність робити правильний вибір з обмежених можливостей. Проблема вибору складна тим , що, надаючи перевагу одному виду благ, ми одночасно повинні відмовитися від споживання інших.

Обмеженість, вибір і альтернативна вартість застосовуються для пояснення кривої виробничих можливостей. З назви видно, що вона позначає межі (обсяги) максимально можливого одночасного виробництва двох товарів (комп’ютерів та продуктів харчування) за умови повного використання обмежених ресурсів.

Затрати, пов’язані з виробництвом товарів, в економіці називають витратами. Переводячи ресурси з виробництва одного товару на інший (з комп’ютерів на продукти харчування), ми змушені втрачати певну кількість цього товару, платити витрати у вигляді альтернативної вартості. Витрати, зумовлені відмовою від одного товару на користь іншого, називаються додатковими витратами. Це витрати, зумовлені згаяними можливостями.

Крива виробничих можливостей є опуклою, а не прямою лінією. Вона корисна для розуміння того, що таке економічне зростання. Економічне зростання призводить до збільшення обсягу національного продукту. При цьому крива зміщується вправо. Положення кривої виробничих можливостей в майбутньому буде залежати від того, який вибір суспільство зробило сьогодні, - на користь споживчих товарів чи інвестицій.

Необхідно постійно збільшувати інвестиції у виробництво нових машин, іншого обладнання, у розвиток нових досліджень, фундаментальних наук, в освіту, що дасть можливість економіці виробляти більше товарів та інших благ. А це вимагає розумного поєднання інтересів споживачів та інтересів інвесторів.