8.7. Товарний кредит: оптимізація умов його залучення

Товарний (комерційний) кредит являє собою форму оптової реалізації продукції її продавцем на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка перевищує звичайні терміни банківських розрахунків.

У сучасній практиці виділяють такі основні види товарного (комерційного) кредиту:

1) товарний кредит із відстрочкою платежу за умовами контракту. Це найбільш розповсюджений сьо-годні вид товарного кредиту, що обумовлюється умовами контракту на постачання товарів і не вимагає спеціальних документів для його оформлення;

2) товарний кредит з оформленням заборгованості векселем. Це один з найбільш перспективних видів товарного кредиту, що одержав значне поширення в країнах із розвиненою ринковою економікою й активно впроваджуваний у нашу господарську практику;

3) товарний кредит по відкритому рахунку. Він використовується в господарських відносинах підприємства з його постійними постачальниками при багаторазових постачаннях заздалегідь погодженої номенклатури продукції дрібними партіями. У цьому випадку постачальник відносить вартість відвантажених товарів на дебет рахунку, відкритого підприємству, яке погашає свою заборгованість в обумовлений контрактом термін (як правило, раз на місяць);

4) товарний кредит у формі консигнації. Він являє собою вид зовнішньоекономічної комісійної операції, при якій постачальник (консигнант) відвантажує товари на склад торговельного підприємства (консигнатора) з дорученням реалізувати його. Розрахунки з консигнантом здійснюються лише після того, як поставлений товар реалізований. Консигнація розглядається як один із видів товарного (комерційного) кредиту, що носить для підприємстваконсигнатора найбільш безпечний у фінансовому відношенні характер.

Споживчий кредит (у товарній формі) являє собою форму роздрібної реалізації товарів покупцям (фізичним особам) із відстрочкою платежу. Він надається звичайно на термін від шести місяців до двох років.

Вибір форм реалізації продукції в кредит визначається галузевою приналежністю підприємства й характером реалізованої продукції (товарів, послуг). Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівнів прибутковості й ризику кредитної діяльності ідприємства. Розрізняють три принципових типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції - консервативний, помірний та агресивний.

Консервативний (або твердий) тип кредитної політики підприємства спрямований на мінімізацію кредитного ризику. Така мінімізація розглядається як пріоритетна мета в здійсненні його кредитної діяльності. Здійснюючи цей тип кредитної політики, підприємство не прагне до одержання високого додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції. Механізмом реалізації політики такого типу є істотне скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту і його розміру; жорсткість умов надання кредиту й підвищення його вартості; використання твердих процедур інкасації дебіторської заборгованості.

Помірний тип кредитної політики підприємства характеризує типові умови її здійснення відповідно до прийнятої комерційної й фінансової практики й орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажу продукції з відстрочкою платежу.

Агресивний (або м'який) тип кредитної політики підприємства пріоритетною метою кредитної діяльності ставить максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, незважаючи на високий рівень кредитного ризику, що супроводжує ці операції. Механізмом реалізації політики такого типу є поширення кредиту на більш ризиковані групи покупців продукції; збільшення періоду надання кредиту і його розміру; зниження вартості кредиту до мінімально припустимих розмірів; надання покупцям можливості пролонгації кредиту.

При виборі типу кредитної політики підприємству слід ураховувати, що твердий (консервативний) її варіант негативно впливає на зростання обсягу операційної діяльності підприємства й формування стійких комерційних зв'язків, у той час як м'який (агресивний) її варіант може викликати надмірне відволікання фінансових засобів, знизити рівень платоспроможності підприємства, викликати згодом значні витрати на стягнення боргів, а в остаточному підсумку знизити рентабельність оборотних активів і використовуваного капіталу.

Основною метою формування фінансової політики щодо заборгованості за товари, роботи, послуги є оптимізація загального розміру та забезпечення своєчасності інкасації - для дебіторської заборгованості, а також максимального задоволення потреби у фінансуванні процесу формування запасів при одночасному зниженні загальної вартості залучення позикового капіталу - для кредиторської заборгованості.

Залучаючи до використання позиковий капітал у формі товарного кредиту, організація ставить своєю основною метою максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок формованих виробничих запасів сировини і матеріалів (у торгівлі - запасів товарів) і зниження загальної вартості залучення позикового капіталу. Ця мета визначає зміст управління залученням товарного кредиту.

Алгоритм управління залученням товарного кредиту можна представити таким чином:

1. Визначення принципів залучення товарного кредиту і його видів.

2. Визначення середнього періоду використання товарного кредиту. Для прогнозування цього показника розраховується середній період заборгованості за комерційним кредитом за ряд минулих періодів за такою формулою:

, де (8.12)

КЗкк - середній період заборгованості за товарним кредитом, у днях;

СКЗ - середня сума залишку заборгованості за товарним кредитом в розглянутому періоді;

Оо - одноденний обсяг реалізації продукції за собівартістю.

3. Оптимізація умов залучення товарного кредиту. Процес оптимізації передбачає розробку відповідних заходів щодо розширення сфери кредитних відносин з постійними партнерами з товарних операцій; по залученню нових партнерів з можливостями широкого використання комерційного кредиту; щодо забезпечення збільшення середнього періоду використання комерційного кредиту; щодо вдосконалення видів кредитів у розрізі господарських партнерів.

4. Мінімізація вартості залучення товарного (комерційного) кредиту. Механізм мінімізації вартості залучення товарного кредиту можна представити наступною формулою: 

, де (8.13)

ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні готівкового платежу за продукцію, виражений десятковим дробом;

ПВ - період надання відстрочки платежу, в днях.

Мінімізуючи вартість залучення товарного кредиту необхідно керуватися наступними критеріями - ні за одним товарним кредитом вартість залучення не повинна перевищувати рівень ставки відсотка за короткостроковий банківський кредит з аналогічним періодом.

5. Забезпечення ефективного використання товарного кредиту. Основним критерієм такої ефективності виступає позитивна різниця між середнім періодом використання комерційного кредиту та середнім періодом обігу запасів ТМЦ, які він обслуговує.

6. Забезпечення своєчасних розрахунків за товарним кредитом. У процесі залучення комерційного кредиту повинні бути виключені нефінансові форми впливу з боку кредиторів.