8. 6. Управління залученим банківським кредитом

Під банківським кредитом розуміються грошові кошти, що надаються банком у позику клієнтові для цільового використання на встановлений термін під певний відсоток.

Різноманіття видів і умов залучення банківського кредиту визначають необхідність ефективного управління цим процесом на підприємствах з високим обсягом потреби в цьому виді позикових фінансових коштів. У цьому випадку цілі та методи залучення позикового капіталу конкретизуються з урахуванням особливостей банківського кредитування, виділяючись за необхідності у самостійний вид фінансового управління.

Таке управління здійснюється за такими основними етапами.

1. Визначення цілей використання залученого банківського кредиту. Так як різні види банківського кредиту повною мірою можуть задовольнити весь спектр потреб підприємства в позикових коштах (у цьому проявляється універсальність банківського кредиту), цілі його використання випливають із загальних цілей залучення позикового капіталу .

2. Оцінка власної кредитоспроможності. Розробляється підприємством політика залучення банківського кредиту повинна кореспондувати за основними своїми параметрами з відповідними параметрами кредитної політики банків. Для того, щоб підприємство могло визначити базу переговорів з банками про умови кредитування, воно повинно попередньо оцінити рівень своєї кредитоспроможності.

У сучасній банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальників при диференціації умов їх кредитування виходить з двох основних критеріїв:

– рівня фінансового стану підприємства – оцінюється системою фінансових коефіцієнтів, серед яких основна увага приділяється коефіцієнтам платоспроможності, фінансової стійкості та рнтабельно;

– характеру погашення підприємством раніше отриманих їм кредитів - як відсотків за ними, так і основного боргу.

Результати оцінки кредитоспроможності одержують своє відображення у привласненні позичальнику відповідного кредитного рейтингу (групи кредитного ризику), відповідно до якого диференціюються умови кредитування. Рівень цього кредитного рейтингу підприємство може попередньо визначити самостійно, керуючись відповідними методами його оцінки комерційними банками.

3. Вибір необхідних видів притягається банківського кредиту.

Цей вибір визначається в основному наступними умовами:

– цілями використання кредиту;

– періодом запланованого використання позикових коштів;

– визначеністю термінів початку і закінчення використання залучених коштів;

– можливостями забезпечення залученого кредиту.

Відповідно до встановленого переліку видів залученого кредиту підприємство проводить вивчення та оцінку комерційних банків, які можуть надати йому ці види кредитів. Оцінка таких банків проводиться лише за привабливістю їх кредитної політики; рейтинг банку, розрахований за іншими показниками його діяльності, в даному випадку не є визначальним і може служити лише допоміжним орієнтиром при його оцінці.

4. Вивчення та оцінка умов здійснення банківського кредитування в розрізі видів кредитів. Цей етап формування політики залучення банківських кредитів є найбільш трудомістким і відповідальним у силу різноманіття оцінюваних умов і здійснення численних розрахунків.

Склад основних кредитних умов, що підлягають вивченню та оцінці в процесі залучення банківського кредиту:

– валюта кредиту

– рівень кредитної ставки

– форма кредитної ставки

– вид кредитної ставки

– умови виплати відсотка

– умови погашення (амортизації) основного боргу

– форми забезпечення кредиту

– граничний розмір кредиту

– граничний термін кредиту

Основними умовами, що підвищують вартість банківського кредиту і знижують реальний розмір використовуваних підприємством кредитних коштів, є:

– застосування в розрахунках кредитного відсотка облікової (дисконтної) ставки;

– авансовий платіж суми відсотка по кредиту;

– часткова амортизація суми основного боргу протягом кредитного періоду;

– зберігання певної суми залучених кредитних коштів у формі компенсаційного залишку грошових активів.

Ці несприятливі для підприємства умови банківського кредитування повинні бути компенсовані йому шляхом зниження рівня використовуваної кредитної ставки в порівнянні зі середньоринковими її рівнем (за аналогічними видами кредитів).

5. «Вирівнювання» кредитних умов у процесі укладання кредитного договору. Термін «вирівнювання» характеризує процессп ріведенія умов конкретного кредитного договору у відповідність з середніми умовами купівлі-продажу кредитних інструментів на фінансовому ринку. «Вирівнювання» кредитних умов здійснюється в процесі переговорів з представниками конкретних комерційних банків при підготовці проекту кредитного договору. В якості основного критерію при проведенні процесу «вирівнювання» кредитних умов використовуються показник "грант-елемент" і ефективна ставка відсотка на кредитному ринку.

6. Забезпечення умов ефективного використання банківського кредиту. Так як банківський кредит представляє в сучасних умовах один з найбільш дорогих видів притягається позикового капіталу, забезпечення умов ефективного його використання на підприємстві повинна приділятися першочергова увага. Критерієм такої ефективності виступають такі умови:

рівень кредитної ставки за короткостроковим банківським кредитом повинен бути нижче рівня рентабельності господарських операцій, для здійснення яких він залучається;

рівень кредитної ставки за довгостроковим банківським кредитом повинен бути нижче коефіцієнта рентабельності активів, інакше ефект фінансового левериджу буде мати негативне значення.

7. Організація контролю за поточним обслуговуванням банківського кредиту. Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній сплаті відсотків по ньому відповідно до умов укладених кредитних договорів. Ці платежі включаються в розроблюваний підприємством платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності.

8. Забезпечення своєчасної і повної амортизації суми основного боргу за банківськими кредитами. Способи амортизації суми основного боргу залежать від передбачених кредитним договором умов його погашення. За вимогами цього договору (або за ініціативою позичальника) на підприємствах може завчасно створюватися спеціальний фонд погашення кредиту, платежі в який здійснюються за розробленим графіком. На кошти цього фонду, що зберігаються в комерційному банку, нараховується депозитний відсоток.