8.2. Політика формування власних фінансових ресурсів

Основу фінансового потенціалу суб’єкта господарювання складає власний капітал. Його величина показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. На момент утворення підприємства його початковий капітал втілений в активах, інвестованих засновниками (учасниками) оцінюється вартістю майна підприємства. Тому на цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (зобов’язань) вартість власного капіталу підприємства виражається у вигляді формули:

А = ВК, (8.1)

де: А – активи підприємства;

Вк – власний капітал.

У процесі господарської діяльності у суб’єкта господарювання виникають зобов’язання перед юридичними і фізичними особами (З). В результаті суб’єкт господарювання повинен проводити відповідні дії з метою погашення цих зобов’язань. Так як зобов’язання є пріоритетними щодо вимог власників, тому власний капітал формується як різниця між вартістю майна та зобов’язаннями, тобто:

ВК = А – З (8.2)

Таким чином власний капітал підприємства формується як частка в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

Згідно з П(С)БО 2 „Баланс” власний капітал підприємства включає такі елементи: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Особливості формування окремих складових власного капіталу підприємств зумовлюються нормами законодавства щодо організаційно-правових форм підприємств та форм їх власності, а також щодо порядку формування і руху власного капіталу.

Сутність власного капіталу проявляється через його функції, основними з яких є:

1. Функція заснування та функціонування підприємства. Власний капітал у частині статутного капіталу є фінансовою основою для забезпечення підприємства фінансовими ресурсами при введені в дію нового суб’єкта господарювання. Його величина обумовлюється затратами, що необхідні для заснування підприємства та його успішного функціонування.

2. Функція відповідальності та гарантії. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають господарські засоби в активі балансу. Тому чим більший власний капітал підприємства, тим більше зобов’язань і збитків може покрити підприємство без загрози інтересам кредиторів. Тим самим власний капітал є відповідним кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства.

3. Захисна функція. Дана функція тісно пов’язана з попередньою, адже чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внески у власний капітал можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позиках, що в свою чергу підвищує ліквідність підприємства з однієї сторони та потенціал довгострокового кредитування - з іншої.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу прибутку та майна підприємства. Одержаний протягом року прибуток або вилучається та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується тобто спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу підприємства. Нарахування дивідендів здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

6. Функція управління і контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом управління в господарських товариствах є збори учасників, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Вони приймають рішення більшістю голосів які залежать від вкладень у власний капітал. Тому управління здійснюють власники контрольного пакета його корпоративних прав. Отже володіння контрольним пакетом акцій дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства.

7. Репрезентативна функція. Значний розмір власного капіталу підприємства є підґрунтям для довіри до нього як інвесторів так і постачальників та споживачів продукції.

Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він є основою для визначення фінансової незалежності підприємства та його фінансової стійкості. Величина власного капіталу підприємства залежить від його фінансових можливостей та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позикових коштів.

Джерела формування власних фінансових ресурсів поділяються на внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх джерел відносяться:

- статутний капітал (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників або засновників);

- виручка від реалізації;

- чистий прибуток підприємства;

- резерви, накопичені підприємством

- амортизаційні відрахування

До зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів відносяться:

- залучення підприємством додаткового пайового або акціонерного капіталу

- безоплатна фінансова допомога (як правило, така допомога виявляється лише окремим державним підприємствам різного рівня).

- безкоштовно передані підприємству матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу

Величина та структура власного капіталу суб’єкта господарювання залежить від його фінансових можливостей та обраної фінансової політики, а також функцій які він повинен виконувати. Вона постійно змінюється як в сторону збільшення так і в сторону зменшення.

Фінансова політика спрямована на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді. Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими основними етапами (див. рис. 8.3):

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах (сформованих за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел).

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел

4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел.

6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів. Процес цієї оптимізації ґрунтується на таких критеріях:а) забезпеченні мінімальної сукупної вартості залучення власних фінансових ресурсів. б) забезпеченні збереження управління підприємством його засновниками.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Потреби у власних фінансових ресурсах для формування й ефективного використання всіх господарських засобів, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери підприємств повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок грошових надходжень від власної діяльності