26. Державна облікова політика − це:

а) сукупність дій зі визначення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах країни через розробку правил, норм, стандартів;

б) сукупність правил, норм, стандартів, які використовуються для визначення принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах геополітичних об’єднань країн;

в) сукупність дій зі визначення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах регіону через розробку правил, норм, стандартів;

г) сукупність дій з формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників.

27. Облікова політика підприємства − це:

а) сукупність правил, норм, стандартів, які використовуються для визначення принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах геополітичних об’єднань країн;

б) сукупність дій зі визначення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах країни через розробку правил, норм, стандартів;

в) сукупність дій з формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації і ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників;

г) сукупність дій зі визначення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах регіону через розробку правил, норм, стандартів.

28. Об'єктом облікової політики підприємства є:

а) власник підприємства;

б) бухгалтер, аудитор, бухгалтерська служба;

в) будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти;

г) конкретні принципи, методи і процедури, які використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності.

29. Елементом облікової політики є:

а) будь-яка норма або позиція підприємства з організації і ведення бухгалтерського обліку щодо якої передбачено альтернативні варіанти;

б) конкретні принципи, методи і процедури, які використовуються для складання відповідної статті фінансової звітності;

в) власник підприємства;

г) бухгалтер, аудитор, бухгалтерська служба.

30. Організаційні регламенти – це:

а) нормативні документи, що регламентують функціонування апарату управління і здійснення облікового й аналітичного процесів;

б) затверджений керівником підприємства нормативно-правовий акт, що визначає принципи, методи, комплекс правил, норм, вимог до організації ведення бухгалтерського обліку, контролю та складання звітності в умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку;

в) затверджений порядок обробки інформації, яким регулюють строки складання та обробки документів називається;

г) сформований перелік даних, показників щодо того чи іншого об’єкта обліку для достатнього охоплення обліковою системою з метою збору та синтезу результативної інформації для користувачів інформації.

31. Посадова інструкція – це:

а) угода між працівником та власником підприємства, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визнану цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

б) нормативний документ, в якому визначено завдання, права, обов'язки і відповідальність посадової особи;

в) внутрішній документ підприємства, який передбачає організацію роботи підприємства, внутрішньо об’єктивний режим роботи, взаємні обов’язки підприємства та працівників, порядок направлення працівників у відрядження, порядок надання відпусток та інше;

г) документ, який визначає застосування на підприємстві оплати праці, розміри основної, додаткової плати, преміювання працівників тощо.