2. Проектування електроустаткування промислових установок.

Проектування електроустаткування більшості промислових установок можливо проводити за єдиною методикою, тому що є багато спільного у побудові електричних схем і монтажі електричних машин та апаратів.

2.1. Склад проекту виробничого механізму.

1. Технічне завдання (вихідні дані) на проектування електроустаткування

складається після встановлення конструктивних форм і технологічних показ - ників, враховуючи ступінь його електрифікації.

Вимоги до ЕУ:

• забезпечення технологічної можливості машини,

• зручність і надійність електричного керування,

• забезпечення електробезпеки,

• проект повинен бути економічно виправданим,

• проект повинен відповідати екологічним вимогам.

В технічному завданні вказується:

• кількість і призначення електродвигунів,

• вихідні дані для визначення потужності і частоти обертання,

• характер руху механізмів, наявність реверсу і гальмування, діапазон і плавність регулювання обертів,

• форми керування (ручне, електродистанційне, автоматичне або програмне),

• вимоги до місцевого освітлення,

• ергономічні вимоги,

• пристрої захисту.

2. Принципова електрична схема*⁾ з описом роботи являється основною

схемою проекту ЕУ, дає загальне зображення про роботу системи і є джере –

лом для складання схем з’єднань і підключень, а також для оформлення пе –

реліку елементів.

*⁾ Схемою електричного кола називається графічне зображення її елементів (електричних машин та апаратів), а також зв’язків між ними за допомогою умовних графічних позначень.

По принциповій схемі здійснюється перевірка правильності електричних з’єднань при монтажі і перевірка справності елементів і вузлів ЕУ при по –

шуку несправностей в процесі експлуатації електроустановок.

3. Розміщення електрообладнання може бути виконане як на виробни -

чому механізмі так і зовні його в залежності від виду і розмірив механізму.

На механізмі встановлюється електрообладнання, яке конструктивно

пов’язане з робочими органами машини: електродвигуни приводів; електро –

гальмівні пристрої; електромагнітні муфти; апарати визначення положень механізму та ін.

Зовні механізму розташовується електрообладнання, яке як правило, не пов’язане з виробничим механізмом і яке має великі габарити та масу (силові трансформатори, перетворювальні агрегати, шафи з апаратурою керування та ін.)

4. Схеми з’єднань вузлів і елементів розроблюються після складання

ескізу розміщення апаратури і принципової електричної схеми і на їх основі.

Ці схеми відображають дійсне розташування окремих апаратів і вузлів еу

в шафах, нішах, на панелях керування та ін. При цьому використовують ти ж самі умовні позначення, що і на принциповій схемі. Схеми з’єднань також

відображають спосіб здійснення електричних з’єднань.

Основні правила складання схем з’єднань.

1. Приєднання проводів виконується тільки до затискачів апаратів, елек –

тричних машин, приладів або до наборів зовнішніх затискачів (клемних ко –

лодок, які випускаються промисловістю на І_н = 10; 25; 60 і 200 А, на U_н до 500 В).

2. До одного затискача рекомендується приєднувати не більше двох про –

водів; при наявності більшої кількості проводів необхідно використовувати здвоєні затискачі.

3. В межах однієї панелі всі розгалуження проводів між апаратами реко –

мендується робити на затискачах апаратів і не використовувати проміжні затискачі.

4. Категорично не допускається з'єднання проводів помимо затискачів (за

допомогою скруток або пайки).

Зображення проводів, які ідуть від наборів затискачів або апаратів в одному

напрямку, може бути виконано двома способами:

• зображати пучки проводів на схемі одною товстою лінією;

• кожний провід показувати окремо.

Схема підключення (зовнішнього монтажу) являє собою схему електро –

проводки на підставі принципової схеми і ескізу розташування електрооб –

ладнання.

Види проводок:

Машинна, яка прокладається на корпусах і деталях виробничого механізму або в порожнинах корпусних деталей машин. З метою захисту проводів від механічних пошкоджень і впливу технічних рідин вони прокладаються в

тонкостінних металевих трубах або металорукавах, внутрішній діаметр і

конфігурація яких повинні забезпечувати слободне протягування і заміну

проводів.

На кожні 7 – 10 проводів кіл керування додається один резервний провід.

Панельна і блочна проводка виконується, як правило, жорстким проводом (ПВ, ПР, ПМВ) з мідною жилою з перерізом по струму навантаження, але не менше 1мм². (дозволяється використовувати в колах підсилювальних прист –

роїв провід діаметром 0,75мм², на платах і в блоках 0,5 і 0,35мм²)

На кранах переріз проводів не менше 2,5мм², робоча напруга н.м. 500 В.

Зовнішня проводка прокладається по полу або фундаменту верстата, вико –

нується в сталевих трубах, коробах або в спеціальних каналах, які закрива –

ються щитами, а також відкрито по стінам виробничих приміщень.

Літерні і цифрові позначення в електричних схемах.

Літерні і цифрові коди та графічні позначення в електричних схемах повинні відповідати вимогам ЄСКД.

Кола в схемах маркуються послідовно – від вводу джерела живлення до споживача.

Ділянки електричних кіл, які мають відгалуження маркуються за годинни –

ковою стрілкою – зліва направо і з верху до низу.

В трифазних колах фази маркують А, В, С, N.

В двофазних колах – А,В; В,С; С,А.

В однофазних колах – А; В; С.