1 Рекомендації щодо написання та оформлення контрольної роботи

Контрольна робота складається з двох частин: текстової і розрахункової. У текстовій частині студент повинен показати знання теоретичних основ тем, що викладаються, висвітлюючи теорію питання на основі вивчення і узагальнення економічної і спеціальної літератури, рішень законодавчих і виконавчих органів. Обов'язковим є виклад питань теми на прикладі конкретного підприємства.

Підготовка до виконання контрольної роботи

Вибір варіанта відбувається за останньою цифрою залікової книжки.

Найбільш наочно і переконливо виглядає та робота, яка ілюструється таблицями, схемами, діаграмами з конкретними даними. Необхідно також, де це можливо, прикладати виписки з планових і звітних документів підприємства з теми контрольної роботи та аналізувати їх.

Список використаної літератури приводиться в кінці роботи в алфавітному порядку. При цьому зазначаються прізвище й ініціали автора, назва роботи, видавництво, місце і рік видання. При посиланні на джерело в роботі вказується порядковий номер в переліку використаної літератури і номер сторінки. На останній сторінці повинні стояти підпис студента і дата виконання.

Основні вимоги до виконання контрольної роботи

Робота повинна бути оформлена розбірливо і акуратно в шкільному зошиті або на листах формату А4 і мати титульний лист (додаток А),. При виконанні роботи потрібно виділяти заголовки питань, що висвічуються і залишати поля для запису зауважень викладачем. Сторінки пронумерувати.

У розрахунковій частині потрібно розв’язати завдання. При цьому необхідно навести формулу для розрахунку з розшифровкою буквених позначень і зазначенням одиниць вимірювання. Після цього, підставивши числові значення, здійснити розрахунки. Зробити висновки.

Цікаві і найбільш масові дані доцільно звести до таблиці, оформити у вигляді схем і графіків. При цьому таблиці повинні бути обов'язково пронумеровані і названі. Графічний і табличний матеріал повинен бути оформлений відповідно до методичних вказівок щодо оформлення текстових документів.

Виконана робота представляється студентом на рецензування у встановлені терміни. Якщо робота не зарахована, то після виправлення помилок з урахуванням усіх зауважень рецензента студент знов подає на рецензування разом з колишньою рецензією. Робота зараховується за результатами співбесіди з викладачем.

Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

Метод середньозваженого коефіцієнта капіталізації – модифікація метода прямої капіталізації, що ґрунтується на пайовому підході до оцінки.

Розрахунки за даним методом виконуються в декілька етапів:

1. Приблизно розраховуються пропорції, у яких вартість всього земельно-майнового комплексу поділяється на вартість земельної ділянки та вартість будівель і споруд.

2. Визначається середньозважений (загальний) коефіцієнт капіталізації – коефіцієнт, який використовується для капіталізації всього чистого операційного доходу. Він розраховується, виходячи зі структури вартості об’єкта:

Кк_СР = Кк_З д_З + Кк_Б д_Б

де Кк_СР – середньозважений (загальний) коефіцієнт капіталізації;

Кк_З, Кк_Б - коефіцієнт капіталізації для землі та для будівель і споруд;

д_З, д_Б – частка земельної ділянки та будівель і споруд відповідно до загальної вартості.

Визначається вартість усього земельно-майнового комплексу (Взмк) методом капіталізації доходу:

Взмк = ЧОД / Кк_СР

1. Вартість земельної ділянки (Вз) розраховується за допомогою часткового коефіцієнта: Вз = Взмк д_З

2. Розрахунок потенційного валового доходу (ПВД) як доходу, який може бути отриманий від об’єкта нерухомого майна за умов його 100 % -го використання без урахування всіх втрат і витрат, на основі аналізу поточних ставок, тарифів, що існують на ринку нерухомості для порівняних об’єктів:

ПВД = П Со,

де П – площа, що надається в оренду, м²,

Со – орендна ставка за 1 м² (на основі аналізу пропозицій ринку оренди нерухомості розраховують вірогідну місячну орендну ставку для об’єкта оцінки за формулою середнього арифметичного).

3. Розрахунок чистого операційного доходу (ЧОД) шляхом зменшення потенційного валового доходу на величину можливих втрат, операційних витрат.

4. Оцінка вартості об’єкта нерухомості (Вон) за формулою:

Вон = ЧОД / Кк,

де Кк – коефіцієнт капіталізації.

Визначають чистий операційний дохід на позиковий капітал (ЧОДпк) як добуток суми залученого кредиту (ПК) на відповідний коефіцієнт капіталізації (Ккпк)

1. Чистий операційний дохід на власний капітал (ЧОДвк) становить різницю між загальним чистим операційним доходом (ЧОД) і чистим операційним доходом на позиковий капітал (ЧОДпк)

2. Власний капітал (ВК) визначають за формулою:

ВК = ЧОДвк / Кквк

3. Вартість майнового комплексу (В) :

В = ПК + ВК

Визначають валовий рентний мультиплікатор (ВРМ) для кожного об’єкта як відношення продажної ціни об’єкта до потенційного валового доходу, що отриманий від експлуатації об’єкта нерухомості.

Визначають усереднене значення валового рентного мультиплікатора без урахування екстремальних значень отриманих коефіцієнтів за формулою середнього арифметичного.

Вартість оцінюваного об’єкта дорівнює добутку потенційного валового доходу об’єкта оцінювання на усереднене значення мультиплікатора.

Розрахунок повної собівартості однорідного об’єкта за формулою:

де Сп_од – повна собівартість виробництва однорідного об’єкта;

ПДВ – ставка податку на додану вартість (коефіцієнт);

ПП – ставка податку на прибуток (коефіцієнт);

Кр – коефіцієнт рентабельності продукції;

Цод – ціна однорідного об’єкта.

1. Розрахунок повної собівартості об’єкта оцінювання. Для цього в собівартість однорідного об’єкта вносяться коректування, що враховують розходження в конструктивних параметрах об’єктів.

,

де Сп – повна собівартість виробництва оцінюваного об’єкта;

Коц, Код – конструктивний параметр об’єкта оцінювання й однорідного об’єкта відповідно.

2. Розрахунок повної відновлювальної вартості об’єкта оцінки (без ПДВ) (Воц)

Вартість об’єкта оцінки

Во = Ван К₁ К₂ Іц,

де Во – вартість об’єкта оцінювання;

Ван – вартість аналога;

К₁ - поправковий коефіцієнт на технічні параметри;

К₂ - поправковий коефіцієнт на метричні параметри;

Іц – індекс цін за період між датою оцінювання і датою продажу аналога.

Розрахунок поправочних коефіцієнтів на технічні параметри здійснюється:

- якщо дана характеристика збільшує величину оцінної вартості об’єкта

Кі = Поі / Паі,

- якщо дана характеристика зменшує величину оціночної вартості об’єкта

Кі = Паі / Поі,

де Паі – і-а характеристика аналога;

Поі – і-а характеристика об’єкта оцінювання.

Загальна поправка на технічні параметри розраховується за формулою:

Якщо аналогами виступають кілька об’єктів, то для кожного з них здійснюються розрахунки за формулами, а отримані результати усереднюються.

Розрахувати вартість гудвілу (Г) методом надлишкових прибутків:

,

де П – скоректований (на нетипові доходи та витрати) фактичний чистий прибуток підприємства;

Рср – середньоринкова дохідність на активи або власний капітал;

А – ринкова вартість активів (власного капіталу);

Кк – коефіцієнт капіталізації.

Вартість технології розраховується методом дисконтування чистого економічного ефекту (за винятком собівартості та податку на прибуток) за рахунок зростання обсягу реалізації.

, Ді = Ц (К₁ – К₂) (1- С) (1-ПП),

де Ді – річний чистий економічний ефект від використання технології з урахуванням зростання обсягу реалізації та за винятком собівартості та податку на прибуток;

r – ставка дисконту в долях;

і – порядковий номер року;

Ц – ціна одиниці продукції без ПДВ;

К₁, К₂ – обсяг виробленої продукції з і без використання нематеріального активу;

С – доля собівартості продукції в обсязі виробництва;

ПП – доля податку на прибуток.

При визначенні трудового потенціалу підприємства

1. Визначається одиниця оцінки живої праці одного робітника (А), шляхом встановлення її фондового аналога у вартісному виразі:

А = Пп. (ΔФв / Δ Пп.),

де Пп. – продуктивність праці робітника у звітному році, тис. грн.;

ΔФв - зростання фондоозброєності праці в розрахунку на одного робітника в порівнянні з базовим роком, %;

Δ Пп. - зростання продуктивності праці в розрахунку на одного робітника в порівнянні з базовим роком, %.

2. Визначається трудовий потенціал технологічного персоналу підприємства:

ТПтех = А Ч Кртп,

де Ч – середньорічна чисельність промислово-виробничого потенціалу, чол.;

Кртп – коефіцієнт реалізації трудового потенціалу технологічного персоналу підприємства.

3. Трудовий потенціал управлінського потенціалу визначається на основі витрат на утримання адміністративно-управлінського персоналу.

4. Загальний трудовий потенціал підприємства визначається шляхом підсумування вартості трудового потенціалу технологічного і управлінського потенціалу.