Розвиток залізничного транспорту

Розвиток залізничного транспорту був викликаний воєнно-стратегічними розрахунками (однією з причин поразки в Кримській війні була відсутність залізниць, що вели до кордонів, необхідних для підвозу боєприпасів, резервів і т. п.) і розвитком зовнішньої та внутрішньої торгівлі, для чого необхідно було з’єднати промислові й сільськогосподарські райони з чорноморськими портами.

Будівництво доріг спочатку в основному велося акціонерними товариствами, яким царизм гарантував високі прибутки — до 5 % на рік. Найбільшими магістралями, побудованими в цей період, були: Київ–Одеса, Київ–Ковель–Брест, Київ–Курськ, Курськ–Харків–Севастополь, Донбас–Кривий Ріг та ін. Усього з 1865 р. до 1900 р. довжина залізниць виросла з 219 км до 8417 км. Із 80-х рр. XIX ст. почався викуп державою багатьох приватних залізниць, і до початку XX ст. 2/3 залізниць перебували у власності держави.

Розвиток торгівлі

Розвиток капіталізму, промислове й сільськогосподарське піднесення, будівництво залізниць привели до бурхливого розвитку торгівлі:

· оптова торгівля — 24 біржі в Україні, з яких Харківська біржа спеціалізувалася на купівлі-продажу вугілля й заліза, Миколаївська — хліба і т. д.;

· роздрібна торгівля — швидке зростання в кожному місті крамничної й магазинної торгівлі, що пояснювалося великими дивідендами та зростанням потреб людей у різних товарах; великі торговельні фірми, що спеціалізувалися на одному-двох товарах, одержуваних від підприємств у кредит для продажу; недільні базари в містах і на залізничних станціях, де продавалися сільгосппродукція, ремісничі вироби, фабричний ширвжиток і т. п.; ярмарки — спочатку організовувалися в містах і селах, де була слабко розвинута стаціонарна торгівля (магазини, крамниці), згодом перетворилися в найбільші центри оптової й роздрібної торгівлі;

· торгівля з іншими регіонами Росії — з України вивозилися: кам’яне вугілля, різні руди, метал, хліб, цукор, тютюн і т. п. В Україну ввозили: з Кавказу — нафту, гас, мазут; з Білорусії — ліс, смолу, дьоготь та ін.; з Польщі, Прибалтики й центру Росії — машини, текстиль, взуття і т. п.;

· зовнішня торгівля — здійснювалася через чорноморські порти (Одеса, Миколаїв, Феодосія та ін.) і сухопутні митниці на Волині й Поділлі. Україна експортувала пшеницю, ячмінь, овес, вовну, м’ясо, цукор, спирт, сукно та ін. Цей експортний потік направлявся в основному до Англії, Італії, Персії, Німеччини та інших країн. Україна імпортувала машини, олово, свинець, шовк, бавовну, чай, каву, рис, прянощі, вина.

Розвиток міст

Розвиток промисловості, торгівлі й транспорту викликав зростання міського населення (за другу половину XIX ст. удвічі), найшвидшими темпами зростали 4 найбільших міста в Україні: Одеса (403,8 тис. у 1897 р.), Київ (247,7тис.), Харків (173,9 тис.) і Катеринослав (112,8 тис.). Центрами зовнішньої торгівлі залишались Одеса, Маріуполь, Миколаїв, Феодосія. Зростали оптово-торговельні центри з купівлі-продажу цукру та інших сільськогосподарських товарів — Полтава, Житомир, Біла Церква та ін. Зростали міста — залізничні вузли: Ковель, Шепетівка, Лозова, Жмеринка та ін. Багато великих промислових селищ ще не одержали статус міста — Юзівка (Донецьк), Кривий Ріг, Нікополь.