Список використаних джерел:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI: [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B0-17.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV: [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

3. Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні: наказ Генерального прокурора від 19 грудня 2012 р. № 4 гн: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/gl.html?_m=publications&_t=rec&id=94102.

4. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0004700-95.

5. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова от 14 марта 2003 г. № 122-ХV: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lex.justice.md/viewdoc.php?action= view&view=doc&id=326970&lang=2.

6. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федирации / Отв. Ред В.И. Радченко; науч. ред. В.Т. Томин, М.П. Поляков. – М.: «Юрайт-Издат», 2004. – 1365 с.

7. Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба / Н.И. Газетдинов – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 95 с.

8. Олефиренко С. П. Доказывание морального вреда и вреда, причиненного деловой репутации юридического лица, в уголовном судопроизводстве: дис.…канд. юрид. наук: 12.00.09 / Сергей Павлович Олефиренко. – Челябинск, 2009. – 233 с.

Деякі особливості дисциплінарної відповідальності суддів Шевченко а.В.

здобувач кафедри правосуддя юридичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Відповідно до правової доктрини, у ч. 1 ст. 31 вже не чинного на сьогодні Закону України «Про статус суддів» (від 15 грудня 1992 року) прямо визначалося, що підставою дисциплінарної відповідальності суддів є вчинення дисциплінарного проступку [3]. Під ним розумілося не лише порушення законодавства при розгляді справ у суді, а й порушення вимог, передбачених ст. 5 цього Закону (вимог щодо несумісності); обов’язків, вказаних у ст. 6 цього Закону (зокрема, не розголошення відомостей, що становлять різні види таємниць або не допущення вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності). При цьому в законі дисциплінарний проступок логічно розглядався як єдина підстава дисциплінарної відповідальності.

На сьогодні, визначаючи підстави дисциплінарної відповідальності суддів у ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» [2], законодавець відійшов від правової доктрини, не «говорить» про дисциплінарний проступок; а йдеться саме про підстави відповідальності (у множині). Поряд з тим, у тексті окремих статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду юстиції» поняття «дисциплінарний проступок» вживається. Так, відповідно до ч. 4 ст. 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді… Під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право … опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку…(ч. 3 ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку…(ч. 2 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 3 ст. 42 Закону України «Про Вищу раду юстиції»); дисциплінарне провадження включає такі стадії: перевірка даних про дисциплінарний проступок … (ст. ст. 39, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції»); рішення в дисциплінарній справі … повинно містити … обставини дисциплінарного проступку (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Вищу раду юстиції») тощо.

Виходячи з положень теорії права, з метою надання інституту дисциплінарної відповідальності суддів однозначності та нормативної визначеності слід виходити з того, що єдиною підставою дисциплінарної відповідальності суддів слід вважати саме дисциплінарний проступок.

До основних ознак дисциплінарного проступку відноситься: протиправність дії (бездіяльності), що порушує дисципліну; наявність шкідливих наслідків у широкому розумінні (соціальних, економічних та ін.) для підприємства, колективу установи, суспільства; причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і шкідливими наслідками; вину працівника, що його скоїв [1, 118].

Виходячи з того, що будь-який суддя є персональним носієм публічної, державної влади, то вчинення ним дисциплінарного проступку заподіює шкоду публічним інтересам, зачіпають інтереси учасників правосуддя, що як наслідок завдає шкоду авторитету конкретного судді, суду, в якому він працює, та судовій системі в цілому.

При цьому, слід диференційовано підходити до питання наявності та визначення характеру і ступеня шкідливості таких наслідків, оскільки в залежності від конкретного порушення дисципліни і наслідки за ступенем шкідливості різняться.

Іншою обов’язковою ознакою дисциплінарного проступку є винність вчиненого діяння, що відповідає принципу юридичної відповідальності неможливості притягнення до відповідальності без вини. Проте, при нормативному регулюванні та визначенні підстави (підстав) дисциплінарної відповідальності суддів в Україні закріплення винного характеру вчинення суддею передбачених законами порушень відсутнє.

Так, законодавець все ж зводить зміст ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (підстави дисциплінарної відповідальності судді) до вичерпного переліку конкретних порушень, за вчинення яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Сама ж ступінь вини судді враховується лише при обранні дисциплінарного стягнення стосовно судді. Однак, відсутність вказівки на винний характер допущених суддею порушень зумовлює на практиці виникнення ситуації, за якої суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності лише за формальними підставами. Це, в свою чергу, у сукупності із наявністю «адміністративного розсуду» Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції у вирішення питання про необхідність та доцільність притягнення судді до відповідальності створює доволі ефективний механізм впливу на будь – якого суддю та представляє собою загрозу для незалежності судової системи України в цілому.

Вина (винність) особи, яка вчинила порушення, є однією із обов’язкових умов, необхідних для того, щоб порушення обов’язків служби потягло за собою накладення дисциплінарного стягнення [4 ,с.157].

Зокрема, дуже важко відшукати такі сукупні ознаки для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності саме за неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, окрім іншого зобов’язаний виконувати вимоги та дотримуватись обмежень, встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції»; подавати щороку до 1 квітня за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Слід звернути увагу, що до внесення змін у ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 17.05.2012 р. № 4711-VI підставою для дисциплінарної відповідальності судді було саме зазначення в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру завідомо неправдивих відомостей.

Частина 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до внесення зазначених змін передбачала обов’язком судді декларувати майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Фактично, на даний час підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути не тільки зазначення у декларації неправдивих відомостей, а й сам факт неподання або несвоєчасне подання такої декларації.

Неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей як підстава дисциплінарної відповідальності судді має на меті забезпечити прозорість доходів представників судової гілки влади, є заходом антикорупційної політики держави.

Водночас, дане формулювання підстави дисциплінарної відповідальності судді є некоректним та не узгоджується із принципом неможливості притягнення до юридичної відповідальності двічі за одне й те ж правопорушення, оскільки неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру одночасно є підставою адміністративної відповідальності особи (ст. 172 –6 КпАП України). Дана підстава має формулюватися як зазначення в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, викликає сумнів взагалі віднесення порушення даного обов’язку судді до дисциплінарних проступків, оскільки за ступенем суспільної шкідливості він значно відрізняється від інших наведених у статті дисциплінарних проступків (наприклад, істотне порушення норм процесуального права), а тому застосування однакового дисциплінарного стягнення за ці різні дисциплінарні проступки не відповідає принципу справедливості та співрозмірності призначеного покарання.