Список использованных источников:

1. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991//Відомості Верховної Ради України. – 1991. – N 53. – Ст.793.

2. Падалка О.В. Прокуратура-это // Кировец. – 2011. – № 11. – С. 3-4.

3. Озерський І. Представництво прокурором інтересів громадян та держави в суді (психолого-правовий аспект) / І. Озерський //Віче. – 2010. – № 6. – С. 15–17.

4. Курочка М.Й., Каркач П.М. / Прокурорський нагляд в Україні: Підручник /МВС України, Луган. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України; [За ред. проф. Е.О. Дідоренка]. -Луганськ, 2004. – 424 с.

5. Власов А.А. Проблемы эффективности и доступности правосудия в России//Государство и право.-2004.-№ 2.-С.15-16.

6. Маслохутдинов З.Ф.На чью защиту надеяться//Законность.-2004.-№1.-С.55.

7. Приходько И.А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе:основные проблемы.-СПб: Издательский Дом С.-Петерб. Гос. Ун-та,Издательство юридического факультета С.-Петерб.Гос.Ун-та,2005.-С.357-358.

8. ГПК Молдовы . – Режим доступу: http://forum.yurclub.ru/.

9. Закон України «Про судовий збір»//Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – ст.87.

Діяльність прокурора щодо забезпечення відшкодування немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням Назарук о.І.

аспірант Національної академії прокуратури України

В умовах глобалізації та розвитку економічної системи, юридична особа виступає активним учасником суспільних відносин, в тому числі і кримінальних процесуальних. Так, відповідно до чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) юридична особа набуває статусу потерпілого чи цивільного позивача, за умови завдання їй майнової шкоди. За таких обставин кримінальне процесуальне законодавство не може повною мірою захистити права та законні інтереси юридичної особи у випадку завдання їй кримінальним правопорушенням немайнової шкоди.

Проблематика відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої злочином розглядалася в працях Н. Анікіної, М. Гошовського, Н. Газетдинова, Я. Клименка, О. Крикунова, О. Кучинської, В. Нора, М. Сироткіної, , М. Строговича, С. Шимона, та інших. Не зважаючи на величезний вклад, вказаних вище дослідників, в розвиток концепції визнання юридичної особи потерпілою, діяльність прокурора щодо забезпечення відшкодування немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишилася поза увагою науковців.

Як відомо, кримінальні правопорушення можуть завдавати юридичній особі не лише майнову, але і немайнову шкоду. Серед них: протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК України), службова недбалість (ст. 367 КК України), розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 231 КК України) тощо. Водночас відшкодування немайнової шкоди повинно реалізовуватися не залежно від факту завдання майнової.

У Цивільному кодексі України (далі ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди. При чому у ст. 23 ЦК України йде мова про моральну шкоду завдану фізичній чи юридичній особі, яка полягає у приниженні її ділової репутації. Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розрізняє моральну та немайнову шкоду, зазначаючи що під немайновою шкодую слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням ділової репутації юридичної особи, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності [4, п. 3].

Відсутність у кримінальному процесуальному законодавстві механізмів відшкодування немайнової шкоди, зумовлює ситуацію, коли реальне поновлення прав юридичної особи можливе лише за результатами розгляду відповідних позовів в порядку цивільного судочинства. Тому положення КПК України потребують вдосконалення в частині набуття юридичною особою статусу потерпілого та цивільного позивача, за умови заподіяння їй кримінальним правопорушенням немайнової шкоди. Такі зміни забезпечать оперативність та повноту поновлення її прав, як шляхом позовних так і непозовних форм відшкодування, що застосовуються у кримінальному провадженні.

Позитивним, на наше переконання, є положення Кримінальних процесуальних кодексів Російської Федерації [6, с. 154], Республіки Молдови [5, ст. 59] та інших країн пострадянського простору, в яких передбачається можливість визнання юридичної особи потерпілою, за умови завдання їй немайнової шкоди (шкода, завдана діловій репутації). Однак, передбачення такої можливості в КПК України, породжуватиме ряд проблемних моментів, які потребуватимуть вирішення, в тому числі в діяльності прокурора щодо забезпечення такого відшкодуання. Серед них:

1. Доказування виду та розміру немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Згідно ст. 91 КПК України обов’язковому доказуванню у кримінальному провадженні підлягає вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Доказування таких обставин вимагає вмінь та зусиль посадової особи, яка веде кримінальне провадження, а тому органу досудового розслідування, в тому числі прокурору, варто використовувати допомогу представника юридичної особи (ст. 58 КПК України), для з’ясування всіх аспектів немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки керівник чи конкретний працівник юридичної особи найкраще можуть пояснити в чому полягає немайнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням та надати доказову інформацію щодо факту та розміру її заподіяння. Розмір такої шкоди варто визначати, беручи до уваги порушення ефективності роботи підприємства, скорочення обсягу виробництва, зниження продажу продукції та послуг, втрата довіри зі сторони партнерів, тощо [8, c. 170-172]. Прокурору необхідно використовувати весь спектр наданих йому повноважень щодо забезпечення виконання вимог п. 3 ч.1 ст. 91 КПК України.

2. Забезпечення відшкодування немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням через накладення арешту на майно. Так, Н. Газетдинов зазначав, що слідчий чи суд повинен провести комплекс дій щодо забезпечення виконання вироку в частині компенсації моральної шкоди в кримінальному судочинстві: встановлення матеріально зобов’язаної особи, характеру та обсягу завданої шкоди, розшук майна, на яке може накладатися арешт, накладення арешту на таке майно, забезпечення його зберігання, належне оформлення цих дій [7, с. 31]. Такі дії в повній мірі можна застосувати з метою забезпечення виконання вироку і в частині відшкодування немайнової шкоди, завданої юридичній особі. Однак, окремі науковці зазначають, що неможливо забезпечити немайнову шкоду майновим арештом, оскільки не можливо точно встановити розмір завданої шкоди (визначається на розсуд представника юридичної особи), а тому не можна точно визначити розмір такого забезпечення.

В КПК України вказано, що вартість майна, на яке планується накладати арешт з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. А тому обсяг майнового арешту повинен визначатися розміром немайнової шкоди, встановленим під час досудового провадження та відповідати вимогам розумності в кожному конкретному випадку. Прокурору необхідно вживати усіх заходів щодо забезпечення співмірності при накладенні арешту на майно з метою забезпечення відшкодування немайнової шкоди.

3. Пред’явлення прокурором цивільного позову в інтересах юридичних осіб з вимогою про відшкодування немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Нині чинне законодавство такої можливості не передбачає, дана проблематика потребує відповідного теоретичного напрацювання, з метою встановлення доцільності та необхідності такої діяльності прокурора

Таким чином, визначення немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням як підстави набуття юридичною особою статусу потерпілого, продиктована умовами сьогодення та потребою захисту прав та законних інтересів юридичної особи у кримінальному провадженні в повному обсязі. Прокурор, як процесуальний керівник, зобов’язаний забезпечити своєчасне вжиття заходів щодо відшкодування шкоди юридичний особі, без її розмежування на майнову та немайнову. Здійснення зазначеної діяльності прокурором можливе лише після внесення відповідних змін в чинне законодавство.