Список використаних джерел:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий Верховною Радою України 13 квіт. 2012 р. №4651-VI. – Офіц. вид. – К. : Укрправінформ, 2012. – 327 с.

2. Печников Г. А. Диалектические проблемы истины в уголовном процессе : монография / Г. А. Печников. – М. : Юрлитинформ, 2010. – 304 с.

3. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. В 2-х т. / М. С. Строгович. – Т. 1. – М.: Наука, 1968. – 470 с.

4 . Гнатюк О. Л. Основы теории коммуникации : учебное пособие / О. Л. Гнатюк. – М. : КНОРУС, 2010. – 256 с.

НАПРЯМ 10. Судоустрій; прокуратура та адвокатура

Нагляд органів прокуратури

за додержанням законодавства про звернення

Безкровний Є.А.

аспірант І року денної форми навчання

Національної академії прокуратури України

Прокурорський нагляд за додержанням закону «Про звернення громадян» займає важливе місце в діяльності органів прокуратури України. Зазначений напрям спеціально виділений в законах України «Про прокуратуру» та «Про звернення громадян». Згідно статті 12 Закону України Про прокуратуру» прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. У статті 29 Закону України «Про звернення громадян» вказано, що нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян, здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень, вони вживають заходи до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.

Суть нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні полягає у здійсненні Генеральним прокурором та підлеглими йому прокурорськими працівниками, від імені держави, на усій її території, специфічної діяльності, скерованої на вивчення ними інформації про порушення законів, в отриманні ними та аналізі різноманітних матеріалів, статистичних даних про роботу піднаглядних об’єктів, котрі можуть містити відомості, які вказують на необхідність у проведенні перевірок своїми силами або з залученням контролюючих органів, в оцінці правових актів з позиції відповідності їх законам, а також у застосуванні заходів прокурорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування незаконних рішень та притягнення винних до встановленої законодавством юридичної відповідальності [1].

Особливого значення набуває організація діяльності органів прокуратури з розгляду звернень громадян та юридичних осіб на сучасному етапі державного реформування.

Генеральний прокурор України зазначив:" якщо скарги громадян відносяться до компетенції прокуратури – ми будемо вирішувати ці питання, якщо ж не відносяться до компетенції прокуратури, а стосуються бездіяльності інших правоохоронних чи судових органів, то органи прокуратури контролюватимуть їх вирішення у межах визначених законом повноважень" [2].

Статтею 40 Конституції України закріплено право індивіда на особисті чи колективні звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Цією правовою нормою Основний Закон зобов’язує наведенні органи та їх посадових осіб розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Закріплення права на звернення Конституцією України надає особі можливість захищати та відстоювати свої прав та законні інтереси, брати участь у державних та суспільних справах [3].

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами [4].

Наведена норма закону повністю дублюється у пункті 3 наказу Генерального прокурора України № 3гн від 7.11. 2012 року [5]. Це свідчить про пріоритетність наведеного напряму прокурорської діяльності.

Водночас пунктом 4 наказу Генерального прокурора України № 3гн від 7. 11. 2012 року прокурорський нагляд за забезпеченням права на звернення серед основних напрямів наглядової діяльності прокурора не вказується. На думку науковця Шевченка Є.О., це є упущенням. Як зазначає автор, право особи на звернення: «є зв'язуючим елементом усієї системи основних прав і свобод людини і громадянина. Адже тільки за умови його додержання можна вести мову про фактичну реалізацію особистих, політичних, соціальних, економічних, екологічних та культурних прав і свобод, переважна більшість яких реалізується громадянами саме шляхом звернення до органів місцевого самоврядування» [6, c.103-104].

Цікавою є позиція науковця Копилової О.П., яка вказує, що «робота зі зверненнями (заявами, скаргами, повідомленнями) про порушення прав та свобод громадян є специфічним правом для нагляду за додержанням прав та свобод людини і громадянина». При цьому автор розглядає роботу із зверненнями громадян як елемент прокурорського нагляду за дотриманням прав та свобод людини і громадянина [7, c.35-37].

У пункті 1.7 наказу Генерального прокурора України № 9гн від 21. 06. 2011 року органи прокуратури зобов’язуються систематично організовувати та проводити перевірки додержання законодавства про звернення громадян органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності [8].

Цікаво, що організація перевірок щодо додержання законодавства про звернення як елементу наглядової діяльності регламентується саме в наказі Генерального прокурора України № 9 гн від 21. 06. 2011 року, а не наказом «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» Генерального прокурора України № 3гн 7. 11. 2012 року. Дане явище пов’язане насамперед з певною паралеллю яка проводиться між даною сферою наглядової діяльності та саме організацією роботи з розгляду і вирішенню звернень та особистого прийому в органах прокуратури.

У пункті 6. 2 наказу Генерального прокурора України № 3гн від 7. 11. 2012 року встановлено: «не допускати підміни органів державного нагляду (контролю) та управління, не дублювати їх функцій. Не відображати роботу цих органів як результати нагляду за додержанням і застосуванням законів».

Організація роботи органів прокуратури України у наведеному пріоритетному напрямі повинна не підмінювати контролюючі органи у розгляді і вирішенні громадян і юридичних осіб, а перенести важелі нагляду на законність діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.