Список використаних джерел:

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Верховна Рада України ; Кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI

2. Коташевський О.В. Посібник для слідчого : Огляд, відтворення, інші методичні розробки / О.В. Коташевський . ─ Рівне : ТзОВ "Каліграф", 2005. ─ 107 с.

3. Противодействие предварительному расследовании : понятие и классификация // Воронежские криминалистические чтения. Вып. 3 под ред. О. Я. Баева – Воронеж : Издательство Воронежского государственного университета, 2002. – С. 137–145

4. Стулин О. Л. Тактические основы преодоления умышленного противодействия расследованию преступлений : Автореф. дис. канд. юрид. наук. – СПб., 1999.

5. Хань Г. А. Теоретичні засади планування та організації розслідування злочинів : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Г.А. Хань ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого . ─ Х., 2007 . ─ 20 с.

Порушення теоретичних основ обшуку новим кримінально-процесуальним кодексом України

Мікуліна М.В.

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Новий кримінально-процесуальний кодекс (далі – КПК) України надав науковцям десяток дискусійних питань щодо правильності того чи іншого нововведення. Так, адже деякі новели для нашого законодавства або взагалі нові або змінюють звичні процедури. А в даній статті буде розглядатися зміна деяких теоретичних основ «обшуку».

Аналізуючт ст.234 КПК України, а саме:

«ч3. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про: …..

7) речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

ч5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.»[1,130], ясно, що певні ознаки виїмки перенесені законодавцем до обшуку. Ці частини статті вказують, що при клопотанні треба вказати конкретні об’єкти, з приводу яких і проводиться обшук. На те що визначаються конкретні об’єкти свідчить:

1)п.3 ч.5 цієї статті, бо відомості про які йдеться особа повинна обґрунтувати їх доказове значення, а це не можливо без знання ознак, що матимуть відношення до кримінального провадження.

2)аналізуючи ч.7 ст.236 «….. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.», бачимо,що є речі і документи «які входять до переліку, щодо яких прямо надано дозвіл на відшкодування».

Звертаючись до порівняльної таблиці, яка надана нижче, визначаються головні відмінні ознаки виїмки і обшуку. І конкретне передбачення речей або документів є наявна у виїмці, тому «якщо неможливо точно визначити, що саме необхідно відшукати або де і у кого знаходяться потрібні речі, проводиться виїмка, а не обшук»[2], а точніше, згідно діючому законодавству «тимчасовий доступ до речей і документів».

Обшук	Виїмка
Речі які шукаються відомі орієнтовно, або взагалі не відомі	Проводиться щодо конкретних речей визначених ознаками
Місцезнаходженні об’єкту обшуку не відоме, що передбачає їх відшукання	Відомо місцезнаходження речей

Отже, виходячи з вищезазначеного можно дійти висновку, що визначення для обшуку речей або документів визначених певними ознаками, які виходять з обґрунтування їх доказового значення, та занесення їх до «переліку речей», перечить основам обшуку.