Список використаних джерел:

1. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.; Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.

2. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х.: Прапор, 2009. – 288 с.

3. Кутушев В. Г. Основные направления и формы взаимодействия городских и районных ОВД с го-сударственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами / В. Г. Кутушев // Управление горрайорганами внутренних дел и линейными органами транспортной милиции : курс лекций / под ред. Гребельского Д. В. М. : РИО Акад. МВД СССР, 1976. – 39 с.

4. Взаємодія міліції та громадськості в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. А. Дж. Бека, О. Н. Ярмиша. -X. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 200 с.

5. Ануфрієв М. І. Партнерство ОВС з населенням: стратегія, сучасний стан і досвід / М. І. Ануфрієв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2000. – № 2. – С. 7-16.

Детермінанти транснаціональної організованої злочинності Шепетько с.А.

к.ю.н., науковий співробітник Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України

Перетворення організованої злочинності на транснаціональну певною мірою стало можливим завдяки тим же соціальним і економічним суперечностям, що проявилися в намаганні окремих груп або осіб отримати необмежену фінансову вигоду від кримінальної діяльності, пізнати нові джерела кримінального та квазікримінального бізнесу сучасного світу» [1, c. 115].

В останні роки на структуру і динаміку транснаціональної організованої злочинності в Україні впливають наступні економічні фактори: 1) неефективна реалізація податкової та пенсійної реформи та постійна зміна системи організації публічної адміністрації; 2) рецесія економік провідних країн ЄС (Греція, Італія, Португалія, Іспанія, Ірландія, Франція); 3) значна енергозалежність вітчизняного товаровиробництва; 4) збільшення рівня безробіття, особливо серед молодого покоління населення (осіб від 16 до 24 років); 5) збільшення рівня тіньової економіки; 6) відсутність значних іноземних інвестицій в економіку держави; 7) збільшення імпорту товарів; 8) неналежна підтримка малого та середнього підприємства; 9) високі відсоткові ставки за кредит; 10) бюрократія; 11) низький рівень середньої зарплати в Україні; 12) девальвація гривні; 13) доларизація економіки; 15) використання більшості коштів Державного бюджету України на соціальні програми Президента України, а не на підвищення рівня ВВП.

До економічних факторів можна також віднести: 1) об’єктивне протиріччя між економічними потребами соціальних груп населення, окремих категорій громадян і можливостями суспільства їх задовольнити; 2) рівень життя більшості населення нижче рівня забезпечення фізіологічного виживання; 3) розшарування населення за рівнем доходів; 4) інфляція; 5) безробіття; 6) більш високий рівень прибутків від злочинної діяльності порівняно з рівнем прибутковості легальної діяльності [1, c. 121].

Слід також проаналізувати соціальні умови існування транснаціональної організованої злочинності, адже вони тісно переплітаються з економічними умовами, тому, що соціальна сфера є результатом розвитку економіки держави. Так, В.Н. Кудрявцев виділяє наступні соціальні причини організованої злочинності в рамках причинного комплексу: 1) об’єктивні – нерозвинена ринкова економіка, слабкість держави, що не в змозі контролювати фінансові, торгові та інші економічні процеси й операції; безсилля правоохоронних органів; 2) суб’єктивні – падіння суспільної моралі, зниження рівня правової культури та інші фактори [2, c. 16].

Політичними умовами існування транснаціональної організованої злочинності можна вважати: відсутність програмованості та предметності у впровадженні демократичних засад в різні сфери суспільного життя, зокрема економічну сферу суспільства; повільний розвиток політичної структури та свідомості суспільства, передусім його громадянських інституцій, їх несформованість і неготовність до рівної партнерської участі поряд із державними органами у вирішенні суспільних проблем, однією з яких є впровадження доброчесності у відносинах з населенням; недостатня визначеність, непослідовність і поверховість у провадженні економічної політики; відсутність державної ініціативи та необхідних організаційних зусиль щодо створення громадських формувань, незалежних недержавних структур для зростання активності населення в боротьбі зі злочинністю [1, c. 121].

До правових чинників можна віднести: недостатня уніфікація чинного законодавства у сфері попередження політичних, економічних, соціальних чинників транснаціональної організованої злочинності; відсутність обов’язку декларування видатків громадян, а також формальний контроль правоохоронних органів за декларуванням доходів громадян; нестабільність податкового законодавства; залежність судової гілки влади від виконавчої та законодавчої гілок влади; порушення вимог чинного законодавства судами касаційної інстанції; різне тлумачення Конституційним Судом України одних і тих же самих правових норм Конституції України; постійні зміни чинного законодавства у сфері підприємницької діяльності; прогалини чинного у сфері захисту прав та інтересів міноритарних акціонерів; недосконалість законодавства у сфері проведення тендерних торгів на купівлю товарів та послуг за кошти Державного бюджету України; прогалин чинного законодавства у сфері гарантування депозитів на рахунках кредитних об’єднань; пасивність і не цілеспрямованість правоохоронних органів щодо виконання правових норм у сфері боротьби та протидії корупції; відсутність правових норм у сфері захисту прав та інтересів власника від рейдерства; прогалини законодавства щодо щомісячного звітування органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій про рух грошових коштів, передбачених місцевими бюджетами; прогалини законодавства щодо неможливості громадян ініціювати питання щодо проведення експертизи для визначення реальної вартості закуплених товарів чи виконаних робіт за кошти Державного бюджету України.

Сприятливими факторами для існування транснаціональної організованої є низький рівень розкриття фінансово-економічних злочинів, які мають латентний характер, і неадекватні міри судового покарання за скоєний злочин – наслідок суперечності та прогалин у законодавстві. Тобто характерна внутрішня суперечливість і неузгодженість системи законодавства, зокрема економічного, податкового, а також незадовільний стан законодавчого врегулювання певних сфер діяльності, особливо економічної, в тому числі недосконалість положень деяких законодавчих актів, що регламентують протидію злочинності [1, c. 122].

Психологічними факторами злочинності є: 1) втрата значною частиною населення визнаних людських цінностей (як наслідок – зростання злочинності й антигуманних уявлень, ідей, концепцій); 2) низький рівень обізнаності населення з нормами кримінального законодавства; 3) втрата довіри до правоохоронних органів і загальна апатія до діяльності органів державної влади тощо. Останній фактор передбачає повну байдужість індивідів, безвольність, відсутність інтересу до всього оточуючого, зневіру в позитивних змінах. Для підтвердження стану соціальної апатії навіть не потрібно проводити спеціальних досліджень або наводити емпіричних даних, оскільки кожен громадянин України, на жаль, може спостерігати цей стан щодня, у повсякденному житті [1, c. 123].

Ще одним підтвердженням може бути абсолютне самоусунення більшості населення від участі у політичних процесах, наприклад, від контролю за виконанням передвиборчих програм народних депутатів, тоді як, наприклад, у Канаді відомі випадки висловлення масового невдоволення виборцями з приводу невиконання передвиборчих обіцянок депутатами Парламенту, що мало наслідком відставку таких депутатів з урядових постів і дострокове складання депутатських повноважень із наступним новим балотуванням до Парламенту вже з новою передвиборчою програмою [1, c. 123].

Отже, детермінантами транснаціональної організованої злочинності є: соціально-економічні (значна диференціація у доходах між різними верствами населення, значний рівень безробіття, постійний витік капіталу в офшорні зони, неналежний контроль з боку держави за порядком використання коштів Державного бюджету України); політичні (відсутність державної політики у сфері євроінтеграції, можливість Президента України впливати на виконавчу, законодавчу та судову гілки влади, неналежний рівень міжнародного співробітництва України у сфері економіки, корумпованість органів державної влади, неспроможність правоохоронних органів боротися і протидіяти транснаціональній організованій кіберзлочинності); правові (недосконалість законодавства у частині притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України, відсутність законодавчих механізмів громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів та порушення питання щодо звільнення працівників даних органів із займаних посад); культурні (нехтування звичаями, нормами моралі, духовний нігілізм, основна ідея телебачення та розважальних ігор побудована на культі насильства, жорстокості, нетерпимості, байдужості).

Вищезазначені детермінанти проявляються у комплексі і за своєю сутністю виступають умовами транснаціональної організованої злочинності, а не безпосередніми її причинами. Звісно було проаналізовано загальні детермінанти транснаціональної організованої злочинності, адже суб’єктивні залежать вже від конкретного виду злочину і потребують окремого кримінологічного дослідження для вироблення єдиного підходу щодо його протидії. При цьому, слід враховувати, що працівникам правоохоронним органам доцільно аналізувати механізм виникнення, розвитку та поширення транснаціональної організованої злочинності з метою підвищення ефективності їх взаємодії у процесі боротьби з даною злочинністю.