Список використаних джерел:

1. Сучасний тлумачний словник Української мови: 65 000 слів [Текст] / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х. : ВД «Школа», 2006. – 1008 с.

2. Юридична енциклопедія: В 6 т. [Текст] / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред. та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 2. – С. 714

3. Бодрук, О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти [Текст] / О. С. Бодрук ; Рада національної безпеки і оборони України, Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. – К. : НІПМБ, 2001. – 299 с.

4. Тихий, В.П. Кримінально-правове забезпечення безпеки людини, суспільства, держави та людства [Текст] // Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму, 23–24 вересня 2011 р. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 492 с. – С. 403 – 407.

5. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник [Текст] / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. ; за ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.

Напрямки координації превентивної діяльності овс у сільській місцевості Шевчук т.І.

ад’юнкт кафедри кримінального права та кримінології

Львівського державного університету внутрішніх справ

Реформування законодавства та розвиток суспільних відносин в Україні і сьогодні залишається пріоритетом. На сучасному етапі державотворення в Україні протидія злочинності є необхідним елементом такої розбудови. Головний напрям цієї протидії – запобігання злочинності, усунення причин та умов, що її детермінують і сприяють її різноманітним проявам. Тим самим створюються реальні передумови поступового ослаблення суспільної небезпечності злочинів та зменшення, врешті-решт, масштабів самої злочинності.

Ми впевнені в тому, що протидія насильницькій злочинності у сільській місцевості являє собою цілеспрямований комплексний процес, що здійснюється державними органами, установами та громадськими організаціями, а також громадськими формуваннями і окремими громадянами. Це є завданням всіх гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової.

Погоджуємося з А. П. Закалюком, що без налагодження чіткої та безперервної взаємодії між суб’єктами запобігання злочинам вести цілеспрямовану, постійну та потужну боротьбу з добре організованою системою, якою є злочинність, в сьогоденні є справою досить складною. Особливо це стосується системи ОВС, які тільки по формі є таким структурним елементом державної машини, так як змістовно цей процес не має належних правових механізмів забезпечення. Для більш ефективної побудови стратегії боротьби зі злочинністю необхідно зробити акцент на тісній та широкій взаємодії ОВС з засобами масової інформації, громадськими організаціями, ввести комплексну програму інформатизації населення, щодо суспільної необхідності нормального розвитку особистості у сім’ї та наявності у неї культурних якостей [1, с.353].

Ми вважаємо, що ефективна взаємодія суб’єктів запобігання насильницький злочинності – це запорука результативної боротьби зі злочинністю.

Взаємодія ОВС з різними правоохоронними органами, які протидіють насильницькій злочинності у сільській місцевості, надасть змогу отримувати інформацію яка сприятиме підвищенню ефективності запобіжної діяльності. [2, с. 62].

Сьогодні основний об’єм роботи по запобігання та розслідуванню насильницьких злочинів у сільській місцевості здійснюють органи внутрішніх справ. Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, у діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю, а також функцій з її запобігання структурно у міліції і при ній створені відповідні головні управління, служби і підрозділи. Відповідно до отриманих нами результатів дослідження статистичних даних про насильницьку злочинність проти життя та здоров’я у сільській місцевості, виявилося, що найчастіше виявляють такі злочини дільничні інспектори міліції, за ними ідуть працівники карного розшуку, потім співробітники кримінальної міліції у справах дітей та інші. Так, наприклад за підсумками роботи органів міліції Тернопільської області, у 2011 році 62,7% злочинів передбачених ст. 115-145 КК України у сільській місцевості було виявлено дільничними інспекторами міліції, 22,3% – працівниками КР, 7,5% – співробітниками КМСД, приблизно по одному відсотку припадало на такі структури: ДАІ, штатних дізнавачів, слідчих ОВС, слідчих прокуратури, прокурорів, ППС, підрозділи БОЗ, ДСО, НДЕКЦ та громадськість. Схожа ситуація спостерігалася у інших областях (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська та Рівненська) протягом досліджуваних років.

Головні управління МВС, їх структурні і окремі підрозділи взаємодіють, використовуючи властиві їм методи і заходи. Проте їх діяльність щодо запобігання злочинності має самостійні напрями. Для одних запобігання є супутнім результатом функціональних обов'язків, для других – однією із функцій у межах правоохоронної роботи, для третіх – функціональна діяльність включає й запобігання.

Основну роботу щодо запобігання насильницькій злочинності у сільській місцевості сьогодні проводять дільничні інспектори, які: повинні забезпечувати громадський порядок на своїй території, виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню злочинів, і вживати заходів щодо їх усунення; здійснювати індивідуальну профілактику стосовно криміногенних осіб; розшукувати злочинців; проводити серед населення кримінологічну поінформованість та правову пропаганду; виявляти «проблемних» підлітків, неблагополучні сім'ї, конфліктні ситуації і сприяють їх нейтралізації і відновленню нормальних стосунків; охороняти права і законні інтереси громадян, підприємств, запобігати насильству в сім’ї тощо. Отже, дільничний інспектор – це низова ланка ОВС по запобіганню насильницьким злочинам за місцем проживання громадян.

Організовуючи протидію дитячій злочинності, на нашу думку, слід особливу увагу приділити проблемі поширення вживання алкоголю та наркотиків серед неповнолітніх.

Окрім взаємодії між своїми структурними підрозділами ОВС та іншими правоохоронними органами, доцільно співпрацювати з метою запобігання насильницькій злочинності з іншими органами та установами. До таких органів та установ варто віднести: недержавні організації правового спрямування, засоби масової інформації (ЗМІ), освітні установи, служби у справах дітей, релігійні організації тощо. В процесі нейтралізації злочинності, доцільно залучати до роботи усіх, хто може надати необхідну допомогу.

Варто віддати належне агітаційній роботі ОВС з місцевими жителями, як важливій складовій превентивної діяльності міліції загалом. Адже, особливо важлива допомога населення у боротьбі зі злочинністю на селі, де в більшості населених пунктів немає штатних співробітників міліції, а через відсутність постійного зв'язку, необхідної техніки не завжди можливо своєчасне прибуття оперативних груп і навіть дільничного інспектора міліції. Наприклад, можливості включення населення й громадськості в діяльність щодо запобігання насильницькій злочинності значно поліпшуються за умови їхнього широкого інформування й правового навчання. Причому, головним є те, що зусилля в цьому напрямку повинні спрямовуватися ще з ранніх років: у школах та дитячих садках. Справа у тому, що на сьогоднішній день у всіх розвинутих країнах світу робота з попередження правопорушень та злочинів починається саме з дітей. У зв’язку з цим, спеціальні підрозділи поліції розроблюють чисельні агітаційні матеріали, які розміщують на своїх веб-сайтах, роблячи їх доступними для працівників дитячих садків, шкіл та дітей, а також самостійно використовуючи їх у своїх профілактичних акціях.

Одним із головних напрямків взаємодії між ОВС і населенням є ефективне функціонування громадських формувань, а також вибір оптимальних форм їх роботи. Під останніми слід розуміти «зовнішнє вираження сумісної правоохоронної діяльності працівників органів внутрішніх справ і населення в сфері охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями» [3, с. 12]. Зазвичай до них відносять наступні: спільне планування заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями, а також патрулювання, рейди, обходи, огляди; узгодження заходів, що проводяться самостійно; інструктування працівниками органів внутрішніх справ членів громадських формувань; спільний обмін інформацією та аналіз оперативної обстановки; проведення спільних нарад, семінарів і зборів з правоохоронної тематики; спеціальна та правова підготовка громадян, які бажають виконувати правоохоронні функції тощо [4, с. 120; 5, с. 10].

На наше переконання, загалом усім структурним підрозділам органів МВС, слід активно залучати до запобігання громадян. Хоча і запобігання злочинам залишається пріоритетним завданням правоохоронних органів, проте, ми переконані що залучення громадськості, дасть змогу більш ефективно організувати роботу та вивільнити додаткові ресурси (як людські так і матеріальні) для вирішення інших не менш важливих службових завдань правоохоронців. Правильно налагоджена співпраця з громадськістю в процесі запобігання насильницькій злочинності, стимулюватиме і підвищення довіри громадян до правоохоронних органів. Сьогодні підвищення довіри до правоохоронців є нагальним питанням, яке потребує негайного вирішення.