Список використаних джерел:

1. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.

2. Даньшин И.Н. Введение в криминологическую науку. – Х.: Право, 1998. – 142 с.

3. Інформація про стан та структуру злочинності в Україні за останні десять років, надана Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України.

4. Криминология. Учебник/ Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юристъ, 1997. – 512 с.

Проблеми удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо державного діяча Чорний р.Л.

к.ю.н., с.н.с., докторант Національної академії Служби безпеки України

З прийняттям у 2001 році Кримінального кодексу України активізувався інтерес вітчизняних учених до проблем його Особливої частини. Вийшло друком чимало монографічних праць та захищено значну кількість дисертаційних робіт. Втім, питання кримінально-правової охорони національної безпеки залишаються найменш дослідженими. Проте, зважаючи на розвиток законодавства із забезпечення національної безпеки та положень загальної теорії безпеки, важливим завданням сучасної науки кримінального права вбачається комплексне дослідження безпеки держави як однієї із складових національної безпеки України та самостійного об’єкта кримінально-правової охорони, що повинен стати підставою виділення в Особливій частині КК України окремого розділу під назвою «Злочини проти безпеки держави». В основі такого підходу лежать положення Закону України «Про основи національної безпеки України», якими визначено поняття національної безпеки, її об’єкти (особа, суспільство, держава), а також загрози вказаним об’єктам у відповідних сферах. До зазначеного розділу доцільно віднести злочини, основним безпосереднім об’єктом яких є суспільні відносини із забезпечення безпеки держави у тій чи іншій сфері.

Виходячи із преамбули та ст.ст. 1, 3 і 7 згаданого Закону, безпека держави – це захищеність її життєво важливих інтересів, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних явищ і чинників, що створюють небезпеку визначальним потребам України в різних сферах, у тому числі у політичній.

Суспільно небезпечні діяння у політичній сфері, які безпосередньо становлять загрозу безпеці держави передбачені у ст. 112, а також у ст.ст. 344, 346 та 351 КК України. Помістивши три останні кримінально-правові норми, до Розділу XV «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян», законодавець не повною мірою врахував зміст суспільних відносин, поставлених під їх охорону. Виходячи із диспозицій зазначених статей, положень ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України вбачається, що внаслідок втручання у діяльність державного діяча, а так само погрози, або насильства щодо нього чи посягання на його життя шкода завдається суспільним відносинам, насамперед, щодо забезпечення безпеки здійснення державної влади, які є основним безпосереднім об’єктом зазначених діянь. Такий висновок випливає з етимологічного і наукового визначення категорії «безпека» [1, 53; 2, с. 714; 3, с. 7], під якою у кримінально-правовому значенні розуміють «захищеність існування від загроз… держави… шляхом запобігання створення для неї небезпеки (загрози) заподіяння суттєвої шкоди» [4, с. 403 – 407] і змісту суспільно небезпечних діянь, передбачених у ст. 112, ст. 344, ст. 346 та 351 КК України, що полягають у незаконному впливі, погрозі вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю, знищенням або пошкодженням майна, викраденням, позбавленням волі, вбивством, або замахом на вбивство державного діяча у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

У доктрині кримінального права визнано, що об’єкт злочину має суттєве значення для визначення поняття злочину, значною мірою впливає на зміст його об’єктивних та суб’єктивних ознак і є вихідним для побудови системи Особливої частини КК України [5, с. 96]. У зв’язку з цим доцільно ставити питання про правильність з точки зору законодавчої техніки об’єднання трьох (ст. 112, ст. 344, ст. 346) юридичних складів злочинів, які мають один і той самий основний безпосередній об’єкт в ст. 112 КК України, під назвою «Незаконні дії щодо державного діяча». Таким чином буде забезпечено більшу чіткість закону про кримінальну відповідальність у цій частині, оскільки в одній статті його Особливої частини міститимуться норми про кримінальну заборону вчинення різних за формами прояву діянь, спрямованих на досягнення єдиної мети, проти одних і тих самих потерпілих, що заподіюють шкоду чи створюють загрозу заподіяння такої шкоди одному об’єкту.

У свою чергу виходячи з того, що рівень суспільної небезпеки дій, передбачених у ст. 351 КК України порівняно низький, є підстави запропонувати віднести їх до групи кримінальних проступків.