Список використаних джерел:

1. Бузин Р. В. Инвестиционная безопасность, ее обеспечение и государственное регулирование в национальной экономике : диссертация ... кандидата экономических наук : 08.00.01 / Бузин Роман Владимирович; [Место защиты: Воронеж. гос. ун-т].- Воронеж, 2009.

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» (в ред. станом на 16.12.2012р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1560-12

3. Ліпкан В.А. Глосарій теорії безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lipkan-glos.blogspot.com/2006/02/security-philosophical-aspect.html

4. Кравець Л. К. Інвестиційна безпека як об’єкт кримінально-правової охорони: окремі теоретичні питання [Текст] // Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку державності та права : матер. Міжнар. наук. конф. (Одеса, 30 листопада 2012 р.) Т. 2 / відп. за випуск д.ю.н., проф. В.М. Дрьомін ; Націон. ун-т «Одеська юридична академія». – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 217-219.

5. Павлова Н.С. Философско-социологические и исторические основания постановки проблемы безопасности в истории науки.// Вестник Оренбургского государственного университета. – Оренбург. – 2007. – №7. – С.87-93.

6. Пасічник В. Філософська категорія безпеки як основа нової парадигми державного управління національною безпекою [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik7/fail/pasichnyk.pdf

7. Словник української мови Текст: в 11 т., Т1/ За ред. І.К. Білодіда; АН УРСР. Інститут мовознавства. – К: Наукова думка, 1970.

Суспільна небезпечність та наслідки для потерпілої особи Кухар о.В.

студентка юридичного факультету

Національного університету біоресурсів та природокористування України

Серйозним питанням у вирішенні проблеми захисту від зґвалтування є так звана реабілітація потерпілої особи, яка, на наш погляд, зовсім не передбачена нині діючим законодавством. Навіть в медичних закладах дуже рідко можна зустріти спеціаліста, який в тяжку хвилину зміг би допомогти потерпілій від зґвалтування оговтатися та опанувати свої почуття та емоції.

С перемінним успіхом цим намагаються займатися спеціалісти з психології, але їм в їхньому прагненні не допомагає ні Міністерство здоров’я України, ні різноманітні соціальні держорганізіції, які могли б розробити програми соціальної та психологічної (психічної, навіть) реабілітації для потерпілих від зґвалтувань. Тому, навіть якщо може здатися не зовсім відповідною кримінальному праву ця тема, хочеться сказати декілька слів про наслідки, які чекають на жертв згвалтувань, та про те, як можна допомогти потерпілим у подібних ситуаціях.

Страх, біль, шок, потрясіння – все це неминуче відчуває практично кожна жертва. Більшість потерпілих не позбавляються відсорому та приниження і вподальшому, коли їм доводиться відповідати на безтактовні питання, вислуховувати обвинувачення у неправильній поведінці, давати свідчення в процесі судового розгляду та т.ін [1.С.98]. За соціальними дослідженнями кожна четверта дівчина, що постраждала від згвалтування після розгляду справи у суді змінила місце проживання або звільнилася з дотодішнього місця роботи. Правда, переважно це дівчини, які не були в шлюбі. Крім того, у багатьох спостерігаються затяжні депресії, апатія, різні фобії, апатія, надовго зберігаються агресія, недовіра до отчуючих, втрата повага до себе, відчування «забрудненності». Медики-психіатри, що досліджують жертв згвалтування вказують, що майже всі потерпілі від цього злочину навіть рік потому скаржаться на порушенн сну, головний біль, депресії, їх не залишало почуття вини. Відомо багато випадків, коли розголошення відомостей про вчинений злочин підштовхувало потерпілу до суіцидальної спроби. 60% жертв згвалтувань замикаються в собі, рідше виходять з дому, зводять до мінімуму спілкування з друзями та знайомими. Десь 4 випадки з 50 викликають розпади шлюбів, бо в першу чергу у потерпілих жінок виникають сексуальні проблеми. [2.C.332]

Велику роль в реабілітації тих, хто став жертвою насильства у розвинених країнах Заходу відіграють різноманітні громадянські організвції. Наприклад, в Германії існує «Допомга згвалтованим жінкам», у Франції – «Жінки об єднуються». Ці організації фінансуються виключно за рахунок пожертвувань та членських внесків. Мета таких організацій – емоційна підтримка, порада, а також освітня робота в засобах масової інформації, формування громадської думки стосовно згвалтувань як соціальної проблеми [3.С.119]. На жінок, що звертаються до таких організацій, благотворно впливає те, що там вони можуть поговорити з тими, хто пережив таке ж нещастя, хто їх не засудить та зрозуміє. Нам здається, що подібні громадянські організації цілком змогли би функціонувати і в наших умовах, тим паче, що досвід створення різноманітних психологічних служб, телефонів довіри і т.п. вже накопичений. Що стосується профілактичної роботи, то тут в першу чергу треба сказати про те, що існує величезна необхідність вдосконалення морального виховання підростаючого покоління, в тому числі статевого, до того ж не тільки у медичному, а й в соціальному аспектах. В фундамент цього виховання повинні бути покладені ідеї самоцінності існування кожної людини, його фізичної недоторканності. Необхідно також, використовуючи засоби масової інформації, підвищувати рівень знань населення про правові наслідки злочинів на сексуальному грунті, про типову ситуації, коли такі злочини найбільш ймовірні. До того ж уся профілактична пропаганда повинна стосуватися та адресуватися як чоловікам, так і жінкам. Велике значення останнім часом здобуває проблема організації досугу підлітків та молоді, бо серед причин згвалтувань не останнє місце займає незадовільнена потребність в самозатвердженні. Наряду з цим за допомогою соціологічних досліджень, в процесі правоохоронної, педагогічної та медичної практики необхідно виявляти групи «підвищеного ризику». З їхними представникми треба вести індивідуальну роботу за спеціальними методичними програмами, які повинні створюватися спільною працею юристів, психологів, сексопатологів, педагогів. У зв язку було би дуже корисним створення спеціальних курсів, до завдання яких входилоби навчання змістовному спілкуванню, взаємодії [4.C.192].

Тому стає прикро, дивлячись на країни Заходу, де, можливо, й не нижчий рівень злочинності, але значно вища турбота про населення, що виражається не лише в ефективній забороні продажу порнопродукції на ринку, але й в створенні всіляких заходів для охорони права людини на особисту недоторканність.