Список використаних джерел:

1. Коваленко Л.А. Адаптація виборчої системи України до європейських стандартів / Л.А. Коваленко // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2009. – №3.

2. Гевюк У. Демократичність політико-правових принципів проведення парламентських виборів в Україні / У. Гевюк // Політологічні та соціологічні студії: Т. Х. Виборчі процеси в Україні та постсоціалістичних країнах : зб. наук. пр. / наук. ред. А.М. Круглашов. – Чернівці: Букрек, 2011. – 456 с. – С. 72.

3. Круглашова В. Міжнародні стандарти та правові основи міжнародного спостереження за виборами / В. Круглашова // Політологічні та соціологічні студії: Т. Х. Виборчі процеси в Україні та постсоціалістичних країнах : зб. наук. пр. / наук. ред. А.М. Круглашов. – Чернівці: Букрек, 2011. – 456 с. – С.32-39. – С.33.

4. Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав [Електронний ресурс]. Джерело доступу – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_622

5. Резолюция Парламентской Ассамблеи Совета Европы 1407 (2004) «О новых концепциях оценки состояния демократического развития» (Страсбург, 8 октября 2004 года) // Международные избирательные стандарты: Сборник документов: Выпуск второй / Ответ. редактор В.И. Лысенко. – М.: Центральная избирательная комиссия Российской Федерации, 2009. – 1248 с. – С.325.

Забезпечення інвестиційної безпеки держави нормами чинного Кримінального кодексу України Кравець л.К.

асистент кафедри кримінального права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Сучасні умови та темп життя вимагають від будь-якої країни, в тому числі і нашої держави, забезпечення та належної підтримки необхідного рівня національної безпеки. Вкрай важливим напрямком такого забезпечення, який з часу завершення так званої «холодної війни» та набуття економічних здобутків статусу одного із основних інструментів конкуренції між державами, стало забезпечення належного рівня саме економічної безпеки, як ключової складової національної безпеки, а, відтак, і інвестиційної безпеки, як значної та невід’ємної частини економічної безпеки.

Досліджуючи категорію «інвестиційна безпека» насамперед слід чітко визначитись із визначенням самого поняття «безпека».

Академічний словник української мови визначає термін «безпека» як стан, коли кому-, чому-небудь нічого не загрожує [6, С. 72]. Між тим дослідження даної категорії свідчить про значну обумовленість визначення сутності вказаного явища, як історичним розвитком суспільства, так і об’єктом його застосування. Так, на думку Павлової Н.С. питання розробки проблем визначення безпеки в історичному розрізі умовно можна поділити на декілька етапів. На першому – з кінця VII ст. до XVIIІ ст. – акцент визначення безпеки робився головним чином на протистоянні фізичному посяганню на безпеку індивіда від насилля. На другому -з кінця XVIIІ ст. до середини XIХ ст. – почала визначатись і загроза індивіду від самої держави, її тоталітарної влади. Третій етап – з кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст. – відрізнявся усвідомленням загрози індивіду з боку економічної нерівності та ринку. На сучасному етапі людство розширило зміст безпеки визнанням необхідності забезпечення колективної безпеки у планетарному масштабі [5, С.92].

Сучасні науковці визначаючи категорію безпеки як відповідний стан між тим підкреслюють варіативність його прояву, яка залежить від її суб’єктів та об’єктів. Так, зокрема В. Пасічник визначає, що безпека – це такий стан захищеності буття, цінностей та інтересів суб’єкта (об’єкта) безпеки від загроз та небезпек, за якого забезпечуються оптимальні умови його життєдіяльності, розвитку та самореалізації, а забезпечення безпеки відбувається шляхом дотримання необхідних параметрів (індикаторів) і норм, в рамках яких стабільно і збалансовано відбуваються усі наявні процеси. При цьому він розрізняє такі типи безпеки: за суб’єктами (особиста, суспільна, державна, національна, колективна, загальнолюдська); за масштабами (глобальна міжнародна, регіональна, локальна); за суспільними сферами (політична, інформаційна, економічна, соціальна, військова, науково-технічна, екологічна, тощо)[6] . З точки зору В.А. Ліпкана безпека аналізується як певна множина елементів, взаємозв’язок яких обумовлює цілісні властивості системи, де головний акцент робиться на виявленні розмаїття зв’язків, які мають місце як зсередини досліджуваного об’єкту, так і у його взаємовідношеннях із зовнішнім середовищем [3]. На думку російського вченого Р.В. Бузина безпека є універсальною категорією природних, технічних та суспільних систем, яка стосовно останніх є невід’ємною потребою суб’єктів системи, при чому не тільки конкретних індивідів, а й громадських організацій, держави та суспільства. При цьому, зазначений автор вказує як на наявність вже зазначеної парадигми забезпечення безпеки – стану захищеності, тобто «я знаходжусь у безпеці, тому що своєчасно знаходжу та попереджає небезпеку», так і на позицію так званого «самоствердження», тобто «я знаходжусь в безпеці тому, що я сильний настільки, що погрози не є для мене небезпекою» [1, С. 26].

Наведена вище варіативність визначення терміну «безпеки» обумовлює відповідну ускладненість визначення інвестиційної безпеки, як кола відносин поставлених під охорону кримінально-правових норм.

Так попередньо нами було визначено інвестиційну безпеку, як об’єкт кримінально-правової охорони, як коло суспільних відносин інвестиційної сфери, що забезпечують відповідний стан економіки країни, при якому забезпечується належний рівень її інвестиційних ресурсів, необхідний для усталеного розвитку та зросту такої економіки, та яке охороняється нормами Кримінального кодексу України [4].

Разом з тим, визначаючи сутність інвестиційної безпеки в площині економіки держави, Р.В. Бузин зазначає, що інвестиційна безпека має розглядатись з двох позицій. З однієї сторони вона виступає як внутрішній елемент економічної безпеки та, насамперед, на національному рівні характеризується станом народно- господарського комплексу, що дозволяє проводити стабільний усталений та незалежний по масштабам напрямків відтворювальний цикл. З іншої ж сторони інвестиційна безпека постає як система відносин щодо мінімізації ризиків для інвесторів. Тут межі інвестиційної безпеки значно розширюються та виходять за рамки економічних та вже вміщують в собі елементи військової (оборонної) екологічної, політичної безпеки відповідних суб’єктів (держави, підприємства, домашнього господарства), та найчастіше категорія взагалі «виштовхується» за межі економічної сфери [1, С.66].

Отже, аналізуючи зміст і систему побудови чинного Кримінального кодексу України та наведені вище висновки Бузина Р.В. приходимо до наступного.

Ієрархія побудови системи: «національна безпека держави» – «економічна безпека держави» – «інвестиційна безпека держави» потребує усталеності усіх її складових, адже дефект якогось із елементів спричинить відповідну неповноцінність всіх інших. Отже, при розгляді інвестиційної безпеки як системи відносин щодо мінімізації ризиків для інвесторів, до переліку норм Особливої частини, які виконують функцію захисту таких правовідносин, має бути включено більшість вказаних норм, адже забезпечення стабільного правопорядку у державі нормами кримінального права і є мінімізацією ризиків для її інвесторів.

Разом з тим, розглядаючи інвестиційну безпеку у вузькому сенсі маємо звернутись до господарських та цивільних правовідносин, які обумовлюють сам процес проведення інвестицій.

Так, зокрема, Закон України «Про інвестиційну діяльність» [2] визначає, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект; інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій; інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей; суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

З врахуванням наведених вище визначень до кола кримінально-правових норм, що здійснюють забезпечення інвестиційної безпеки саме у вузькому її сенсі, слід відносити норми, які захищають безпосередньо процес саме здійснення інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), зокрема норми Розділу ХІІ Особливої частини КК – «Злочини у сфері господарської діяльності», до яких, залежно від суб’єкта інвестиційної діяльності, можна віднести, наприклад, ст.ст. 205, 206, 209, 209¹, 210, 219, 222, 222¹, 223¹, 224 та ін.