Дія кримінального закону у просторі Кедик в.П.

аспірант кафедри кримінального права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Поняття «територія України» визначається нормами конституційного, адміністративного та міжнародного права і знаходить своє закріплення в законодавчих та інших нормативних актах. Територія держави ділиться на частини. Ці частини можуть мати відомої самостійністю, автономією, самоврядуванням [1, с.32].

Територія держави або його самоврядних частин також на адміністративні одиниці. Кожна автономія або администрративная одиниця має свої органи влади і управління, які видають нормативні акт. Ці нормативні акти діють, як правило, в межах територіальної влади даного органу, але в сенсі визнання юридичні акти територіальних одиниць мають екстериторіальне дію. Однак є істотна різниця в міжнародному та державному і внетригосударственном дії законів щодо цього: обрання іноземного закону навіть у вигляді визнання є винятком, встановленим внутрішніми та міжнародними нормами. Визнання юридичних актів усередині цієї держави є правилом [2, с. 107].

Під дією кримінального закону в просторі розуміється застосування його на певній території і відносно певних осіб, які вчинили злочин [3, с.46].

В основу дій кримінально-правових норм у просторі повинні покладені Конвенція ООН по морському праву 1982 р., а також Токійська конвенція про злочини та деяких інших актах, які здійснюються на борту повітряних суден 1963 р., Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 г., Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації 1971 р., з додатковим протоколом про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародну гаазьку авіацію 1988 р. [4, с.781].

За загальним правилом, застосовується кримінальний закон, що діє в тому регіоні, де вчинено злочин (закон місця скоєння злочину). Складнощі виникають, коли злочинне діяння скоєно на території однієї держави, а злочинні наслідки (наприклад смерть людини) наступили на території іншої держави.

Враховуючи, що складу злочину як підстава відповідальності буде закінчений тільки після настання наслідків, перевагу слід віддавати закону місця скоєння злочину таких шкідливих наслідків. Таким чином, питання має вирішуватися аналогічно визначення часу вчинення злочину. Тому, якщо, наприклад, громадянин Естонії перебуваючи на території естонської, стріляє через кордон Російської Федерації і вбиває громадянина Білорусії, його можна прилягти до відповідальності за законами Російської Федерації у випадку затримання на території Росії. Якщо фальшиву українську гривню виготовляються за кордоном, а сбываються на Україні, особи, які виготовили підроблені гроші, незалежно від їх цивільної приналежності, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за КК, чинним на Україні, в разі їх затримання на території України.

У разі якщо злочин готувався за кордоном, результат наступив на Україні, а злочин було розкрито владою іноземної держави, відповідальність може настати за законами іноземної держави або злочинець може бути виданий Україні.

Обґрунтовуючи аналогічну думку, Н.С. Таганцев писав: «Якщо, наприклад, ми уявімо собі, що на торговому судні, що відправляються з Данцита в Росію, була влаштована пекельна машина з годинниковим приводом, що мусить підірвати параход з вантажем і экипажем через 38 годин після установки приладу, якщо потім, після прибуття в Либаву, дійсно стався вибух що супроводжувався пошкодженням майна і загибеллю людей, то очевидно, що місцем злочину повинна бути визнана Росія, а не Німеччина, де було зроблено приготування, і не відкрите море, де розвивалося злочин. Якщо б злочинна діяльність обмежилася лише приготуванням, наприклад, злочин виявилося при самій установці на карабле машини, то місцем вчинення, звичайно, була б Німеччина , а не Росія» [5, с.129].

На жаль, у КК питання про визначення місця скоєння злочину не вирішене. Якщо ж визначати місце скоєння злочину так же, як і час, то серйозні труднощі виникнуть у випадках, коли дія соершенно на території іноземної держави, а наслідки наступили на території України.

Слід зазначити, що КК ФРН безумовно не тільки час, але і місце скоєння злочину. Так, у п. 9 указується, що «місцем вчинення діяння є те місце, в якому особа діяло або, у разі бездіяльності, повинна була і могла діяти, або місце, в якому настав, чи за поданням особи, має наступити що відноситься до даного складу злочину наслідок».

Оскільки кожна держава має своє кримінальне законодавство, на практиці виникає питання: закон якої держави повинен бути застосований у кожному конкретному випадку? Це особливо важливо у випадках вчинення злочину міжнародного характеру, у випадках , коли злочин скоєно в одній країні, а винний перебувати в іншій, і т.д.

В середні століття, виходячи з племінних звичаїв, застосовувалися закони, відповідні національної і племінний приналежності иновного.

Так, Ш. Монтеск'є в роботі «Дух законів» писав, що за злочин, який вчинен на території сучасної йому Франції, «франк судився за законом франків, аллеман – за законом аллеманов, бургунд – за законом бургундському і римлян – по римському. Кожна людина в цій суміші племен повинен був судитися з обвчаю і по праву племені»[6, с.512].

І на території Польщі в середні століття поляк судився з польському праву, німець – з німецького права, єврей – за єврейським праву [7, с.233].