Список використаних джерел:

1. Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю: Указ Президента України №1000/2011 / Урядовий кур'єр – 29.10.2011 – № 201.

2. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності: Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 55/25 – 15.11.2000 р. / Офіційний вісник України – 19.04.2006 – № 14, 340 с

3. The Globalization of Crime. A Transnational Organized Crime Threat Assessment. United Nations Office on Drugs and Crime. Vienna. 2010 303 p.

4. Albanese, Jay S. Organized crime in our times. – LexisNexis, 2007. – 412 p.

5. Abadinsky, Howard. Organized Crime. – Cengage Learning. – Belmont, Wadsworth, 2010. – 462 р.

6. Вебер М. Хозяйство и общество. Глава III. Типы господства и их отношение к экономике // Социологические исследования. – 1988 № 5. – С. 88.

7. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. – М. АСТ, 2006. – 873 с.

8. Diogo M. R. Ferreira. Towards a workflow-based integration architecture for business networking // Business Process Management Journal, Year 2005, Volume 11, Issue 5. – Pages 517-531.

9. Gareth Morgan. Images of Organization. – Sage Publications LTD. – Toronto, 2007. – 504 p.

10. Draft, Richard L. Organization Theory and Design. – South-Western, Cengage Learning, 2010. – 649 p.

11. Research in the Sociology of Organizations. Volume 32. Philosophy and Organization Theory / Tsoukas Haridimos, Chia Robert. – Emerald Group Publishing, Bingley, 2011. – 394 p.

12. Beare M.E. Criminal Conspiracies, Organised Crime in Canada. – Nelson Canada, 1996 – 252 p.

Злочини проти правосуддя та шляхи їх запобігання Гульчак а.В.

студентка ІІ курсу юридичного факультету

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник: Ковальова С.С., старший викладач кафедри

З нашої точки зору, дана тема є досить важлива так, як охорона порядку здійснення правосуддя є однією з основних і першочергових завдань кримінального законодавства України. Саме правосуддя забезпечує дотримання чинного законодавства в державі,тим самим підтримуючи належний правопорядок в суспільстві. Кожному громадянинові в Україні гарантується право на захист у суді його порушених прав і свобод(ст.55 Конституції)[ 1,с.15 ].

Для успішної розбудови правової держави велике значення має забезпечення належної поваги до закону, законних прав людини, органів, що здійснюють ті чи інші дії для підтримання режиму законності та правопорядку. За останні роки в Україні спостерігається збільшення кількості злочинів, що тією чи іншою мірою порушують суспільні відносини у сфері правосуддя .Найбільшу кількість злочинів проти правосуддя складають злочини, пов'язані з порушенням правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК України) та ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі (ст. 389 КК України).

Усі передбачені у розділі XVIII Особливої частини КК України(ст.371-400) злочини проти правосуддя, виходячи з їх безпосередніх об'єктів, можуть бути об'єднані у такій системі:

1. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду. Сюди входять: завідомо незаконні затримання, привід або арешт (ст. 371); притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності (ст. 372); порушення права на захист (ст. 374); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375); втручання в діяльність судових органів (ст. 376); втручання в діяльність захисника чи представника особи (ст. 397 ).

2. Злочини, які посягають на життя, здоров'я, особисту безпеку, майно суддів, засідателів та інших учасників судочинства. У цю групу входять: посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 379); посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (ст. 400); погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 377); погроза або насильство щодо захисника чи представника особи (ст. 398); умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного (ст. 378); умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи (ст. 399).

3. Злочини, які перешкоджають одержанню достовірних доказів та істинних висновків у справі. Сюди слід включити примушування давати показання (ст. 373); завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383); завідомо неправдиве показання (ст. 384); відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (ст. 385); перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку (ст. 386).

4. Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю і присіченню злочину. У цю групу входять: невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380); розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381); розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387); приховування злочину (ст. 396); порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395).

5. Злочини, які перешкоджають виконанню вироку (рішення) і призначеного ним покарання. Це невиконання судового рішення (ст. 382); приховування майна (ст. 388); ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням, волі (ст. 389); ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі (ст. 390); злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392); втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393); втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394)[ 2, с.183 ].

На нашу думку,усіх осіб, які вчиняють злочини проти правосуддя, об'єднує наявність такої психологічної вади, як правовий нігілізм, що проявляється більшою чи меншою мірою і об'єктивується у формі тих чи інших суспільно небезпечних діянь.

Серед умов, які сприяють вчиненню злочинів проти правосуддя, можна виділити відсутність належного контролю за діяльністю посадових осіб, які мають повноваження вирішувати питання про обмеження конституційних прав інших фізичних осіб, недостатня впливовість громадської думки на суспільне життя держави, недосконалість організаційно-технічних засобів по встановленню та розшуку осіб, які дають неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Організаційно-технічними умовами, що сприяють втечам з місць позбавлення волі, є недоліки в обладнанні споруд, інженерно-технічних заходів охорони (далі-ІТЗО), недостатня уважність вартових та іншого персоналу виправних колоній, слабка робота оперативних підрозділів з перевірки найбільш зручних для цього шляхів та виявлення осіб, схильних до втеч.

Щодо запобігання злочинам проти правосуддя, важливим є прищеплення людині поваги до законних прав та інтересів інших, виховання в неї адекватного сприйняття правосвідомості, підвищення її загальнокультурного рівня. Важливо забезпечити ефективний контроль за діяльністю осіб, які мають доступ до інформації, що міститься у кримінальних справах і не підлягає розголошенню. Запобіганню злочинам, що вчиняються посадовими особами, які мають повноваження щодо обмеження конституційних прав фізичних осіб, може сприяти правильна кадрова політика при призначенні таких осіб на відповідальні посади.

Отже, протидіяти насильницьким злочинам проти правосуддя можна за допомогою посилення захисту суддів, присяжних, захисників, представників осіб, свідків, потерпілих, експертів. Причому,як на наш погляд, в необхідних випадках такий захист не повинен обмежуватися часовими рамками провадження по справі , а забезпечувати безпеку цих осіб й по закінченні процесу. Корисним може стати переймання досвіду інших держав щодо забезпечення анонімності свідків по справах, де їх життю загрожує особлива небезпека.