Список використаних джерел:

1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид., переробл. Та доповн. / Відп. Ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002.

2. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. Реактор заслуженный деятель науки и техники Украины, доктор юридических наук, профессор Е.Л. Стрельцов. – Х.: ООО «Одиссей», 2006. – 720 с. –

3. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. закл. освіти / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 496 с.

Проблеми та особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх Артюх т.В.

студентка ІІ курсу юридичного факультету

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Науковий керівник: Ковальова С.С., старший викладач кафедри

Боротьба з правопорушеннями неповнолітніх – одне з найважливіших сторін всього процесу викорінення злочинності в нашій країні. Значне місце у цьому процесі займає кримінально-правова діяльність. Головне завдання щодо усунення правопорушень з боку підлітків залежить від виховної роботи, запобігання причинам і умовам, які сприяють злочинності неповнолітніх. Всі ці завдання можна вирішити лише за умов якнайсуворішого дотримання кримінального законодавства.

Злочинність неповнолітніх та молоді залишається непоборною протягом кількох століть, а на початку XXI ст. відмічено її зростання. Основна причина такого явища полягає в тому, що розвиток значної частини неповнолітніх часто відбувається у дуже несприятливих економічних, соціальних та побутових умовах,[1, с. 290].

В умовах значного зниження життєвого рівня певної частини суспільства, його соціального розшарування, існування в багатьох родинах насильства по відношенню до дітей, майже повної незахищеності дітей-сиріт розвиток характеру і поведінки певної частини підлітків ускладнюється. У неповнолітніх, які формуються як особистості в умовах соціального ризику, виникають відчуття самотності і відчуженості, що нерідко призводить до нерозважливих проступків, скоєння різного роду правопорушень та вчинення тяжких злочинів.

Реальне подолання таких соціальних явищ є проблематичним для будь-якого громадянського суспільства, оскільки ці явища є наслідком споконвічних соціальної нерівності і соціальних протиріч. Тому надзвичайно актуальним є поліпшення економічних, соціальних та освітньовиховних умов для здорового фізичного, психологічного, духовного, освітнього і соціального розвитку неповнолітньої людини.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилося 16 років (ч. 1 ст. 22 КК України), а до скоєння окремих тяжких і особливо тяжких злочинів – 14 років (ч. 2 ст. 22 КК України).

Неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено судом від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:

- застереження;

- обмеження дозвілля зі встановленням особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

- передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

- покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування завданих майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на термін, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом (ст. 105 КК України). Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах, [2, с. 395].

До неповнолітніх може бути застосовано додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 98 КК України). До осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, скоєний у віці до 18 років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину (ч. 1 ст. 107 КК України),[3, с. 297].

Особливістю відповідальності неповнолітніх є застосування до них примусових заходів виховного характеру. Під цими заходами розуміють передбачені кримінальним законом заходи впливу, що застосовуються судом до неповнолітніх за вчинення злочину, але не є кримінальним покаранням. За своєю юридичною природою ці заходи є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особистості неповнолітніх, виключення антисоціальних властивостей і навичок, запобігання вчиненню ними правопорушень.

Підростаюче покоління – це майбутнє нашої держави. Тому підлітки зі своїми ще усталеним світоглядом, рухомою системою цінностей Мали б бути зацікавленими об'єктом підвищеної уваги та турботи.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх обумовлені як віком, поняттям осудності, і навіть видами злочинів, за які наступає відповідальність. Особливу увагу приділено розкриттю і характеристиці видів покарань, призначуваних неповнолітнім, [4, с. 259].

Також слід зазначити, призначаючи покарання треба робити акцент на перевиховання неповнолітніх. І це доцільно, оскільки посиленням відповідальності дітей за скоєні ними правопорушення проблему злочинності не вирішити.

Насамкінець можна зазначити злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе особливу увагу вчених та практиків. Це зумовлено не тільки тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, а й тим, що в даний час неповнолітні – одна з найбільш вразливих верств населення.