Список використаних джерел:

1. Адміністративне право України : навч. посіб. / З. С. Гладун. – Тернопіль : Карт-бланш, 2004. – 579 с.

2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sts.gov.ua/media-tsentr/novini/89092.html.

3. Митний кодекс України від 13 березня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

4. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

5. Коментар до Митного кодексу України / За ред. П. В. Пашка, М. М. Каленського. – К. : Юстініан, 2004. – 736 с.

6. Митний кодекс України : Науково-практичний коментар / А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Р. А. Калюжний та ін. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 757 с.

Особливості адміністративно-правового статусу Державної служби експортного контролю України Хаврук в.О.

асистент кафедри технічної експлуатації автомобілів та автосервісу

Національного транспортного університету

Реалізацію державної політики в галузі експортного контролю здійснюють органи виконавчої влади. При цьому, особлива важливість питання забезпечення миру та взятих нашою державою зобов’язань на міжнародному рівні щодо запобігання поширенню зброї масового знищення є підставою для функціонування у системі органів виконавчої влади спеціально уповноваженого органу з питань державного експортного контролю – Державної служби експортного контролю України (Держекспортконтроль України).

Комплексне дослідження адміністративно-правового статусу і ролі Держекспортконтролю України у системі інших виконавчих органів, які реалізують державну політику в галузі державного експортного контролю, має велике теоретичне і практичне значення для поглиблення наукового аналізу питання про сутність державного експортного контролю щодо окремих категорій товарів.

Питанням визначення адміністративно-правового статусу Держекспортконтролю України приділяється недостатньо уваги, зокрема, можливо вказати лише на окремі наукові публікації – О. О. Покрещука, Н. М. Скляр, І. В. Солопової, О. М. Гришуткіна, в яких наводяться в узагальненому вигляді основні функції та завдання Держекспортконтролю України.

При дослідженні питання структури адміністративно-правового статусу Держекспортконтролю України доцільно виокремити його складові, ґрунтуючись на результатах аналізу елементів адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої влади. Аналіз основних тенденцій та підходів, які містяться у теоретичних джерелах, беручи до уваги погляди: Д. М. Бахраха, Б. М. Лазарева, О. Ю. Якімова та ін., а також окремі дослідження, наприклад М. К. Золотарьової [1], можливо стверджувати, що адміністративно-правовий статус Держекспортконтролю України включатиме головну складову – компетенцію і додаткові складові, такі як: завдання, функції, організація (структура) та порядок діяльності.

Більшість науковців, зокрема: Б. М. Лазарев, В. К. Мамутов, В. І. Фадеєв та ін., сходяться на думці, що компетенцією є сукупність юридично встановлених повноважень (прав та обов’язків). Беручи до уваги нормативно-правове регулювання діяльності Держекспортконтролю України [2; 3], у загальному вигляді його повноваження можуть бути розподілені на наступні групи:

1) повноваження у галузі державного експортного контролю щодо надання адміністративних послуг суб’єктам господарювання, які мають намір здійснювати або здійснюють міжнародні передачі товарів, які включають: проведення посередницької (брокерської) діяльності; видачу висновків на право проведення переговорів, пов’язаних із укладенням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо здійснення експорту товарів; контроль подання суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів звітів про підсумки проведення переговорів; видачу міжнародних імпортних сертифікатів або інших документів, які містять державні гарантії щодо використання у заявлених цілях товарів; проведення реєстрації суб’єктів господарювання як суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів та видача відповідних посвідчень про їх реєстрацію; проведення атестації систем внутрішньофірмового експортного контролю, створених суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів, та видача відповідного свідоцтва про таку атестацію; надання юридичним особам повноваження на здійснення діяльності щодо попередньої ідентифікації товарів у галузі державного експортного контролю та видача відповідного свідоцтва;

2) повноваження щодо забезпечення законності та правопорядку, які включають: контроль та перевірку відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів, доставку товарів до кінцевих споживачів, кінцевого використання товарів у заявлених цілях; проведення розслідування, пов’язані з порушенням суб’єктами здійснення міжнародних передач товарів вимог законодавства у галузі державного експортного контролю, та притягнення таких суб’єктів до відповідальності; забезпечення та контроль за виконанням законодавчих та інших нормативно-правових актів у галузі державного експортного контролю;

3) повноваження у сфері міжнародного співробітництва, що передбачають: участь у роботі міжнародних організацій та органів міжнародних режимів експортного контролю; здійснення заходів з виконання рішень Ради Безпеки ООН щодо встановлення (скасування) ембарго на експорт товарів; участь у забезпеченні здійснення заходів з експортного контролю, передбачених міжнародними договорами та іншими міжнародними зобов’язаннями, учасницею яких є Україна; участь у переговорах із представниками іноземних держав та роботі міжурядових комісій з питань військово-технічного співробітництва.

Права Держекспортконтролю України належать певним посадовим особам, які проводять експертизу, розгляд заяв, атестацію і т.д. та реалізуються в межах визначених функцій з метою виконання поставлених завдань.

Разом із тим, обов’язки Держекспортконтролю України як державного інституту, що здійснює специфічну державну діяльність, можна додатково розглядати на основі поділу на загальні та спеціальні. До загальних, згідно з чинним законодавством, відносяться обов’язки діяти на підставах принципів законності, дотримання та поваги до прав і свобод людини та громадянина, гуманізму тощо [1]. Принцип законності державної політики в галузі державного експортного контролю закріплений в ст. 4 закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання». Загальні обов’язки Держекспортконтролю України як органу державної влади визначені в Конституції України, зокрема: обов’язок органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19); обов’язок держави відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади чи посадовими особами під час здійснення ними своїх повноважень (ст. 56). Спеціальні обов’язки визначаються підзаконними нормативно-правовими актами з питань експортного контролю. Так, за змістом п.12-п.14 постанови Кабінету Міністрів України прийняття заяви суб’єкта та необхідних документів про надання дозволу чи висновку на право здійснення відповідної міжнародної передачі товарів є обов’язком посадових осіб Держекспортконтролю України [4].

Наступними елементами адміністративно-правового статусу Держекспорт- контролю України є функції та завдання, які сформульовані, зокрема, в указі Президента України [3].

Іншою структурною складовою адміністративно-правового статусу Держекспортконтролю України є відповідальність, яка має подвійну природу: по-перше, це певні аспекти відповідальності Держекспортконтролю України як державного органу перед вищестоящими органами державної влади (щорічне інформування Верховної Ради України про обсяги міжнародних передач окремих категорій озброєнь; звітність про свою діяльність за відповідний період); по-друге, це відповідальність перед іншими суб’єктами у разі заподіяння їм шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, включаючи юридичну відповідальність Держекспортконтролю України, що може випливати із договірних відносин (посередницька (брокерська) діяльність).

Додатковими елементами адміністративно-правового статусу Держекспорт- контролю України є його організація (структура) та порядок здійснення діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що адміністративно-правовий статус Держекспортконтролю України являє собою складну юридичну конструкцію, що включає в себе різні за обсягом складові елементи. Головною поміж них є компетенція Держекспортконтролю України, що доповнюється, функціями, завданнями, відповідальністю, організацією (структурою) та порядком діяльності (форми та методи діяльності, порядок створення Держекспортконтролю України). Компетенція Держекспортконтролю України має спеціальний характер, в межах якої можна виділити повноваження, встановлені нормами чинного законодавства у сфері державного експортного контролю. До повноважень Держекспортконтролю України належать права посадових осіб цього органу. Через функції визначаються основні напрямки діяльності Держекспортконтролю України, що мають вияв у вчиненні ними дій, прийнятті рішень або створенні документованої інформації, для досягнення нормативно визначених завдань.