Список використаних джерел:

1. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей : Указ Президента України : від 11.07.2005 р. № 1086/2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1086/2005

2. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України : від 13.01.2005 р. № 2342-ІУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ T052342.html

3. Цибуліна І. В. Удосконалення структурно-функціонального забезпечення органів державної влади з надання послуг щодо захисту прав дитини [Електронний ресурс] / Цибуліна І. В. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej3/txts/SOCIALNA/02-CIBULINA.pdf

4. Моісеєнко Р. О. Основні напрямки діяльності та подальшого розвитку мережі будинків дитини системи МОЗ України [Електронний ресурс] / Р. О. Моісеєнко, А. В. Терещенко. – Режим доступу : http://www.uapravo.net/akty/postanowa-osnovni/akt8tpec9l.htm

5. Доля І. Розвиток альтернативних форм соціалізації дітей-сиріт у контексті реформування державної системи опіки [Електронний ресурс] / І. Доля // Аналітична записка. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/MONITOR/august08/12.htm.

6. Харченко Ю. П. Державне управління в сфері забезпечення функціонування сімейних форм виховання дітей, що залишились без пілкування батьків [Електронний ресурс] / Ю. П. Марченко. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=122.

Особливості розвитку пільгового житлового кредитування молоді в Україні Васьківська к.М.

здобувач кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Національного університету державної податкової служби України

Сьогодні більша частина молодих сімей в Україні потребують покращення житлових умов. Якщо говорити про кредит на квартиру, то більшість заробітних плат не перевищує і половини суми відсотків банківського кредиту. І отримати його може не кожний бажаючий. Тим не менше з нинішнім зростанням цін на нерухомість кредит – для більшості молодих людей чи не єдиний спосіб придбати житло. Тому держава, дбаючи про майбутнє, дала надію молоді отримати житло в кредит, запровадивши програму молодіжного житлового кредитування. Влада про це почала задумуватися ще в 1992 році. Тоді і був створений Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, спочатку, – як недержавна установа – на базі руху молодіжних житлових комплексів. У подальшому, з урахуванням важливості питання забезпечення молоді житлом у державі, Фонд був підпорядкований Міністерству сім’ї та молоді (1997р.), далі – реорганізований Урядом в Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (2000р.) [1]. Саме даний фонд став Головною діючою особою у всьому, що стосується молодіжного кредитування, це – бюджетна організація, що є посередником між Держбюджетом України та бажаючими придбати житло. Яким чином змінювалися механізми реалізації програми молодіжного житлового кредитування за період існування фонду і настільки дієвими вони були на практиці.

В 90-х фонд розпочав втілювати політику визначену Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», який визначив принципово новий на той час механізм забезпечення молоді житлом – державне довгострокове пільгове кредитування [2]. Пізніше робота фонду втілилась у програмі: «Державний кредит», завдяки даній програмі молоді сім’ї можуть отримати компенсацію (в розмірі 50% від ціни житла) на купівлю квартири, що будується за рахунок бюджетних коштів, за пільговими ставками. Оскільки кількість бажаючих отримати таку компенсацію було дуже багато, а грошей виділялося мало, вимоги до претендентів на отримання такого кредиту були дуже серйозні.

Таким чином, у 1998 році – Фонд надав перші пільгові кредити молоді за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Ще одна знакова подія, в 2002 році – прийнята Державна програма забезпечення молоді житлом на 2002 – 2012 рр., відповідальним виконавцем якої визначений Фонд. В 2004 році – виділено рекордну суму на пільгове кредитування молоді – лише з Державного бюджету було засвоєно 122 млн. грн. За даний період існування Фонду пільгові кредити було надано 6 тис. молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам [1].

За період 2005–2008 – Держава поступово втрачає увагу до проблеми забезпечення молоді житлом – відбувається зниження обсягів фінансування. В 2009 році відбувається повна зупинка фінансування кредитування молоді з Державного бюджету.

В 2010 р. – державна молодіжна житлова політика стає одним з головних пріоритетів діяльності Уряду. У 2010 році за рахунок держбюджету було надано 124 пільгових кредитів, за рахунок місцевих бюджетів 118 кредитів та за рахунок власних коштів Фонду 55 кредитів [3]. Незважаючи на оптимістичну динаміку, саме по реалізації програми пільгового кредитування в 2009–2010 роках учасників спіткали найбільші розчарування. Деякі об’єкти, в будівництво яких молоді сім’ї інвестували, зупинилися на різних етапах готовності. При цьому люди були зобов’язані платити за кредитом за житло, навіть якщо не був зведений фундамент.

Необхідно відмітити, що найменш успішною по реалізації, очевидно, можна вважати молодіжну програму часткової компенсації кредитів комерційних банків. Ще в 2009 році вона була недофінансована на 62 мільйони гривень, і значна частина заборгованості досі не погашена. В результаті молоді позичальники-учасники програми платили комерційним банкам за іпотечним кредитом (якщо, звичайно, могли платити), а компенсації не отримували.

Слід зауважити, що найбільш бажаною для молоді, як і раніше, залишається програма пільгового кредитування під 3% річних. Однак, один з найважливіших недоліків програм молодіжного кредитування – мала кількість щасливчиків, які можуть нею скористатися: 1–2 тисячі сімей, які можуть стати учасниками програм за календарний рік, порівняно з орієнтовною цифрою в один мільйон 200 тисяч молодих родин чекають своєї черги на житло – крупиця в морі. Так і калькулятор на офіційному сайті Фонду не додає оптимізму: експеримент показав, що бездітній парі без наукових знань і спортивних регалій можна розраховувати лише на 1220 місце в черзі на пільговий кредит серед столичних кандидатів, а це – роки очікувань[4]. Ситуацію дещо змінила Державна цільова соціально-економічної програма будівництва (придбання) доступного житла на 2010–2017 роки, оскільки програма, яка була затверджена в 2002 році на період до 2012 року працює тільки в одному напрямку – кредитування під 3% річних. Держава, на жаль, не має ресурсів, щоб на таких умовах і з такими пільгами забезпечити житлом велику кількість молодих сімей. Дана ж програма передбачає розроблення та впровадження механізму заощадження коштів для будівництва (придбання) житла, що передбачає накопичення громадянами індивідуальних цільових внесків на спеціальних банківських депозитних рахунках для одержання кредиту; удосконалення механізму державної підтримки будівництва (придбання) доступного житла; подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування; будівництва доступного житла[5].

В 2011 році розпочався новий етап розвитку державних житлових програм: збільшено майже вдвічі фінансування з загального фонду Держбюджету програми молодіжного пільгового кредитування – до 60 млн. грн.; збільшено фінансування з Держбюджету програми доступного житла – до 100 млн. грн.

Фонд за дорученням Мінрегіону розпочав роботу над створенням Єдиного державного реєстру громадян, що потребують поліпшення житлових умов [1].

Як бачимо, молодіжне житлове кредитування, яке було доволі популярним в середині 90-х – на початку 2000-х знову стає привабливим для молодих позичальників. Запропонована державою програма надання пільгових довготермінових кредитів є, безумовно, вигідним і зручним для молодої людини або молодої сім`ї способом отримати власне житло.

Серед головних проблем, що не дають можливості втілити в життя мрії сотень тисяч молодих людей, є недофінансування Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Саме так окреслюють коло проблем представники вказаного Фонду. Але в дійсності, поряд з цією проблемою, яка справді є основною, існують й інші перешкоди успішній реалізації положень програми надання пільгових довготермінових кредитів для молоді. Серед таких другорядних, але вразливих для молоді перешкод, є: збирання документів необхідних при подані заяви для отримання кредиту; стрімке зростання цін на нерухомість; значний розмір першого внеску; відсутність співвідношення реальної ціни на квадратні метри нерухомості та розміру кредиту чи його часткової компенсації.

Таким чином, ефективна реалізація положень цієї програми матиме, як наслідок, підвищення рівня соціальної захищеності молоді, також підвищення рівня народжуваності в країні, що є одними з пріоритетних завдань держави. Але існує і ряд проблем, які є запорукою втілення в життя даної програми, і які потребують нагального вирішення.