Список использованных источников:
Трудовой кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства РФ. 2002. № 1 (ч. 1). Ст. 3.
Положение о Федеральной инспекции труда при Министерстве труда Российской Федерации (Рострудинспекции): утверждено указом Президента РФ от 20.07.94 № 1504 // Собрание законодательства РФ. 1994. №13. Ст. 1476 (утратило силу).
Барбашова Т.П. Некоторые проблемы обеспечения независимости государственной инспекции труда // Трудовое право. 2006. № 3.
Гудков B.C. Правовая инспекция труда в СССР (историко-правовое исследование): Автореферат ... канд юрид. наук. М., 1974.
Сапфирова А.А. Защита трудовых прав и законных интересов работников органами государственного надзора и контроля // Дисс… канд юрид. наук. М., 2009. – С. 313.
Напрям 6. Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право правові проблеми державотворення сільськогосподарської інспекції в україні Бондар о.Г.
к.ю.н., доцент, перший проректор
Запорізького національного університету
З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління 9 грудня 2010 року Президент України своїм Указом створив центральний орган виконавчої влади – Державну інспекцію сільського господарства України (Держсільгоспінспекція) [1].
Питанням дослідження діяльності інспекційних органів займались В. Горшеньова, Я. Здір, Н. Лебідь, А. Шергін, Е. Шоріна, безпосередньо дослідженням проблемних питань діяльності сільськогосподарських інспекцій займалися В. Курило, О. Піддубний. В юридичній літературі багато науковців були схильними до утворення єдиного контролючого органу в агропромисловому комплексі, серед них – В.Курило, який зазначав про необхідність об’єднання сільськогосподарських інспекцій в єдине Головне управління при Кабінеті Міністрів України з метою усунення домінування відомчих інтересів над загальнодержавними [2, С. 89 ]. У 2006 році всі ми стали свідками намаганням створення такого органу – Генеральної державної сільськогосподарської інспекції України на базі двох урядових органів – Державної інспекції з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку і Державної служби з охорони прав на сорти рослин, однак проіснувала вона лише на папері [3].
Утворивши Держсільгоспінспекцію, Президент України доручив їй виконувати ряд державних владних функцій, зокрема здійснення державного нагляду (контролю):
а) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності;
б) в частині насінництва та розсадництва;
в) в частині якості та безпечності сільськогосподарської продукції;
г) в частині дотримання правил виробництва виноробної продукції;
ґ) в частині дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин;
д) в частині родючості ґрунтів;
е) в частині експлуатації та технічного стану машин;
є) в частині охорони прав на сорти рослин [4].
Виходячи з норм статті 17 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» [5], вочевидь до повноважень новоутвореного центрального органу виконавчої влади повинні були б ввійти нові контролюючі функції по здійсненню контролю та нагляду не лише за якістю сільськогосподарської продукції, в тому числі перевірці на вміст генетично модифікованих організмів, дотримання виробництва виноробної продукції, перевірці за охороною земель, родючістю грунтів, станом охорони прав на сорти рослин, проведення радіологічного контролю, але й контролюючі функції за охороною і відтворенням водних живих ресурсів та регулюванням рибальства, безпекою мореплавства флоту рибного господарства. Крім того, на нашу думку, Держсільгоспінспекція повинна була б забезпечити координацію діяльності контрольно-наглядових органів у сфері захисту рослин, племінної справи у тваринництві.
Найсуттєвішим питанням політики реформування системи органів виконавчої влади є забезпечення функціональної дієвості виконавської «вертикалі», завдяки якій і досягається ефективна реалізація рішень цих органів зверху до низу [6], саме тому, дослідивши проблеми державотворення Держсільгоспінспекції в Україні пропонується, на наш погляд, ефективна модель центрального органу виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (додається). Більш того, наведені державні органи, в тому числі інспекційні, які здійснювали, або до сих пір здійснюють владні повноваження у сфері сільського господарства. На думку автора, всі повноваження наведених органів, мають увійти до Держсільгоспінспекції. Завдяки об’єднанню вказаних функції в єдиний апарат, підвищиться ефективність державного управління в агропромисловому комплексі, хоча її реалізація потребуватиме, звичайно, значних зусиль з удосконалення законодавства у даній сфері правового регулювання.
