Список використаних джерел:

1. Єрмошенко А.М. Ризики діяльності страховиків і шляхи їх зменшення / А.М. Єрмошенко // Актуальні проблеми економіки. Гроші, фінанси і кредит. – 2009. – № 6 (96). – С. 207-215.

2. Пацурія Н.Б. Страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів: порівняльно-правовий аналіз законодавства України з Acquis Communautaire / Н.Б. Пацурія // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2009. – № 81/2009. – С. 45-50.

3. Пуха О. Страхова банкрут. Ваші дії? / О. Пуха // Правовий тиждень. Щотижнева інформаційно-правова газета. – 2011. – №50-52. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalweekly.com.ua/index.php?id=16061&show=news&&newsid=122767

4. Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 1 липня 2004 року № 1961-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 30 – Т.1. – Ст. 182.

5. Про фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя: Проект Закону України № 2327 від 19 лютого 2013 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=45796

6. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 2 квітня 2010 року у справі № 2-236/10 за позовом до 30 Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України та Моторного (транспортного) страхового бюро України . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8812326

7. Стасевський А. Перспективи розвитку страхового бізнесу в Україні залежать від нашої єдності: [Електронний ресурс] / А. Стасевський. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/197.html?&tx_ttnews%5Btt_news%5D=14878&tx_ttnews%5BbackPid%5D=1&cHash=438f9ed202

8. Щербина В. С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. – 4-те вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 640 с.

9. Яворська Т.В. Особливості законодавчого регулювання страхового підприємництва в Україні / Т.В. Яворська // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2009. – № 4 (48). – С. 31-36.

Обмеження граничного рівня торговельної надбавки як охоронний спосіб правового регулювання цін на продовольчу продукцію Кожух м.С.

здобувач Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Необхідність правового регулювання ціноутворення на продовольчу продукцію, з одного боку, обумовлена її значенням для життєзабезпечення населення держави, з другого, наявністю значного диспаритету між цінами на продукцію сільськогосподарського та промислового призначення, насамперед тією, що безпосередньо використовується у сільськогосподарському виробництві та справляє суттєвий вплив на собівартість виробленої продукції. Для сільськогосподарського виробництва потрібна сільськогосподарська техніка, паливо, електроенергія, мінеральні добрива тощо, вартість яких в багато разів перевищує вартість сільськогосподарської продукції, але пропорційне подорожчання останньої, з врахуванням доходів споживачів, може призвести до соціального напруження.

Правове регулювання цін на продовольчу продукцію у той чи інший спосіб здійснюється у багатьох країнах. Наприклад, у Греції згідно Кодексу ринкового регулювання ціни на основні види сільськогосподарської продукції та електроенергію встановлюються урядом. В Іспанії функції регулятора цін покладені на Вищу раду з цін, яка регулює ціни на товари першої необхідності, а також продукцію, виробництво якої монополізовано. Зокрема, щодо сільськогосподарської продукції запроваджений режим повідомлення про зміну ціни. Ціна на продовольчу продукцію, щодо якої надійшло повідомлення, може бути змінена не раніше одного місяця з дати надходження відповідних документів, за умови, що Вища рада з цін не матиме заперечень з цього приводу [1].

В Україні основним принципом правового регулювання цін на продовольчому ринку є застосування вільних цін, які визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлені державні ціни. Перелік способів правового регулювання цін наведений у ст. 190 ГК України [2].

Одним із способів правового регулювання на ціни, які складаються на продовольчу продукцію, є обмеження граничного рівні торговельної надбавки на рівні не вище 20% оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості), який передбачений ст. 3.3.4 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства» [3].

За критерієм мети застосування обмеження граничного рівні торговельної надбавки можна віднести до охоронних способів правового регулювання цін на продовольчу продукцію, які можуть бути визначені як превентивні дії уповноваженого органу державної влади, які передбачені діючим законодавством України і спрямовані на недопущення порушення прав та законних інтересів виробників та споживачів продовольчої продукції під час її реалізації на організованому аграрному ринку.

Порядок застосування зазначеного охоронного способу має певні особливості. По-перше, таке обмеження запроваджується на підставі закону, незалежно від наявності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. По-друге, дія цього заходу поширюється на усі види продукції, яка є об’єктом державного цінового регулювання, незалежно від того, чи внесені вони у Перелік об’єктів державного цінового регулювання на поточний маркетинговий рік. По-третє, недотримання встановленого граничного розміру торговельної надбавки (націнки) кваліфікується як порушення законодавства про ціни і ціноутворення і є підставою для застосування до порушника передбачених законом адміністративно-господарських санкцій.

Слід зазначити, що положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства» щодо визначення розміру санкцій не узгоджуються із загальним механізмом відповідальності за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, встановленим ГК України та Законом України «Про ціни і ціноутворення» [4].

Згідно ч. 1 ст. 240 ГК України прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності…, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції – у трикратному розмірі вилученої суми.

Відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» порушення порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін тягне вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, та штрафу у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки.

Виходячи із змісту наведених нормативних положень, санкцію за порушення порядку ціноутворення в узагальненому вигляді можна визначити як таку, що підлягає вилученню сукупність необґрунтовано отриманих коштів та штрафу у розмірі, кратному сумі необґрунтовано отриманих коштів.

У відповідності з ст. 3.3.4 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства» порушення порядку ціноутворення тягне застосування санкції у вигляді вилучення усієї суми торговельної надбавки (націнки), отриманої з порушеннями норм цього Закону, та штраф у двократному розмірі виручки. Таким чином, для визначення розміру штрафу застосовується інша величина, ніж сума, яка одержана внаслідок порушення встановленого законодавством порядку ціноутворення. Для приведення зазначеного положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства» у відповідність з нормами загального законодавства необхідно, щоб штраф встановлювався у розмірі, кратному сумі, яка вилучається, тобто або торговельної націнки (надбавки) або виручки.

Застосування розміру торговельної націнки (надбавки) для визначення розміру штрафу не є правомірним з огляду на наступне.

Згідно п. 12 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» торговельна надбавка (націнка) – це сума витрат суб’єкта господарювання, що пов’язані з обігом товару та здійснюються в процесі його продажу у роздрібній торгівлі, та прибутку. Зазначена величина є джерелом доходу продавця продовольчої продукції, отримання якого для нього як суб’єкта підприємницької діяльності забезпечується законодавством. У разі перевищення встановленого граничного розміру торговельної надбавки (націнки) продавець отримує певну суму понад розмір обґрунтованої виручки (необґрунтовану виручку). Вилучення усього розміру торговельної надбавки (націнки) призведе до позбавлення продавця, поруч з незаконно отриманими коштами, також коштів, на які він має право згідно з законом – правомірного доходу від господарської діяльності, що є порушенням конституційного принципу щодо недопущення протиправного позбавлення власності.

Таким чином, при встановленні санкцій за порушення граничного розміру торговельної надбавки (націнки) при реалізації продовольчої продукції доцільно використовувати розмір необґрунтовано отриманої виручки, яка становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до законодавства.

З метою усунення неузгодженості правового регулювання стосовно відповідальності за порушення законодавства про ціноутворення на продовольчому ринку пропонується внести зміни до ст. 3.3.4 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства», виклавши перше речення абзацу четвертого у наступній редакції: «Сума виручки, отримана з порушеннями норм цього Закону, та штраф у двократному розмірі цієї виручки стягуються органами державної податкової служби за рішенням відповідної державної інспекції з контролю за цінами до місцевого бюджету за місцем здійснення торговельної діяльності підприємства (організації) порушника».