Список використаних джерел:

1. Коробцова, Н. В. Право на охорону нотаріальної таємниці як одне з конституційних прав громадян [Текст] / Н. В. Коробцова // Публічне право. – 2012. – № 1 (5). – С. 40 – 47.

2. Кодекс професійної етики нотаріусів України від 11.01.2008 р. [Електронний ресурс] Українська нотаріальна палата. – URL : http://palata.notariat.org.ua/news/168.html.

3. Авдюков, М. Г. Роль нотариата в охране прав граждан [Текст] / М. Г. Авдюков, Л. И. Газиянц. – М. : Юридическая литература, 1963. – 44 с.

4. Виноградова Г. Професійна таємниця в міжнародно – правових джерелах: окремі питання регулювання та використання досвіду в законодавстві України /Г. Виноградова// Юридичний журнал. – 2006. – № 4. – С.14.

Право доступу до фотографічного твору як особисте немайнове право автора Зварич ж.І.

аспірант кафедри цивільного права Юридичного інституту

Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Авторові фотографічного твору, як і будь-якого іншого об’єкта авторського права, належать особисті немайнові права, що визначені у законодавстві. До них, за ст. Закону України «Про авторське право та суміжні права» (далі – Закон) і ст. Цивільного кодексу України, належать право авторства, право на ім’я та право на недоторканість твору. Водночас, право доступу до творів, відоме за законодавствами іноземних країн, зокрема Європи, не визначено чинним законодавством. Воно є закріпленим тільки стосовно авторів творів образотворчого мистецтва згідно ст. 26 Закону та передбачає право вимагати доступу до свого твору з метою його використання для відтворення за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору [1]. Цивільним кодексом дане право не передбачено. Не закріплене воно і на міжнародному рівні – ні у нормах Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1886 року, ні у Всесвітній конвенції про авторське право 1952 року.

Крім поширення права доступу на твори образотворчого мистецтва, відомою є позиція про його виокремлення для авторів творів архітектури у розрізі ст. 31 Закону України «Про архітектурну діяльність». Тут воно передбачає можливість фотографувати, здійснювати відеозйомку відповідного об’єкта архітектури як об’єкта авторського права, крім випадків, визначених законом. Це робить його за своїм характером є подібним до права доступу до творів образотворчого мистецтва[ 4, с. 114]. Також випливає думка про можливість виокремлення права доступу як окремої правомочності автора, що поширювалася би на інші об’єкти авторського права, а не тільки твори образотворчого мистецтва. У нашому випадку – фотографічні твори. Наприклад, за ст. 53 Закону про авторське право Республіки Польща, це право мало б стосуватися пластичних, архітектурних та фотографічних творів [ 2, с. 23].

За своїми ознаками фотографічні твори, звісно, найбільш близькі з творами образотворчого мистецтва. У сучасному суспільстві ролі цих об’єктів авторського права постійно зростають, адже часто для їх створення необхідно витратити чимало розумових зусиль та професійних навиків. Фотографічні твори високо цінуються у мистецтві, і, коли вони не перебувають у власності їхніх авторів, логічним би було надання можливості доступу автора до таких творів із метою їх відтворення. При цьому необхідно враховувати ознаки права доступу. Сюди належать:

• вимога може йти тільки від автора фотографічного твору;

• відтворювати можна шляхом виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо;

• не можна порушувати законні права та інтереси власника твору;

• доставка твору не може вимагатися від власника твору;

• для того, щоб відмовити у такому доступі потрібні достатні підстави (проте, що саме до них слід відносити, у законодавстві не роз’яснюється).

При включенні фотографічних творів до об’єктів, на яких поширюється право доступу, важливо дослідити його правову природу. Науковці з цього приводу вважають по-різному. Е.П. Гаврилов відносить це повноваження до особистих прав авторів творів образотворчого мистецтва [ 3, с. 67]. О.П. Сергєєв, навпаки, вважає, що право доступу надається авторам творів образотворчого мистецтва для реалізації конкретної мети – забезпечення можливості відтворення твору, тобто для реалізації майнового права. Відсутність же вказівки на це право у переліку майнових прав автора пояснюється, на думку О.П. Сергєєва, невичерпаністю зазначеного переліку [5, с. 221]. На думку Г. В. Чурпіти, правова природа права доступу до твору образотворчого мистецтва є синтезом як майнових, так і особистих моментів. Майновий характер права доступу пов’язаний з забезпеченням можливості реалізації права автора відтворювати створений ним твір, а особисті елементи проявляються в неможливості переходу цього права до правонаступників, зокрема спадкоємців [6]. Є. Греков, досліджуючи питання доступу до творів архітектури, підтримав позицію Є. П. Гаврилова, підкресливши, що визнання права на доступ особистим немайновим здійснюється відповідно до сформульованої мети і з урахуванням тих правомочностей, що визначені законодавством для авторів творів архітектури [4, с. 115]. На нашу думку, найбільш реально відповідає дійсності права доступу саме особиста немайнова правова природа. Це можна пояснити тим, що воно є невідчужуваним і належить авторові твору. Особливим є і те, що право доступу спрямоване на забезпечення розвитку творчості автора та дає змогу допомогти йому у створенні фотографічних творів у майбутньому, зважаючи на уже існуючі особисто створені об’єкти.

З огляду на вище встановлені ознаки права доступу та з’ясовану його правовому природу, можна визначити право доступу до фотографічного твору як особисте немайнове право автора, спрямоване на відтворення особисто створеного фотографічного твору, який перебуває у власності інших осіб, шляхом створення його примірників без порушення законних прав та інтересів володільця твору.

Як висновок, охарактеризувавши право доступу у цілому і звернувши окрему увагу на доцільність закріплення права доступу до фотографічних творів на законодавчому рівні, пропонується внести зміни у ст. 26 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та викласти її назву у наступній редакції: «Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва та фотографічного твору». Текст статті можна сформулювати так: « При передачі твору образотворчого мистецтва та фотографічного твору чи матеріального об'єкта, в якому вони втілені, у власність іншій особі, автор має право вимагати доступу до них з метою використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові.»