Список використаних джерел:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.76

2. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 // Офіційний вісник України. – 2004 р. – № 14.

3. Експерти кажуть про непрозорість виборчих витрат [Електроний ресурс]// Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/10/121008_spending_money_candidates_ sd.shtml

4. Цьогорічні парламентські вибори відрізнятимуться чи не наймасштабнішою благодійністю кандидатів у депутати [Електроний ресурс]// Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/09/120927_bribing_voters_ukraine_election_sd.shtml

5. В Європарламенті занепокоєні непрозорістю фінансування політичних партій [Електроний ресурс]// Режим доступу: http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2012/10/29/82284

Напрям 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право Ювенальна юстиція – захист прав і інтересів дитини чи один із засобів держави зруйнувати сім’ю? Артеменко д.С.

студент юридичного факультету

Національного університету державної податкової служби України

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу [1].

Відповідно до ч.1 ст. 3 СКУ, сім’я є первинним то основним осередком суспільства, а дитина належить до сім’ї своїх батьків [2].

Сімейним кодексом України, держава визначила основну свою спрямованість щодо охорони сім’ї і заклала її в ст.5 :

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України [2].

Основною проблематикою даних тез доповіді, є тісний зв'язок між сім’єю, яка захищається державою і законом, і ювенальною юстицією, зі створенням якої, можуть руйнуватися сім’ї. Створення даного комплексного органу порушує більшість законодавчих актів, завдяки покладеним на нього функціям, методам і принципам. Як нескладно здогадатися, нас цікавить ювенальна юстиція в контексті: батьки-держава-діти.

Ювенальна юстиція (лат. juvenālis – юнацький; лат. Jūstitia – правосуддя) – правова основа західної моделі системи установ і організацій, що здійснюють правосуддя у справах про правопорушення, скоєні неповнолітніми [4].

Концепція «Про створення та розвиток системи ювенальної юстиції в Україні» виділяє ряд принципів і функцій, а саме: охоронну, відновну та примирну, реабілітаційну.

Саме таке визначення і функціональність, ми можемо знайти в багатьох збірниках, підручниках, наукових і авторських працях, на різних інтернет-ресурсах, але аналізуючи функції, засади, призначення і методи діяльності ювенальної юстиції, а також повноваження, якими наділенні особи, що здійснюють дане «правосуддя», можна зробити висновок про те, що ці установи і організації, що мають в будь-який спосіб захистити дитину від протиправних посягань і негативного впливу, слугують підбурювачами і причиною для руйнування навіть тих сімей, у яких тимчасові складності [3].

Створюючи ювенальну юстицію, наша «правова» держава пропонує брати за основу конвенцію «Про права дитини» від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-ХІІ).

А також, відповідно до наказу №491/7 Міністерства юстиції України «Про утворення робочої групи», в нашій державі вже утворена і функціонує робоча колегія (група) з 2010 року, завданням якої і є втілення всіх основних принципів ювенальної юстиції.

З першого погляду – держава дбає про благополуччя сімей, викорінює насилля в сім’ях, захищає права дитини, застосовує усталене міжнародне законодавство, наближається до дійсно правової держави, але чому ж так багато тих, хто проти створення даного органу, чому створюються різні акції протесту, чому існують різного виду заклики «проти», і взагалі, чому вся мережа «Інтернет» закликає не бути байдужими і не допустити створення ювенальної юстиції.

Кожен, мабуть, знає такий вислів: «закон – что дышло: куда повернёшь – туда и вышло», так вийшло, або ж вийде з прийняттям закону «Про створення ювенальної юстиції в Україні», адже ювенальна юстиція – розділ юстиції, що займається справами неповнолітніх. Тобто, з одного боку, судами, а з іншого – захистом прав дітей, в тому числі і від зазіхань батьків.

Проаналізувавши велику кількість різного роду джерел, і підсумовуючи все вище сказане, ми дійшли висновку, чому всі проти: ювенальна юстиція в процесі створення своєрідного поля співпраці держави та інститутів громадянського суспільства з метою забезпечення кращого та безпечного майбутнього українських дітей, соціалізації молодих людей та виховання їх як майбутніх законослухняних членів суспільства, руйнує основний інститут «Сім’ї».

Відповідно до ч.3 ст. 4 СКУ, кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом [2].

Створення ювенальної юстиції додає ще один випадок «примусового ізолювання від сім’ї», адже приводом забирання дитини від батьків буде не тільки грубе поводження з дитиною ,а й недостатність свіжих овочів і фруктів в раціоні дитини, неохайність самої дитини, а також, самий цікавий привід – це наявність невимитого посуду в домі, брудна невипрана білизна або необачно кинута фраза про розлучення з чоловіком та інші проблеми.

Правова реальність така, що органи опіки та піклування, а також прокуратура наділені правом вилучити (відібрати) дитину з сім’ї без рішення суду, на підставі власного суб’єктивного уявлення про те, що дитина потребує негайного захисту. Чинити реальний опір у такій ситуації батьки не завжди можуть, бо не кожна сім’я може вступити у юридичний бій з ювенальною системою і здобути відразу перемогу, адже на розгляд судової справи йдуть місяці, а деколи й роки.

Тому, якщо дитину відібрали і помістили у притулок або іншу установу, можливості для захисту знижуються, бо органи опіки та піклування (або прокуратура), відповідно до закону, зобов’язані протягом 7 днів подати на батьків до суду позов про позбавлення їх батьківських прав або примусове відібрання дитини. Тобто одразу після вилучення дитини починається судовий процес, під час якого і будуть розбиратися претензії органу опіки та піклування до сім’ї, і до винесення судового рішення державні органи будуть діяти, посилаючись на те, що справу розглядає суд, а дитина тим часом буде знаходитися поза сім’єю, фактично у реальному стані позбавлення волі.

Діяльність органів ювенальної юстиції нині доводить матерів до самогубства, під впливом соціальних органів, які не роз’ясняють дітям плачевних наслідків (дитячий притулок і інші установи), позбавляють дитину права на сім’ю (діти самі відмовляються від сім’ї, шляхом написання заяви), яке і регламентується Конституцією України і визначається Сімейним кодексом України, як основна спрямованість держави в сфері охорони сім’ї.

Тема ювенальної юстиції та її вплив на сім’ю є дуже актуальною, адже ми формуємо правову державу, де повинно діяти верховенство права і закону, захищатись права дорослого, права дитини і права сім’ї в цілому. Дитина повинна жити в сім’ї, і ніяка держава не замінить виховання батьком і матір’ю. Держава повинна не заміняти, а сприяти формуванню інституту «Сім’ї». В контексті сімейного права, ми проти ювенальної юстиції в такому вигляді, як вона пропонується нам сьогодні.