Список використаних джерел:

1. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: У двох кн. / Відп. ред. Ю. Римаренко, Я. Кондратьєв, за ред. Ю. Шемшученка; – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, НАВС України, 2001. – кн. 2. ч. 3 – 486 с.

2. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовт. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.

4. «Про організацію особистого прийому громадян у Кабінеті Міністрів України» [Електронний ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2008 р. № 1141. – Режим доступу: http://bbs.com.ua.

Фінансування виборів народних депутатів України Таратухін м.Ю.

студент IV курсу Донецького національного університету

Формування єдиного законодавчого органу України, Верховної Ради, відбувається шляхом проведення виборів народних депутатів України у вигляді всенародного голосування. Стаття 76 Конституції України зазначає, що конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. [1]

Принцип рівного виборчого права, який зазначений у ст. 3 ЗУ «Про вибори народних депутатів України» вказує на те, що рівність прав і можливостей суб’єктів виборчого процесу брати участь у виборчому процесі забезпечується, зокрема, шляхом заборони використання суб’єктами виборчого права під час фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів виборчого фонду партії (блоку) та коштів Державного бюджету України, виділених на забезпечення ведення передвиборної агітації відповідно до цього закону.[2]

Розділ VI ЗУ «Про вибори народних депутатів України» має назву «Фінансове та матеріально-технічне забезпечення підготовки і проведення виборів депутатів». Цей розділ ретельно регламентує за чий рахунок здійснюється фінансове забезпечення підготовки і проведення виборів депутатів, зокрема, й такі окремі питання як оплата праці членів виборчої комісії та осіб, які залучаються до роботи у виборчій комісії. Регламентує процес створення виборчого фонду партії (блоку), закріплює строки та порядок відкриття і закриття рахунків виборчих фондів, процес та джерела формування виборчого фонду партії (блоку) та використання його коштів.

Джерелом фінансування у зв’язку з цим може виступати Державний бюджет України чи виборчий фонд суб’єкта виборчого права. Їх компетенція та сфера застосування регламентується законом. Фінансове забезпечення підготовки і проведення виборів депутатів за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділені на підготовку та проведення виборів народних депутатів. Здійснюється Центральною виборчою комісією. ЦВК також вповноважена припиняти рух коштів на рахунках окружних виборчих комісій в установах банків після закінчення строку повноважень цих комісій або в разі порушення ними кошторисно-фінансової дисципліни; приймає рішення про перерахування залишків коштів на рахунок Центральної виборчої комісії.

Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності офіційних спостерігачів від іноземних держав, міжнародних організацій здійснюється за рахунок коштів держав чи організацій, які направили цих спостерігачів в Україну, або за їх власні кошти. (Ст.77)

Особливості фінансового та матеріально-технічного забезпечення позачергових виборів депутатів визначені ст.102-5 зазначеного вище закону. Так, окружна виборча комісія у п’ятиденний строк з дня її утворення складає єдиний кошторис видатків для підготовки і проведення позачергових виборів. Партія (блок) – суб’єкт виборчого процесу відкриває накопичувальний рахунок свого виборчого фонду не пізніш як на п’ятий день після реєстрації виборчого списку кандидатів у депутати від цієї партії (блоку). Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок коштів Державного бюджету України для підготовки та проведення позачергових виборів депутатів здійснюється у порядку, затвердженому Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель за пропозицією Центральної виборчої комісії

Експерти кажуть про непрозорість виборчих витрат суб’єктами виборчого процесу. Так, зокрема, під час проведення виборів народних депутатів до Верховної Ради України в 2012 році Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), ряд українських громадських організацій – «ОПОРА», «Спільний простір», Рівність можливостей» – провели моніторинг фінансових витрат кандидатів у депутати Верховної Ради у трьох мажоритарних виборчих округах: 222 (Київ), 73 (Закарпатська область), 42 (Донецька область). Результати дослідження за цими округами визначають на думку дослідників картину з фінансуванням виборів по всій Україні. Отже, Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), зокрема, зробила акцент на надмірній лібералізації виборчого законодавства у частині фінансування кампанії кандидатів та партій, а також й відсутність належного моніторингу обігу коштів учасників виборів. На думку організації, Центральна виборча комісія лише вибірково здійснює перевірку надходження, обліку та використання ресурсів виборчих фондів. Недобросовісна агітація, підкуп виборців, фінансування діяльності членів виборчих комісій «в конвертах», «джинса» в медіа – ось вади виборчого процесу в Україні за визначенням IFES. [3]

Заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера в інтерв’ю ВВС Україна, вказав, що головною причиною вказаних недоліків є діюча виборча мажоритарно-пропорційна система; те, що коли вибори до Верховної Ради відбувалися виключно за пропорційною системою фактів підкупу було менше. [4] Європейський парламент також турбує непрозорість фінансування політичних партій в Україні. На думку парламентарів новообраним народним депутатам України слід почати дискусію для вирішення цієї проблеми. [5]