Список використаних джерел:

1. Тарахонич Т.І. Історичні етапи виникнення, становлення та розвитку романо-германської сім’ї // Порівняльне правознавство (правові системи світу): Монографія / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Парламентське видавництво, 2008.

2. Егоров А.В. Сравнительное правоведение: Учебно-методическое пособие. – Новополоцк: ПГУ, 2008.

3. Теория государства и права: Учебник для вузов / Отв. ред. В.Д. Перевалов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2007.

4. Общая теория государства и права: Акад. курс: В 2т. / Под. ред. М.Н. Марченко. – Т.2: Теория права. – М.: Зерцало, 1998.

5. Давид Р. Основные правове системы современности. – М.: Прогресс, 1998.

6. Порівняльне правознавство: Підручник / В.Д. Ткаченко, С.П. Погребняк, Д.В. Лук'янов; За ред. В.Д. Ткаченка. – Х.: Право, 2003.

7. Харитонова О.І. Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Основи порівняльного правознавства: Європейські традиції. Видання друге, доповнене. – Х.: «Одіссей», 2006.

8. Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства: Навчальний посібник. – Одеса: Юрид. літ., 2002.

9. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юрист, 2000.

10. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. – М.: Международные отношения, 1999.

Напрям 2. Конституційне право; муніципальне право принципи виборчого права як підгалузі конституційного права україни Апшай ф.В.

старший викладач юридичного факультету

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

В умовах демократичної трансформації держави і суспільства, які сьогодні переживає Україна, граничної ваги та значущості набувають питання пов’язані з розвитком і належним функціонуванням базових демократичних інститутів, наявність яких дозволяє висновувати про успіхи або ж проблеми демократичних перетворень в нашій країні. Одним з таких фундаментальних інститутів демократії виступають вибори. Тому ретельний аналіз та наукове дослідження проблем пов’язаних з виборами складає одну з основних проблем сучасної вітчизняної науки конституційного права [1; с. 18].

Сучасна практика впровадження принципів демократичного врядування та демократичної організації всієї сукупності суспільно-правових та суспільно-політичних процесів переконливо засвідчує не просто важливість, а вирішальну значущість належної організації і функціонування такого фундаментального демократичного інституту як вибори, що, в свою чергу, суттєво підвищує актуальність ретельного фахового конституційно-правового дослідження як інституту виборів в цілому, так і тих юридичних проблем, які пов’язані із забезпеченням базових принципів виборів та виборчого процесу, із гарантуванням їх відповідності тим визнаним на міжнародному рівні стандартам підготовки і проведення виборів [2; с. 8-15], які небезпідставно дозволяють розглядати їх як «пріоритетну форму безпосередньої демократії» [3; с. 151].

Фактично, навіть на найбільш загальному рівні, поняття «вибори» (виборче право, принципи виборчого права) і «демократія» виявляють свою незаперечну змістовну та дефінітивну близькість [1; с. 18]. Ю. Веденєєв пише, що вибори є демократичним інститутом і процесом прийняття політико-правових рішень, суб’єктом якого є суспільство в особі дієздатних громадян, а об’єктом державна влада, в результаті якого реалізується публічне політичне відтворення демократичної держави, соціальна ротація чи перерозподіл законодавчих та урядових функцій і повноважень [4; с. 84-85].

З поняттям виборче право пов’язане тлумачення змісту його принципів. В. Кравченко пише, що принципи виборчого права – це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади [5; с. 112]. Б.Сташків визначає принципи виборчого права як обов’язкові вимоги та умови, без дотримання яких будь-які вибори визнаються недійсними [6; с. 127]. М. Ставнійчук, під принципами виборчого права України розуміє вихідні положення, фундаментальні ідеї, які відображають суть виборів як передбаченої Конституцією України пріоритетної форми безпосередньої демократії, що визначають засади правового регулювання реалізації і гарантування виборчих прав громадян та забезпечують передбачений законодавством порядок організації і проведення всіх виборів у державі [7; с. 205]. Дослідниці належить й наступне визначення принципів виборчого права: принципи виборчого права – це засади, на основі яких здійснюються вибори і відповідно до змісту яких вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя [8; с. 301]. Схожу думку щодо визначення принципів виборчого права розділяє М.Горшньова. Її дефініція характеризує принципи виборчого права як основоположні ідеї, які концентрують у собі соціально-політичні умови виборів і виступають як загальнообов’язкові безперечні нормативні вимоги [9; с. 94]. Подібну дефініцію того, що являють собою принципи виборчого права пропонує Д. Біктагіров, який характеризує їх як загальні керівні начала для всіх учасників виборчого процесу, вимоги щодо призначення, підготовки і проведення виборчих компаній, ігнорування яких спричиняє визнання виборів нелегітимними і відміну їх результатів [10; с. 76]. При цьому він вказує не лише на чотири «класичні» принципи виборчого права (загальність, рівність, таємність, безпосередність), але й на специфічну групу «нових принципів», до яких він зараховує: обов’язковість та періодичність виборів; гласність та відкритість виборчого процесу; незалежність виборчих комісій у визначених законом межах; альтернативність і конкурентність виборів; рівність і змагальність кандидатів у виборчому процесі; свободу передвиборчої агітації; суспільний контроль за підготовкою та проведенням виборів; гарантування права виборців на оскарження дій та рішень учасників виборчого процесу [1; с. 20].

Зрозуміло, що попри свої формально-логічні відмінності, всі ці визначення принципів виборчого права мають певні спільні властивості.