Список використаних джерел:

1. Боботов С.В., Жигачов И.Ю. Введение в правовую систему США. – М.: Норма, 1997. – 332 с.

2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) № 15 рп від 02.11.2004.

3. Справочные документы, подготовленные экспертами Комитета 1540 в соответствии с документом о рассмотрении вопроса о всеобъемлющем обзоре (S/2009/170). – 7 с.

4. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – Харків: Консум, 2002. – 296 с.

5. Case of S.W. v the United Kingdom, no. 47/1994/494/576, Judgment of 22 November 1995, para. 34.

Щодо питання визначення та класифікації міжнародно-правових стандартів Мартиновський д.П.

здобувач Маріупольського державного університету

Термін «стандарт» означає еталон (взірець), який вважається початковим, первісним, і саме з ним зіставляються інші подібні об’єкти [1]. «Стандарт» (англ. standard – зразок, норма, модель) – ознаки певного явища, встановлені звичаєм, компетентним органом або за загальною згодою у вигляді моделі або прикладу. Стандарт являє собою зразок (модель, еталон), що приймається як вихідний у випадку порівняння з ним інших подібних явищ або об’єктів [2].

Стандартом може бути документ, що встановлює правила для загального і багаторазового застосування, характеристики або загальні принципи, які стосуються діяльності та її результатів з метою досягнення найкращого ступеня впорядкованості у обраній галузі [3].

Законодавство України поняття «стандарт» використовує в нормативних актах, зокрема: Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», Закону України «Про стандартизацію”, Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту» тощо.

У статті 1 Закону України «Про стандартизацію” [4] стандарт представляє собою документ, який створений на базі консенсусу і затверджений органом, уповноваженим встановлювати призначені для загального і багаторазового використання інструкції, правила або характеристики, які торкаються діяльності та її результатів, в тому числі продукцію, послуги або процеси, дотримання яких не є обов’язковим.

Слід виділити національну і міжнародну стандартизацію. Національний стандарт – елемент системи стандартів окремої країни. Міжнародний стандарт – узгоджена норма, яка прийнята на міжнародному рівні і відкрито використовуються для відповідних органів багатьох країн.

Отримавши визнання світового співтовариства, міжнародні правові документи стають міжнародно-правовими стандартами і що сприймаються та закріплюються в національних правових системах різних країн [5, c. 207-208].

Характерним для міжнародних стандартів є факт, згідно якого вони регламентують міжнародне співробітництво держав та конкретних органів держави, місцевої влади, профспілкових організацій, громадських об’єднань, фізичних осіб тощо. Міжнародні стандарти конкретизують спільні для держав принципові підходи і легальні принципи формування, становлення і функціонування приватних і публічних інститутів на території держав.

М.О. Баймуратов вважає, що закріплення таких положень на рівні співтовариства держав за допомогою ринкових норм міжнародного права свідчить не тільки про важливість конкретного інституту на внутрішньодержавному національному рівні, але і в міжнародному аспекті. Це явище характеризується глобалізацією і актуалізацією предметів правового регулювання тощо [6].

Тому доцільно подати особливості міжнародних правових стандартів:

– регламентують міжнародне співробітництво держав, а також інші визначені ними суб’єкти (конкретні органи держави, місцеву владу, профспілкові організації, громадські об’єднання, фізичні особи тощо);

– приймаються і розробляються державами світу в межах ММО;

– за своєю правовою природою належать до міжнародних конвенцій спеціального порядку;

– містять у собі вироблені державами принципові підходи і міжнародні легальні принципи формування, становлення і функціонування визначених приватних і публічних інститутів на території держав;

– впливають на загальносвітовий розвиток права, оскільки стандартизують підходи держав до регламентації важливих соціальних проблем і сприяють розвитку національного законодавства і правових систем тощо;

– керуються тенденцією розширення кола суб’єктів, що розробляють і приймають міжнародні правові стандарти в умовах глобалізації, гуманізації і гуманітаризації міжнародних, міждержавних відносин тощо [7].

Отже, автор розуміє поняття «міжнародно-правові стандарти» як сукупність існуючих норм і принципів, закріплених у міжнародних договорах, конвенціях, угодах, пактах тощо. Дані стандарти визначають зміст і обсяг певного права, стають початком розвитку національного законодавства держави-учасника цих договорів.

Особливої уваги заслуговує дослідження основних критеріїв класифікації міжнародно–правових стандартів та поділ, на їх основі, за видами.

Основними критеріями класифікації міжнародно–правових стандартів є: сфера суспільних відносин (Антонович М. М., Баймуратов М. О.); сила дії (Баймуратов М. О.); суб'єкти, які укладають міжнародні угоди (Антонович М. М., Баймуратов М. О., Черкес М. Ю.); форма (Антонович М. М., Баймуратов М. О.); етапи розвитку (Іванов Ю. А.); вид міжнародного стандарту (Іванов Ю. А.); найменування (Черкес М. Ю.); ступінь відкритості (Баймуратов М. О.); об'єкт міжнародно–правового регулювання (Баймуратов М. О.); галузь права (Шемшученко Ю. С.); тощо.

Автор до міжнародно–правових стандартів включає наступні чотири види: міжнародні конвенції; міжнародний звичай; загальні принципи права; судові рішення та доктрини.

Запропоновані положення складають авторське бачення поняття міжнародно–правового стандарту та його основних ознак, класифікацію міжнародно–правових стандартів відповідно до вимог науки міжнародного права в Україні.

Вдосконалення законодавства України під впливом міжнародних правових стандартів є закономірними та планомірними, оскільки воно виступає не тільки складовою інтеграції України до ЄС, але являються важливим елементом української правової реформи, яка якраз набирає обертів.