3 Роки, то Самойлович – 15, а Мазепа – аж 22 роки... Сприяло стабі-

лізації й те, що старшина Лівобережжя послідовно орієнтувалася

лише на одну зовнішньополітичну силу – Москву”

Особливе місце в історії Лівобережної України кінця XVII ст.

посідає гетьманування І. Мазепи. Завдяки своїм визначним здібнос-

тям І.Мазепа зумів створити впливову верству національної еліти –

козацько-шляхетьску старшину, високо підняти свій авторитет як

керівника держави і на цьому підґрунті дещо пізніше зробив спробу

звільнитися з-під влади московського царя й створити під егідою

шведського монарха українську козацько-старшинську державу.

Отже, кінець XVII ст. в історії України позначений наявним

розвитком державницьких традицій, зростанням національної само-

свідомості, формуванням духовної культури. За висловом Д.Доро-

шенка, Гетьманщина Б.Хмельницького, Д.Многогрішного, І.Самой-

ловича та І. Мазепи зв'язала “перервану ще в середніх віках нитку

української державності

Боротьба проти Росії, протести проти її егоїстичної по відно-

шенню до України політики не припинялися в середовищі українсь-

кої старшини і в кінці XVII ст. Підтвердженням цього є, наприклад,

гетьманування Д.Многогрішного (1669–1672). Він відверто вислов-

лював свій гнів з приводу часом грубої, неприкритої антиукраїнсь-

кої політики російського царизму.

У жорстких суперечках царський уряд змушений був піти на

деякі поступки козацтву, дозволивши їм обрати гетьмана та відреда-

гувати у Глухові нові договірні статті. Згідно з Глухівськими стать-

ями (1669) гетьман в Україні може обиралися лише з дозволу царя, а

російська армія, всупереч попереднім домовленостям, повинна була

розташовуватися у Києві, Переяслові, Ніжині, Чернігові та Острі.

Глухівські статті регулювали та обмежували й інші питання

українського державного життя 17. Та не дивлячись на цей куций та

жорсткий документ, Д.Многогрішний вжив рішучих кроків щодо

зміцнення своєї влади та розширення своїх обов'язків 18.

Спираючись на власне військо, Д.Многогрішний зумів встано-

вити свою владу на всій Лівобережній Україні, піднести гетьман-

ський авторитет. Обрав своєю резиденцією Батурін, укріпив його.

І.П.Крип'якевич писав: “Це була людина твердої вдачі, абсолютист

непоступливий і задиристий, – сам собі завдячував кар'єрою, і не

думав ні перед ким поступатися”19.

Російський уряд у Конотопських статтях (приймалися у Коно-

топі 17 червня 1672 р. – П.Г.) заборонив гетьману без дозволу царя

судити українську старшину, звільняти її з посад, вести зовнішні

зносини, особливо стосунки з П.Дорошенком, тощо.

Незважаючи не це, І.Самойлович зробив все залежне від нього,

щоб стабілізувати владу в Україні. Зокрема, він проявив постійну

неприхильність до Польщі, протестував проти поділу України на

Лівобережну та Правобережну, мріяв про возз’єднання її земель, аж

до її Західних територій

Наступ російського царизму На автономіюУкраїни у першій чверті XVІІІст.

У першій чверті XVІІІ ст. Україна пізнала гірку долю поразки

під Полтавою (1709) та масованого колоніального тиску у складі

Росії. Довелося скоштувати також емігрантського життя опозиції,

яка не погодилася з втратою українським народом завойованих ра-

ніше самостійних форм політичного та економічного існування.

Про історичне життя українського народу першої чверті