Література (першоджерела)

1. Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Беем-Баверк, Ф. Визер. – М.: Экономика, 1992.

2. Алле М. Экономика как наука: Пер. с фр. – М.: Наука для общества, РГГУ, 1995.

3. Алчиан А., Демсец Г. Производство, информационные издержки и экономическая организация. – М., 1972.

4. Антология экономической классики: В 2 т. – М.: МП «Эконов», 1993.

5. Аристотель. Політика: Пер. з давньогр. – К.: Основи, 2000.

6. Арон Р. Этапы социологической мысли. – М., 1992.

7. Артхашастра, или Наука политики. – М.; Л.: Изд-во АН ССР, 1959.

8. Б’юкенен Дж.М., Масгрейв Р.А. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Пер. з англ. – К.: КМ Академія, 2004.

9. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход / Пер. с англ. –М.: ГУ-ВШЭ, 2003.

10. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999.

11. Біблія або Книги святого письма й Нового Заповіту.

12. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV – XVIII ст. – В 3-х томах. – М., 1986, 1988, 1992.

13. Бухарин Н. И. Новый курс экономической политики // Избранные произведения. – М.: Политиздат., 1988.

14. Бьюкенен Дж.М. Минимальная политизация риночного порядна // От плана к рынку: будущее посткоммунистических республік: Пер. с англ. – М., 1993.

15. Бьюкенен Дж.М. Сочинения / Пер. с англ. – М.: Таурус Альфа, 1997;

16. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Наука, 1994.

17. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1994.

18. Веблен Т. Теория праздного класса: Пер. с англ. – М.: Прогресе, 1984.

19. Вільямсон ОЖ. Економічні інституції капіталізму: Фірми, маркетинг, укладання контрактів. – К.: АртЕк, 2001.

20. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. – М.: Мысль, 1987.

21. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. – 2-е изд., испр. – М.: ЗКСМО-Пресс, 2001.

22. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1999.

23. Документи Богдана Хмельницького. Упорядкували І. Крип’якевич та І. Бутич. – К, 1961.

24. Зомбарт В. Буржуа. Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. – М. : Наука, 1994.

25. Иноземцев В.Л. Очерки истории экономической общественной формации: Науч. Изд. − М.: Таурус Альфа: Век, 1996.

26. Иноземцев В. Л. Догоняющее развитие: великая иллюзия XX в. − М.: 2000.

27. Капра Ф. С. Скрытые связи / Пер. с англ. – М.: София, 2004.

28. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Пер. с англ. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000.

29. Кастельс М. Становление общества сетевых структур // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: 1999.

30. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002.

31. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: реф.-дайдж. / укл. Фещенко В. М. – К.: АУБ, 1999.

32. Кейнс Дж.М. Заметки о меркантилизме, законах против ростовщичества, деньгах, оплаченных марочным сбором, і теориях недопотребления // Кейнс Дж. М. Избранные экономические произведения: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1993.

33. Кенэ Ф. Физиократия, 1767 // 25 ключевых книг по экономике. – Изд-во «Урал-LTD», 1999.

34. Классика экономической мысли: Соч. – М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2000.

35. Классики кейнсианства (Р. Харрод, Э. Хансен): В 2 т. – М.: Экономика, 1997.

36. Коран / Пер. и комментарии И.Ю Крачковского – М.: Наука, 1986.

37. Коуз Р.Г. Природа фирмы // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. – СПб.: Зкон. пік., 1995.

38. Коуз Р. Институциональная структура производства // Вестник СПбГУ. – Сер. «Зкономика». – 1992. – № 4.

39. Коуз Р. Маяк в зкономической теории // Коуз Р. Фирма, рынок и право: Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1993.

40. Коуз Р. Проблема социальннх издержек // Коуз Р. Фирма, рьшок и право. – М.: Дело, 1993.

41. Коуз Р. Фирма, ринок и право: Пер. с англ. – М.: Дело ЛТД, 1993.

42. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. – М.: АСТ, 2001.

43. Лакатос И. Методология научных исследовательских программ / Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. – М.: АСТ, 2001.

44. Мальтус Т. Опыт о законе народонаселения // Антология экономической классики: В 2 т. – М.: МП «Эконов», 1993. – Т. 2.

45. Мальтус Т.Р. Дослідження закону народонаселення. – К.: Основи, 1998.

46. Мартен Д., Мецжер Ж-Л., П’єр Ф. Метаморфози світу: Соціологія глобалізації / Пер. з фр. – К.: КМ Академія, 2005. – 320 с.

47. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т. Т.1. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993.

48. Мизес Л. Социализм. Экономический и социалистический анализ. – М.: Catallaxy, 1994.

49. Милль Дж. С. Основы политической экономики: В 3 т. – М.: Прогресс, 1980.

50. Мудрецы Поднебесной: Сб. – Симф.: Реномэ, 2003.

51. Нельсон Р.Р., Уинтер СДж. Зволюционная теория зкономических из-менений. – М.: Дело, 2002.

52. Несбит Дж., Збурдин П. Мегатрендм 2000. – М.: ООО "Изд-во АСТ": ЗАО НПП "Ермак", 2003.

53. Нейман Дж., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение: – Пер. с англ. М.: Наука, 1970.

54. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. –М.: Начала, 1997. –190 с.

55. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. – К.: Основи, 2000.

56. Ойкен В. Основные принципы экономической политики: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1995.

57. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. Философский анализ. – К.: Фенікс, 2002.

58. Панорама экономической мысли конца ХХ столетия / Под ред. Д. Гринэуэя, М. Блини, И. Стюарта. – СПб.: Экон. шк., 2002.

59. Пети В., Смит А., Риккардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Классика экономической мысли: Соч. – М. : ЭКСМО-Пресс, 2000.

60. Петти В. Трактат о налогах и сборах // Петти В., Смит А., Риккардо Д., Кейнс Дж, Фридмен М.: Класика єкономической місли: соч. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.

61. Петти В., Кенэ Ф., Смит А., Риккардо Д. О методе политической экономии (выдержки из произведений) // Развитие метода политической экономии. – М.: Экономика, 1986.

62. Петти В., Смит А., Риккардо Д., Кейнс Дж., Фридмен М. Класика єкономической мысли: Соч. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2000.

63. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: Пер. с англ.: В 2 т. – М .: Прогресс, 1985.

64. Платон. Держава: Пер. з давньогр. − К.: Основи, 2000.

65. Поппер К.Р. Объективное знание. Эволюционный подход: Пер. с англ. – М.: Едиториал УРСР, 2002.

66. Пригожин И, Стенгерс И. Порядок из хаоса. – М.: Ком. Книга, 2005.

67. Природа фірми: походження, еволюція і розвиток / За ред. О.Е.Вільямсона, С.Дж. Вінтера / Пер. з англ. – К.: А.С.К., 2002.

68. Промова Президента України Віктора Ющенка з нагоди 17-річчя Незалежності України // Освіта України. – 2008. – 29 серпня (№65–66). – С. 8.

69. Развитие метода политической экономии. – М.: Экономика, 1986.

70. Реферат підручника А. Маршалла «Принципи економічної науки» / Референт-укладач В.М. Фещенко. – К.: АДС «УМК-Центр», 2001.

71. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения // Антология экономической классики: В 2 т. – М.: МП «Эконов», 1993.

72. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / пер . с англ.; вступ. статья и общ. ред. И.М. Осадчей. – М.: Прогресс, 1986.

73. Сен А. Об этике и экономике. – М., 1996.

74. Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. з англ. – К.: Port-royal, 2001.

75. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії: В 2-х томах. – К., 1995.

76. Тоффлер Э. Метаморфози власти (Знание, богатство и сила на пороге XXI века). М.: – АСТ, 2001.

77. Туган-Барановский М.И. Основы политической экономии. – М.: РОССПЭН, 1998.

78. Уильямсон О. Поведенческие предпосылки современного зкономического анализа // ТНЕ8І8. – Т.1. – Вьп. 3. — 1993.

79. Уильямсон О. Сравнение альтернативних подходов к анализу зконо-мической организации // Уроки организации бизнеса. – СПб.: Лениздат, 1994.

80. Українська економічна думка: Хрестоматія / Упоряд., наук. Ред. С.М. Злупко. – К.: Знання, 1998.

81. Уэбстер Ф. Теории информационного общества . – М. Аспект Пресс, 2004.

82. Фома Аквинский. Сочинения: Пер. С лат. – М.: Едиториал УРСС, 2002.

83. Фридмен М. Количественная теория денег. – М.: Эльф-Пресс, 1996.

84. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций: Пер. с англ. – М., 2003.

85. Хайєк Ф. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: Пер. з англ: В 3 т. – К.: Сфера, 1999–2000.

86. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты. – М.: Дело, 2003.

87. Хрестоматия по истории Древнего Востока: В 2 т. – М.: Высш. шк., 1980.

88. Чемберлен Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости / пер. с англ.; под ред. Ю. Я. Ольсевича. – М.: Экономика, 1996.

89. Шумпетер Й.А. История экономического анализа: В 3 т. – СПб.: Экон. шк., 2001.

90. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты: Пер. с англ. – М.: Дело, 2001.

91. Эрхард Л. Благосостояние для всех: Пер. с нем. – М.: Дело, 2001.

92. Ясперс К Смысл и назначение истории: Пер. с нем. – М., Политиздат, 1991.

1 Шумпетер Й. А. История економического анализа : Пер. с англ. :в 3 т. / под ред. В.С. Автономова. — СПб : Экон. шк., 2001. — Т. 1. — С. 15.

1 Економічна історія України : навч. пос. / М.О. Уперенко, Е.А. Кузнєцов, Г.К. Парієнко та ін. — Х. : ТОВ “Одіссей”, 2004. — С. 11—12.

2 Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. / [С.В. Степаненко, С.Н. Антонюк, В.М, Фещенко, Н.О. Тимочко]: за ред. проф. С.В. Степаненка. — К.: КНЕУ, 2010. — С. 8—9.

1 З грецької paradigma – приклад, зразок. Трактується як матриця, програма дослідження, фундаментальна картина предмета наукового аналізу

1 Історія економічних учень : підручник : У 2 ч. — Ч. 1 / За ред. В.Д. Базилевича. 3-тє вид. виправл. і допов. — К, 2006. — С. 15—16.

1 Евристика — (від грец. heurisko — знаходжу) трактується як творче мислення для дослідження та пошуку істини.

2 Асса — давньоримська монета.

1 Відродження (Ренесанс) — період у культурному розвитку країн Західної та Центральної Європи, зумовлений становленням ринкових відносин у XIV—XVII ст.

2 Просвітництво — культура та ідеологія XVIII ст., спрямована на поширення освіти, наукових знань, світський характер суспільного життя.

1 Цивілізація (від. лат. civils — вихований, громадянський) те, що характеризує громадянина. Вперше термін цивілізація, що означав високий рівень громадянського та культурного розвитку, використав француз В. Мірабо в 1757 р.

1 Иноземцев В. А. Очерки истории экономической общественной формации : научн. изд. / В.А. Иноземцев — М. : Таурус Альфа, Век, 1996. — С. 29—52.

2 Павленко Ю. В. История мировой цивилизации. Философский аналіз. / Ю. В Павленко — К. : Феникс, 2002. — С. 38—39.

1 Дискретність — розрив, преривистість.

1 А.Філіпенко вважає, що аграрна цивілізація починається від неолітичної революції з VII тис. до н. е. / Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: Історія і сучасність / А.С. Філіпенко. — К. : — Знання, 2007. — С. 41.

2 Основи політичної теорії : політекономічний аспект : підручник / Відп. ред. Г. Н. Климко. — К. : Знання-Прес, 2002. — С. 294—295.

1 Шумпетер Й.А. История экономического анализа : пер. с англ. / Й.А. Шумпетер. — СПб. : Экон. шк., 2001. — С. 61, 498, 991—992, 1088.

2 Основи економічної теорії: політекономічний аспект : підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і допов. — К. : Знання-Прес, 2002. — С. 576—577.

3 Історія економіки та економічної думки: навч. посіб. / [С.В. Степаненко, С.Н. Антонюк, В.М, Фещенко, Н.О. Тимочко]: за ред. проф. С.В. Степаненка. — К. : КНЕУ, 2010. — С. 55.

4 Термін мейнстрим ― основний напрям економічної теорії ― вперше в іронічному значенні використав американський вчений Т. Веблен у серії статей під загальною назвою «Забобони економічної теорії» (1889), присвячених критиці неокласичної теорії.

1 Історія економіки та економічної думки: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — С. 7—8, 43.

1 Первісне суспільство визначають також доісторичним суспільством.

2 Антропогенез — це формування фізичного типу сучасної людини та людського суспільства.

1 Павленко Ю. История мировой цивилизации. Философский анализ / Ю. Павленко. — С. 194—195.

2 Етнос – плем’я, народ, етнічна спільність.

1 Павленко Ю. История мировой цивилизации. Философский аспект / Ю. Павленко. — С. 256—257.

1 Сучасні дослідники для характеристики товарних відносин давньосхідного господарства використовують поняття «примітивне товарне виробництво» як складову еволюції товарного господарства. Ознакою примітивного товарного виробництва є міновий (бартерний) обмін.

1Елам — рання цивілізація на території південно-західного Іранського нагір’я.

1 Нововавилонське царство в 539 р. до н. е. було захоплено персами, ввійшло до імперії Ахеменідів.

1 Ассирия — історична область Двуріччя.

1 Шудри — нащадки дравідомовного населення Індії, неарії.

1 Засновник буддизму — Сіддхартга Гаутама — принц з кшатрійського військово-аристократичного роду, який розірвав зв’язки із своїм соціальним станом і першим досяг нірвани (вищий стан, блаженство людської душі, яка звільняється від страждань, життєвих радощів і зливається з духовною, божественною першоосновою світу). Будда — “Просвітлений”.

2 Веди — священні книги індоаріїв, що складаються з давніх молитов, релігійних гімнів, магічних заклинань.

1 Павленко Ю. История мировой цивилизации. Философский аспект / Ю. Павленко. — С. 73.

1 Основним джерелом знань з історії даного періоду є поеми “Іліада” та “Одиссея”, автором яких вважають легендарного давньогрецького поета Гомера.

1 Південно-східна частина Середньої Греції, центральне місто — Афіни.

1 Спарта — місто-держава на території Пелопоннесу (півострів на півдні Греції).

1 За назвами островів Евба та Егіна в Егейському морі.

1 У науковій літературі для визначення товарного сектора античної економіки вживаються поняття просте товарне господарство та структурне товарне господарство.

1 Конон (від грец. кanon — правило, норма, канонічне право) — встановлені та узаконені церквою правила, догми, визначення організації церкви.

1 У Болонському університеті впродовж XI—XIII ст. функціонував лише правовий факультет, де вивчали римське та канонічне право. В XIV ст. засновані факультети теології, філософії та медицини.

1 Франки – загальна назва військових дружин германських племен, які служили Римській імперії та розселювалися переважно з II ст. на території провінції Галлії. Точних даних щодо чисельності франків немає. Відомо, що засновник Франкського королівства Хлодвіг (488−511) мав 60-тисячне військо. Територія Галлії ввійшла до трьох варварських королівств: Франкського, Бургундського, Вестготського. Політичну історію королівства поділяють на два періоди: правління династії Меровінгів (48—751) і Каролінгів (751—843).

1 Варварські королівства поділялися на адміністративні округи — графства на чолі з графами, які були вищими виконавчими та судовими особами. Герцоги були вищими адміністративними особами для декількох графств.

1 У IX—X ст. термін «лицар» означав воїна, що ніс військову службу в сеньйора, а з XII—XIII ст. — людину знатного походження, на відміну від селян.

1. Прокопій Кесарійський за 527 р. згадує про напад «гунів, слов’ян та антів» на Візантію. Йордан зазаначав, що готський король Германарих підкорив у 375 р. н. е. «венедів, антів і склавінів».

1 На території України поляни проживали в Середньому Подніпров’ї, древляни — за течією правих приток Прип’яті, сіверяни — на Лівобережжі, волиняни або дуліби — в басейні Західного Бугу, хорвати — в Прикарпатті, уличі й тиверці — між Південним Бугом і Дністром.

1 У літературі розрізняють дві редакції «Руської Правди»: кратку, що складається з «Правди Ярослава», розробленої у 1015—1016 рр. і «Правди Ярославичів» (1072 р.) та «Пространну Правду» початку XII ст.

1 В історико-економічній літературі загальновизнаним початком Нового часу і формування Європейської цивілізації вважається XVI ст., хоча окремі дослідники традиційно межею між Середньовіччям та Новим часомвизначають Англійську революцію середини XVII ст.

2 Ознаки ринкової індустріальної економіки розкриті у розділі 1.

3 В історико-економічній літературі окремі дослідники традиційно межею між Середньовіччям та Новим часом, феодальним і ринковим господарством визначають Англійську революцію середини XVII ст.

1 Поняття «меркантилізм» походить від латинського слова «merkari» — торгувати. В англійській і французькій мовах «mercantile» — «торговий», а італійське «merkante» означає «торговець», «купець».

2 В економічній літературі меркантилізм розглядається також як перша школа економічної думки періоду зародження ринкових відносин.

1 Лозунгом економічного лібералізму є знаменита фраза “laissez faire, laissez passer” (лессе фер), що означає: «Дайте людям самим робити свої справи, дайте справам іти своїм ходом», або «нехай все іде, як іде». Її автором є Ж. К. Венсан де Гурне — комерсант, що поширював ідеї Р. Кантильйона та А. Тюрго.

1 Термін «економісти-романтики» вперше використав В. Ленін для визначення ідей, які критично сприймають принципи ліберальної економіки, пропагують реформи, змістом яких є повернення до минулого дрібнотоварного господарства.

1 Начала политической экономии / Д.Рікардо. // В. Петти, А. Смит, Д. Рикардо, Дж. Кейнс, М. Фридмен. Классика экономической мысли : Сочинения. — М.: ЭКСПО-Пресс, 2000. — С. 406.

1 Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. с англ. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 205.

1 Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономии / Ж.Б. Сей. // Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономии. Бастиа Ф. Экономические софизмы. Экономические гармонии. — М. : Дело, 2000. — С. 43.

2 Фраза «пропозиція створює відповідний попит» належить англійському вченому Дж.М. Кейнсу, який таким чином інтерпретував закон Ж.Б. Сея.

1 Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономии // Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономии. Бастиа Ф. Экономические софизмы. Экономические гармонии. — М.: Дело, 2000. — С. 171.

1 Фаланга займає земельну площу близько однієї квадратної милі і в ній живе, працює і відпочиває трудовий колектив чисельністю 1,5—2 тис. осіб.

1 Угорське королівство та Молдавське князівство перебували під владою Туреччини.

1 Організований президентом Малоросійської колегії П. О. Рум’янцевим. Охоплював подушний перепис населення, географічний опис, кількісний і майновий стани всіх верств населення.

1 Злупко С.М. Історія економічної теорії : підручник / С. М. Злупко. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2005. — С. 115.

1 В історичних джерелах дані можуть дещо коливатися.

1 История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночной экономики /Лортикян Э. Л.. — Х. : Консум, 2004. — С. 19.

1 . Економічне зростання і сталий розвиток Л. Корнійчук // Економіка України. — 2008. — № 4. — С. 82.

1 Від фр. marginal — граничний, крайній, в економічній літературі «маржинальний» означає також «додатковий», трактується як приріст певного показника (корисності, витрат, доходу) на додаткову одиницю фактора. Граничні величини характеризують не сутність явища, а зміну величини будь-якого явища через зміну величини іншого.

2Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі : пер з англ. / М. Блауг. — К. : Основи, 2000. — С. 274.

1Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. / М. Блауг. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 270.

1 Макашева Н.А. Эволюционный подход и рост научного економического знания (предварительные замечания) / Н.А. Макашева // Экономический вестник Ростовского государственного университета. — 2006. — Т.4. — № 2. — С. 14.

1 Історія економічних учень : Підручник : У 2 ч. — Ч. 1 / За ред. В.Д. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2006. — С. 471— 472.

1 У XVIII ст. французи Е. Кондільяк (1715––1780), А. Тюрго (1727––1781) та італієць Ф. Галіані (1728––1787), пов’язували ціни з корисністю товарів, яку визначали покупці.

2 Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг — М., 1994. — С. 284.

1 Г. Госсен, К. Менгер не використовували термін «гранична корисність», його автор ― австрійський економіст Ф. Візер, який таким чином переклав на німецьку мову терміни В. Джевонса «кінцевий ступінь корисності» та «кінцева корисність». У сучасній економічній літературі термін «гранична корисність» є загальновживаним при аналізі ідей маржиналізму.

1 Питання вимірювання величини корисності було актуальним в економічній теорії. Спроба виміряти абсолютну величину корисності, наскільки одне благо корисніше за інше, отримала назву кардиналістської (кількісної) теорії корисності. Аналіз корисності через ранжирування (за черговістю, порядковою величиною) наборів благ на основі споживчих переваг отримав назву ординалістської (порядкової) теорії корисності.

1 В економічній літературі використовують також терміни «теорія зумовленості», або «вмінення» (від лат. emplicit, англ. – imput, що означає приписувати, вміняти провину, зумовлювати).

1 Криві байдужості використав у своїй теорії В. Парето для ординалістського трактування корисності.

1 Телеологія — ідеалістичне вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети, все в розвитку природи і суспільства доцільне.

1 Є погляд на новітню історичну та соціально-правову школи як на німецький інституціоналізм.

1 У тексті використовуватиметься назва Галичина лише щодо українських земель. Поляки традиційно називають свої землі у складі Австрійської імперії Малопольщею. Галичина і Малопольща належали до Королівства Галіції та Володимирії з Великим князівством Краківським, Освенцівським і Заборським (1774 р.).

1 У тексті використовується російська назва грошової одиниці Російської імперії.

1 Болотин П. Мировая экономика за 100 лет // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 9. — С. 90—114.

1 Кооператив – це первинна громадсько-господарська організація, підприємство на основі колективної (групової) форми власності; кооперація – сукупність первинних кооперативів, їх спілок; кооперативних рух – громадська організаційно-масова, політична, культурно-просвітницька діяльність членів кооперативів.

1 У науковій літературі статистичні дані можуть коливатися. Називається цифра 2,99 млн селянських господарств (дворів), у т. ч. колишніх поміщицьких селян — 1 626 397, державних— 1 249 133, удільних – 5059, чиншевиків — 21 052. Статистичних даних щодо інших власників землі, зокрема купців і підприємців, немає.

1 Основні положення реформи розробив С.Ю. Вітте — голова Комітету міністрів у 1904—1906 рр.

1 За іншими даними в 1916 р. 533,6 тис. хуторів і відрубів мали 3,8 млн десятин землі. Це приблизно 17,78 % селянських дворів, які обробляли 20,87 % надільної землі.

1 Історія економічних учень: підручник: у 2 ч. — Ч. 2 / за ред. В.Б. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2006. — С. 14.

1 Історія економічних учень: підручник: у 2 ч. – Ч. 2 / за ред. В.Б. Базилевича. — 3-тє вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2006. — С. 24.

1 Стаття, опублікована в італійському часописі, у 1930-х рр. привернула увагу західних економістів Г. Шульца, Р. Аллена.

2 Злупко С.М. Історія економічної теорії: підручник./ С.М. Злупко — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2005. — С. 554—555.

1 Туган-Барановський М.І. Політична економія: Курс популярний / М.І. Туган-Барановський; передмова Л. П. Горкіної ; відп. ред. Т.І. Дерев’янкін. — К. : Наук. думка, 1994. — С. 14.

1 Автором поняття «організаційно-виробнича школа» є російський вчений М.П. Макаров. Остаточно організаційно-виробнича школа утвердилася на Всеросійському сільськогосподарському з’їзді у Києві в 1913 р.

7