Словник

Абсолютна монархія ― форма державного устрою, за якою монарх має необмежену верховну законодавчу та виконавчу владу, найвищого ступеня досягає централізація та бюрократизація управління.

Абстрактний метод пізнання — метод пізнання, заснований на мисленому виокремленні сутнісних властивостей, зв'язків, взаємозалежностей предмета або явища та виключення з аналізу тих факторів, зв'язків та властивостей, які не відіграють визначальної ролі, є другорядними, випадковими, тимчасовими.

Австрійська школа — школа маржиналізму, заснована у 70—80-ті роки XIX ст. професорами Віденського університету К. Менгером, Ф. Візером, Е. Бем-Баверком, у працях яких було розроблено суб’єктивно-психологічний напрям у політичній економії, що ґрунтувався на теоріях суб’єктивної вартості та граничної корисності..

Автаркія ― економічна політика, спрямована на господарське відособлення, створення економіки в межах окремої країни або групи країн, максимальне обмеження імпорту при одночасному стимулюванні експорту товарів і капіталів.

Аграрні відносини ― економічні відносини у зв’язку із землеволодінням, землекористуванням, реалізацією сільськогосподарської продукції, а також розподілом доходів господарства.

Аграрне законодавство братів Гракхів — у Римській імперії аграрні проекти (134 р. до н. е.), що пропонували обмежити захоплення державних земель, максимальну площу земельних володінь визначали у 250 га, мінімальну ― 7,5 га за умови спадкової оренди без права дарування чи продажу.

Адитивний спосіб обчислення загальної корисності ― розроблений австрійським маржиналістом Е. Бем-Баверком (1851—1919) спосіб обчислення корисності певного набору ринкових благ шляхом додавання показників граничної корисності кожного з наявних благ на основі того, що різні одиниці благ призначені для задоволення різних за важливістю потреб і мають неоднакову корисність.

Активного грошового балансу концепція і політика — концепція та економічна політика періоду раннього меркантилізму (ХV—ХVІ ст.), спрямована на збільшення кількості грошей золота і срібла у країні шляхом максимізації їх ввезення, заборони або обмеження їх вільного вивезення засобами прямого жорсткого державного контролю за рухом грошей.

Активного торговельного балансу концепція і політика ― концепція та економічна політика періоду пізнього меркантилізму (ХVІ—ХVІІІ ст.), спрямована на збільшення грошової маси у країни на основі стійкого перевищення експорту над імпортом товарів. Здійснювалася через лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності внаслідок відмови держави від адміністративного контролю за рухом грошей та сприяння активізації зовнішньої торгівлі.

Акціонерне товариство ― форма організації господарських об’єднань, що базується на концентрації грошових засобів шляхом випуску і продажу акцій та інших цінних паперів. Відповідальність кожного акціонера обмежується вартістю його акцій.

Альтернативних витрат концепція — концепція, започаткована представником австрійської школи маржиналізму Ф. Візером (1851—1926), згідно з якою витрати виробництва мають суб'єктивний характер, є формою компенсації за відмову від альтернативного способу використання факторів виробництва.

Алод ― приватна власність малої сім’ї на землю з правом вільного відчуження у добу раннього середньовіччя.

Альєнди — землі загального користування членів громади: озера, ліси, пасовища, луки.

Американська школа маржиналізму — школа маржиналізму в США, очолювана Дж.Б. Кларком (1847—1938), який започаткував теорію граничної продуктивності факторів виробництва.

Антична форма власності на землю — поєднання верховного права власності держави-поліса та приватної власності лише її громадян.

Артхашастра (“Наука про політику” — вчення про користь, вигоду) — староіндійський трактат IV—III ст. до н.е., написаний брахманом Каутілья Вішнагупта, радником царя Чандрагупти, засновника імперії Маур’їв. Трактат розповідає про суспільно-економічне життя Індії у вигляді настанов царю з метою ефективного державного управління.

Баналітет ― монопольне право феодала на господарські об’єкти для переробки сільськогосподарської продукції (селяни користувалися млинами, пресами, печами для випікання хліба, що належали сеньйору).

Безплідний клас ― поняття, запроваджене лідером школи фізіократів Ф. Кене (1694—1774) для позначення несільськогосподарського населення, яке не створює «чистого продукту», а тому зайняте непродуктивною, на його думку, працею.

Бенефіцій ― умовно-службове, довічне землеволодіння, що грунтувалося на васально-сеньоральних відносинах у середньовіччі в Західній Європі.

Біржа ― форма організації торгівлі, постійно діючий ринок. Розрізняють біржі товарні (оптова торгівля за зразками та стандартами), валютні (купівля-продаж валюти) та фондові (торгівля цінними паперами); установа, що обслуговує процес укладання угод між суб’єктами господарювання щодо купівлі-продажу.

Біфуркації точка — точка стабільності та нестабільності, що свідчить про кризу суспільної системи та вузловий момент історії; складова системно-синергетичного методу дослідження.

Бокленд — «земля за грамотою» з правом збирання доходів і податків, суду, стягування штрафів, комендації у ранньосередньовічній Англії.

Великі географічні відкриття ― це сукупність найважливіших географічних відкриттів європейських мандрівників упродовж кінця XV—XVII ст.

Відродження (або епоха Ренесансу) ― період культурно-ідейного розвитку ХIV—ХVII ст. в історії Європейській цивілізації, рисами якого були світський характер і звільненням від релігійних догм мислення, звернення до античної спадщини, гуманізм, ідея самоцінності та самодостатності особистості, індивідуалізм, який вважається визначальним принципом західноєвропейської соціокультурної системи.

Вілла (рабовласницька) ― у Стародавньому Римі земельний маєток, панівна організаційна форма сільськогосподарського виробництва для власного споживання з використанням рабської праці, одна з галузей якого була зорієнтована на ринок.

Віргата ― в середньовічній Англії селянське господарство, надільні землі (держання), а також селянська садиба, з господарськими будівлями, городом, садом тощо.

Виробничі відносини — категорія, запроваджена К. Марксом (1818—1883) для позначення сукупності відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ, залежать від характеру та рівня розвитку продуктивних сил, відображають відносини власності та обумовлюють соціально-класову структуру суспільства.

Влада-власність — фактичне право правлячої верхівки з організаційно-управлінськими функціями розпоряджатися колективною власністю у процесі організації суспільного виробництва та централізованого перерозподілу матеріальних благ.

Волока ― поземельна міра в Польщі, Литві та на захоплених українських і білоруських землях у XVI—XVII ст. Величина волоки не була сталою. Литовська волока дорівнювала 21,3739 га, старохолмська — 16,818, новохолмська — 17,361, старопольська — 17,95499, новопольська — 16,79653 тощо.

Волочна реформа ― аграрна реформа у Великому князівстві Литовському на основі закону «Устава на волоки» (1557 р.), завданням якої було впровадження фільваркової системи господарства з метою збільшення доходів маєтків шляхом зростання ролі доменіального господарства і селянських повинностей.

Вотчина ― форма феодального землеволодіння та феодальний маєток за часів Київської Русі, до якої територіально належали одне або багато сіл і міст часто в різних місцевостях, до князівських ― також волості. Вотчина була багатогалузевим господарством, складалася з домена і селянських домогосподарств.

Ганза ― спілка купців за кордоном.

Ганзейська спілка ― спілка купців міст північної Німеччини, створена у XIII ст. для захисту торгівлі, з центрами у Любеку та Гамбурзі. Із 1356 р. офіційно — «Загальнонімецьке купецтво». Існувала до 1669 р.

Ганзейська торгівля — північноєвропейська торгівля, що велася по Балтійському та Північному морях, річках, що впадають у ці моря. Об’єктами торгівлі були вовна, зерно, олово, залізо з Англії; сукно з Нідерландів; хутро, метал, ліс, риба, сіль, льон, віск, смола з Північно-Східної Європи; шкіра, м’ясо, зерно з Польщі та Литви; золото, срібло з Німеччини та Чехії.

Гедонізм — філософсько-етичне учення, згідно з яким прагнення отримати насолоду, задоволення є вищою метою та основним мотивом людської діяльності.

Генезис (від гр. депезіз — походження, виникнення) — процес зародження та становлення предметів, явищ, уявлень та понять.

Гетеродоксія ― напрям економічної теорії, альтернативний за своїми теоретико-методологічними засадами до панівної наукової ортодоксії.

Гільдія купецька ― товариство (спілка) купців одного або кількох міст, яка монополізувала продаж конкретних товарів, мала привілеї щодо торгівлі, кодекс професійної торговельної етики та права, матеріально підтримувала своїх членів.

Гіпотеза — припущення, міркування про закономірний (причинний) зв'язок явищ.

Гомстед-акт ― закон про земельні наділи у США, виданий у 1862 р. під час громадянської війни. Надавав кожному громадянинові США, якому виповнилося 21 рік, право одержати за певний внесок ділянку землі (гомстед), що з часом ставала його власністю.

Господарська епоха — за визначенням німецького економіста, представника історичної школи В. Зомбарта (1863—1941 — реально існуюча господарська система.

Господарська система — за визначенням німецького економіста, представника історичної школи В. Зомбарта (1863—1941) — це абстрактно-теоретична конструкція, позбавлена історичної специфіки і призначена для систематизації емпіричних фактів, організація господарського життя, в межах якої панує певне господарське мислення і використовується певна техніка.

Господарський дух — за визначенням німецького економіста, представника історичної школи В. Зомбарта (1863—1941) — рушійна сила господарського розвитку, що складається з «духу підприємництва» (синтез готовності до ризику, жадоба грошей і пригод, авантюризм) та «бюргерського духу» (є ощадливість, господарність, обережність, уміння рахувати).

Господарство народне ― сукупність взаємопов’язаних за поділом праці сфер і галузей економіки країни, що у процесі розвитку дає змогу формувати систему суспільного відтворення. Термін «народне господарство» є синонімом до «економіка країни», «національна економіка».

Господарство натуральне ― перший тип економічної організації суспільного виробництва, обмін діяльністю і споживання виробленого продукту в межах замкнутого соціального організму (господарської одиниці). Натуральне господарство було поширене в давньосхідній, античній і феодальній економіках.

Господарство екстенсивне ― розвиток господарства шляхом розширення випуску продукції за рахунок залучення додаткових ресурсів, збільшення використання ресурсних джерел, без підвищення ефективності їх використання, пов’язані з кількісними, а не якісними змінами, веде тільки до об’ємного збільшення випуску продукції при невисокій результативності.

Гранична корисність –– здатність блага задовольняти найменш інтенсивну потребу; додаткова корисність, яку одержує людина від яку споживач отримує від споживання додаткової одиниці певного блага.

Граничний продукт — додатковий продукт, отриманий внаслідок використання додаткової одиниці певного фактора виробництва за незмінної величини інших факторів.

Граничних витрат виробництва теорія — маржинальна теорія, розроблена американським вченим Дж.Б. Кларком (1847—1938), заснована на застосуванні граничного аналізу до вивчення динаміки витрат та продуктивності факторів виробництва.

Граничні витрати — приріст витрат на виробництво додаткової одиниці продукції.

Граничної корисності теорія — теоретична основа маржиналізму, суть якої полягає у визначенні цінності ринкових благ рівнем граничної корисності, на величину якої впливають фактори рідкісності та нагальності потреби в певному ринковому блазі.

Гривня ― злиток срібла як вагова та грошова одиниця в Київській Русі. Гривня мала різну форму та вагу. У Польській Короні — це лічильна грошова одиниця, що складалася з 48 грошів. Запроваджена в 1347 р. монетарною реформою Казимира III.

Громада (община) родова ― кровноспоріднена спільність людей первісного суспільства.

Громада-вервь — сільська територіальна громада з економічно самостійними домогосподарствами та алодіальною приватною земельною власністю у Київській Русі.

Громада землеробська ― територіально-сусідське об’єднання, що характеризували володіння громади на землю; приватна індивідуально-трудова власність великої патріархальної сім’ї на житло, рухоме майно і присадибну земельну ділянку, користування орною землею громади та спільне користування іншими угіддями.

Громада-марка ― сусідська територіальна громада з алодом (приватною власністю на землю) при збереженні колективної власності на альєнди.

Грюндерство ― масове створення підприємств, акціонерних товариств, банків тощо, яке супроводжується біржовими спекуляціями, нездоровим ажіотажем та махінаціями фінансових ділків.

Гульден австрійський ― австрійський флорин, золотий ринський. З 1857 р. дорівнював 2/3 таляра або 20 срібних грошей, містив 11,1 г чистого срібла 900-ї проби, ділився на 100 крейцерів.

Гуф ― у середньовічній Німеччині те саме, що і віргата в Англії.

Гуань-цзи — колективний трактат вчених Стародавнього Китаю, написаний в ІV ст. до н. е., в якому розглядалися переважно питання ефективного державного управління економічним життям.

Данина — постійне і регулярне вилучення державою у населення частини його доходів шляхом позаекономічного примусу у Київській Русі.

Даосизм — течія суспільної думки Стародавнього Китаю, основні ідеї якої викладені в книзі «Дао де цзин» мислителем Лао-цзи (604—517). Вихідне поняття даосизму — небесне «дао» як першооснова і сутність людського буття, що відображає природний хід речей, споглядання життя, обмеження бажань, майнову рівність у суспільстві. Даосизм заперечував державне управління, пропагував принципи невтручання у суспільний розвиток, засуджував соціальну нерівність, заперечував теоретичні знання та можливості людського пізнання, ідеалізував первісний природний стан речей, до якого закликав повернутися.

Двір ― власне господарство феодала або селянина за часів Київської Русі.

Дворище ― кілька селянських господарств (“димів“), які, як правило, належали родичам, у Великому князівстві Литовському одиниця оподаткування.

Дедукція ― метод наукового дослідження, форма умовиводу, за якої на основі загальних положень (аксіом, постулатів, законів) як істинних виводяться нові істинні твердження; перехід від загального до особливого, одиничного, конкретного.

Державне регулювання економіки ― система форм, методів та інструментів законодавчого і виконавчого характеру, за допомогою яких держава забезпечує створення умов для ефективного функціонування економіки та вирішення соціально-економічних проблем суспільства; сприяє економічному зростанню та реалізації соціальної політики.

Десятина церковна — десята частина князівської данин, прибутків із судових і торгових мит, введена князем Володимиром на користь церкви.

Десятина (господарська) ― міра земельної площі, що дорівнювала 1,45 га. Використовувалася з ХVІІІ ст. У ХІХ ст. 1 десятина в середньому становила 1,2 га.

Десятина (казенна) ― міра земельної площі, що дорівнювала 1,0925 га.

Детермінізм (від лат. determino ― визначаю) ― філософське учення про закономірний взаємозв’язок та причинну обумовленість усіх явищ та процесів.

Дивіденд ― частка прибутку акціонерного товариства, що розподіляється між власниками акцій та сплачується їм щорічно відповідно до наявності у них акцій. Розмір виплати дивідендів залежить від прибутку акціонерного товариства.

Дим ― у середньовічній Україні селянське господарство; у Великому князівстві Литовському іноді виступав як одиниця оподаткування.

Додаткова вартість ― термін, запроваджений К. Марксом для позначення специфічної ознаки й основної мети капіталістичного виробництва; надлишок над вартістю робочої сили, створений найманими робітниками і безоплатно привласнений власниками капіталу.

Догма — учення, ідея, які визнаються істинними та незаперечними за будь-яких обставин.

Догма Сміта — оцінка К. Марксом (1818—1883) твердження А. Сміта (1723—1790), що в кожному розвиненому суспільстві ціна або вартість суспільного виробництва дорівнює сумі доходів (заробітної плати, прибутку, ренти), яке ігнорує роль постійного капіталу як складової вартості річного суспільного продукту.

Домашня промисловість — історична форма промислового виробництва, систематичне виробництво промислової продукції для власного споживання родини.

Домен ― частина маєтку землевласника з господарськими будівлями та землею, котру обробляли раби або феодально залежні селяни на основі відробіткової ренти, продукція вироблялася переважно для задоволення потреб домогосподарства.

Домініальні землі ― назва домену в Австрійській імперії, до якої входили українські землі.

Домогосподарство ― економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб; забезпечує економіку ресурсами і використовує отримані гроші для купівлі товарів та послуг, які задовольняють матеріальні та інші потреби людини.

Дружина (реміснича) ― спілка ремісників однієї спеціальності з військовими та культурно-релігійними функціями в Київській Русі.

Дуалізм — принцип теоретичного аналізу, заснований на визнанні рівноправності двох протилежних основ, вихідних положень, форм знання.

Еволюція — повільні, поступові зміни в природі та суспільстві.

Економіка змішана ― економіка, яка ґрунтується на ринковому розв’язанні проблем її організації та державному регулюванні макроекономічних процесів. Поєднує ринкові та неринкові відносини і форми, ринковий механізм із державним регулюванням економіки.

Економіка і хрематистика — концепція старогрецького мислителя Арістотеля, що поділяє господарську діяльність на дві сфери: економіку (землеробство, скотарство, ремесло, дрібна торгівля), яка є природною і справедливою господарською діяльністю з метою забезпечення життя домогосподарства та держави, та хрематистику, змістом якої є мистецтво наживати багатство через великі торговельні та лихварські угоди, вкладати і накопичувати капітал.

Економіка перехідна ― докорінна трансформація економічної системи.

Економіко-математична модель Й. Тюнена — економіко-математична модель державного господарства, розроблена німецьким ученим, передвісни­ком миржиналізму Й. фон Тюненом (1783—1850), призначена для системно­го вивченая просторових характеристик економічної діяльності, аналізу ме-ханізму формування земельної ренти залежно від місцезнаходження земель­них ділянок, виявлення взаємозалежності факторів виробництва та пошуку їх оптимального поєднання з метою максимізації прибутку.

Економікс — теоретична галузь економічної науки, започаткована у 90-х роках XIX ст. в рамках неокласичного напряму А. Маршаллом (1842—1924), про використання обмежених економічних ресурсів, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. За визначенням Л. Роббінс, яке вважається класичним, економікс — наука, яка вивчає людську поведінку як відносини між цілями і обмеженими засобами, що мають альтернативне застосування.

вихідним пунктом розвитку останнього. Зазначена концепція була включена в неокласичну парадигму та її методологічний інструментарій. Сучасна неокласична модель економічної людини включає цілераціональну поведінку, утилітаризм, прагматизм, прагнення максимізації економічного ефекту.

Економічна динаміка за Дж.Б. Кларком — назва розділу економічної науки, запроваджена засновником американської школи неокласики Дж.Б. Кларком (1847—1938), присвяченого дослідженню законів економічного розвитку, зумовленого технічним прогресом, нагромадженням капіталу, зростанням чисельності населення, зміною структури споживання тощо.

Економічна думка — найзагальніше, широке і багатопланове поняттям, що охоплює сукупність усіх поглядів і ппереконань, які існували та існують у суспільній свідомості.

Економічна людина — започаткована А. Смітом (1723—1790) абстрактна модель суб’єкта ринкових економічних відносин: незалежного, егоїстичного, поінформованого та раціонально мислячого, який прагне максимізувати власну вигоду.

Економічна політика ― комплекс економічних цілей і заходів держави, діяльність органів державної влади та управління влади щодо їх реалізації.

Економічна статика — назва розділу економічної науки. запроваджена Дж.Б. Кларком (1847—1938), присвяченого дослідженню економіки у непорушному стані та описові умов, необхідних та достатніх для встановлення рівноваги економічної системи.

Економічна таблиця Ф Кене — перший науковий аналіз кругообороту виробничого капіталу і сукупного продукту відповідно до річного циклу сільськогосподарських робіт, виявлення основних народногосподарських пропорцій економічного розвитку, процесу обміну продуктів виробництва між галузями народного господарства та основними класами суспільства. В економічній літературі оцінюється як перша макроекономічна модель.

Економічної думки напрям ― наймасштабніше утворення в історії економічної думки, яке охоплює сукупність течій, які відстоюють базові принципові положення та еволюціонує протягом тривалого історичного періоду.

Економічної думки течія ― сукупність шкіл, які пропонують альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних вихідних принципів економічних досліджень.

Економічної думки школа ― сукупність економічних учень, об’єднаних базовими ідейними принципами, спільністю та наступністю методів.

Економічне вчення ― система упорядкованих та пов’язаних між собою поглядів і думок, в яких сконцентровано теоретико-методологічне відображення історичного процесу пізнання економічних явищ і процесів, система поглядів у певний період розвитку знань.

Економічний лібералізм ― система ідейних принципів, змістом якої є визнання саморегульованого ринкового механізму господарювання, свободи реалізації інтересів суб’єктів економічних відносин, обмеження державного втручання в економіку.

Економічний націоналізм — поняття, запроваджене Ф. Лістом (1789—1846), змістом якого є дослідження господарського розвитку нації як середньої ланки між розвитком індивіда і розвитком людства, пошук шляхів збільшення національного багатства в конкретних умовах промислововідсталої держави.

Економічно розвинені країни ― країни, які забезпечують розвиток секторів економіки на основі індустріального технологічного способу виробництва, широкого використання інформаційних технологій, висококваліфікованої робочої сили.

Ергастерія ― реміснича майстерня в Стародавній Греції та Римі.

Загальна економічна рівновага ― це стан економіки, коли всі ринки одночасно перебувають у стані рівноваги, а кожний суб’єкт господарювання максимізує власну цільову функцію корисності за умови заданих бюджетних обмежень.

Закон Вагнера — сформульований представником молодої історичної школи А. Вагнером (1835—1917) закон зростаючої державної активності: держава є особливим організаційним інститутом, який через систему державних видатків спроможний подолати неефективність ринкового механізму.

Закон Л. Вальраса — закон, сформульований представником лозаннської школи маржиналізму Л. Вальрасом (1834— 1910), згідно з яким економіка перебуває у стані ринкової рівноваги, якщо сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції, або сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам; за даних ринків, якщо ( ) ринок перебуває у рівновазі, то й останній ринок буде у стані рівноваги, оскільки не може існувати надлишок попиту і пропозиції на товари. Часткова рівновага на окремому ізольованому ринку або на певній кількості ринків не гарантує загальної рівноваги для всієї економіки.

Закон Візера або закон витрат виробництва — закон, сформульований представником австрійської школи маржиналізму Ф. Візером (1851—1926), згідно з яким гранична корисність граничного продукту зумовлює ціну продуктивного блага, витраченого на його виготовлення, тобто відповідну частину витрат виробництва.

Закон гармонії інтересів між класами підприємців, найманих робітників і землевласників ― закон, сформульований американським економістом Г.К. Кері (1793—1879), згідно з яким зростання продуктивності праці та зниження витрат на виробництво товарів ведуть до збільшення багатства суспільства, підвищення добробуту різних соціальних груп, відсутності соціальних суперечностей між учасниками виробництва. Індивідуальні інтереси необхідно підпорядковувати загальній суспільній меті ― розвиткові національного виробництва.

Закон народонаселення Т. Мальтуса — закон сформульований англійським економістом Т. Мальтусом (1766—1834), згідно з яким за сприятливих обставин (без війн, хвороб, бідності), зростання населення відбувається у геометричній прогресії, тоді як засобів існування — в арифметичній, внаслідок перенаселення бідність може стати неминучою долею всього людства. Пропозиція предметів споживання буде нижчою від рівня, необхідного для життя населення.

Закон Парето — закон, обґрунтований італійським економістом, представником лозаннської школи маржиналізму В. Парето (1848—1923), що виражає залежність між величиною доходу (збільшенням багатства суспільства) та кількістю його отримувачів (чисельністю населення), проголошує існування значної стабільності у розподілі доходів, стверджує, що переважна частина доходів акумулюється в основної маси населення, а великі доходи утворюють лише незначну частину національного доходу. Проблема зростання добробуту бідних є проблемою виробництва і збільшення багатства

Закон ринків або закон Сея ― закон, обгрунтований відомим французьким економістом Ж. Б. Сеєм (1767—1832), про можливість безкризового розвитку економіки та автоматичне саморегулювання ринку, оскільки збут для товарів створюється самим виробництвом.

Закон розподілу Ч. Кері — закон, обґрунтований американським вченим, представником класичної політичної економії Ч. Кері (1793—1879), згідно з яким зі зростанням продуктивності праці частка робітників у національному продукті збільшується абсолютно і відносно, а частка підприємців збільшується лише абсолютно, а відносно зменшується. Отже, з розвитком капіталізму становище робітників поліпшується, а добробут їх зростає швидше, ніж доходи підприємців

Закон розподілу багатства нації — закон, обґрунтований представником американської неокласичної школи Ж.Б. Кларком (1874—1939), згідно з яким кожний фактор виробництва створює і відповідно отримує ту частку національного доходу, яка ним створена.

Закон спадної віддачі ресурсів — закон, започаткований Т. Мальтусом, згідно з яким в умовах обмеженості можливостей кожен додатковий приріст одного з виробничих ресурсів (капіталу, праці, землі) за незмінної кількості інших з певного моменту призводить до зменшення приросту виробленого продукту.

Закон спадної продуктивності — закон, обґрунтований представником американської неокласичної школи Ж.Б. Кларком (1874—1939), згідно з яким зростання обсягів використання одного з факторів виробництва (за умов незмінності всіх інших) призводить до зменшення приросту продукції; продуктивність змінного фактора постійно скорочується.

Закон, або теорема цінності М. Туган-Барановського — теорія українського вченого М. Туган-Барановського (1865—1919, згідно з яким граничні корисності господарських благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні їхнім трудовим вартостям.

Закони Госсена — теоретичні висновки німецького дослідника Г. Госсена (1810—1858), що в сучасній економічній літературі сформульовані як закони: перший (закон насичення потреб, або спадної граничної корисності) твердить, що зі збільшенням споживання блага загальна корисність зростає, а гранична корисність зменшується і при насиченні благом досягає нуля; згідно із другим законом (закон вирівнювання граничних корисностей), оптимальна структура споживання (максимальне задоволення потреб за умови обмеженого запасу благ) досягається за умов рівності зважених граничних корисностей благ, які споживаються.

Закуп ― у Київській Русі селянин або міщанин, який взяв у борг позичку (купу) і до її повернення перетворювався у тимчасового т. зв. «боргового раба».

Залізний закон заробітної плати — закон, який випливає з теорії народо­населення Т. Мальтуса (1766—1834), згідно з яким у суспільстві внаслідок природного випереджаючого приросту населення та дії закону спадної родючості ґрунтів необхідно підтримувати низький рівень заробітної плати. який забезпечує робітникам фізично необхідний мінімум засобів існування, з метою запобігання невтримного приросту виробничого населення та його зубожіння .

Золотий стандарт ― система грошового обігу, згідно з якою мірою вартості і повноцінності засобів обігу стає золото та існує вільний обмін паперових грошей на золото.

Імміграція ― в’їзд в країну на тимчасове чи постійне проживання громадян інших країн.

Імунітет ― право звільнення від державної юрисдикції та самостійного здійснення функцій державної влади: судової, адміністративної, фінансової ― в межах феодального маєтку або певної території в добу середньовіччя.

Інвестиційна теорія циклів ― концепція циклічного розвитку економіки М. І. Тугана-Барановського, в основі якої лежить теза про диспропорціональність між рухом заощаджень та інвестицій. Регулювання останніх та правильний їх розподіл у виробничих галузях, на думку вченого, відкриває широкі можливості для розширення виробництва. Інвестиційна теорія М. І. Тугана-Барановського фактично започаткувала теорію кон’юнктури та суттєво вплинула на дослідження проблем циклічності Й. Шумпетера, Дж. М. Кейнса, Е. Хансена, Дж. Хікса та ін.

Інтенсивне господарство ― розвиток господарства, в якому підвищення обсягів виробництва здійснюється шляхом більш повного використання кожної одиниці ресурсного потенціалу. Досягається за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання матеріалів, підвищення віддачі основних фондів тощо.

Інфляція ― процес знецінення грошей внаслідок перевищення кількості грошових знаків, які перебувають в обігу, суми цін та послуг, що виявляється в їх зростанні.

Історико-генетичний підхід ― один із способів пізнання суспільства, який передбачає вивчення умов його виникнення, становлення та історичні етапи розвитку.

Історична школа ― неортодоксальний альтернативний напрям економічної думки, започаткований у 40–60-ті роки ХІХ ст. у Німеччині на основі історичного методу досліджень, спрямованого на вивчення господарських явищ і процесів у їх національній та часовій визначеності та обґрунтування пріоритетної ролі держави у досягненні загальнонаціональної мети і соціальної злагоди. У вченні представників німецької історичної школи економічна теорія перетворилася на історію народного господарства, яка досліджує господарську діяльність народів і країн в історичному розвитку.

Камералістика ― у Німеччині XIX ст. сукупність суспільних наук з теорії та практики державного управління, яка розглядала розвиток суспільства як позитивну практику, розробляла рекомендації щодо регулювання господарської діяльності.

«Капітулярій про вілли» Карла Великого ― пам’ятка середньовічної західноєвропейської правової та економічної думки (794 р.), інструкція щодо управляння королівським маєтком. У документі регламентуються польові та ремісничичі роботи, виділені соціальні категорії селянства, встановлювалися норми та нагляд за виконанням селянських повинностей. Свідчить про натуральний характер господарства.

Категорії — найзагальніші, фундаментальні поняття, які відображають суттєві властивості та відносини дійсності та пізнання.

Катедер-соціалізм — соціально-економічна концепція та програма, заснованої у 1872 р. в Німеччині "Спілки соціальної політики" (об'єднання німецьких професорів на ґрунті ідей історичної школи), спрямована на розроблення державної політики зменшення соціальних суперечностей шляхом вдосконалення правових відносин.

Каузальний метод ― метод, заснований на розкритті причинно-наслідкових зв’язків і залежностей.

Кембриджська школа ― школа неокласичного напряму західної економічної теорії, заснована А. Маршаллом на другому етапі маржинальної революції (90-роки ХІХ ст.).

Київська психологічна школа ― українська школа економічної думки, що склалася в останній третині ХІХ ст. Представники Київської психологічної школи (М. Бунге, Д. Піхно, Р. Орженцький, О. Білимович, А. Антонович та ін.) виступили проти ортодоксальних засад класичної політичної економії і марксизму, підготували грунт для сприйняття в Україні концепцій маржиналізму, широко використовували в своїх дослідженнях ідеї німецької історичної школи.

Класична політична економія ― провідний напрям світової економічної думки кінця ХVІІ — останньої третини ХІХ ст..

Класична ситуація — модель періодизації економічної науки на основі її історичного часового стану, коли в результаті дискусії відбувається консолідація нових ідей і робіт. Започаткована Й.А. Шумпетером.

Кодекс законів Хаммурапі ― зведення законів і правових норм, запроваджених царем Вавилона Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.). Текст складався з 282 статей, з яких відомі 247.

Колон — у Римській державі вільний дрібний орендар землі у приватних власників і держави, у III–V ст. — орендар землі з правом спадкового користування на основі фіксованої орендної плати та прикріплення до землі.

Колонат ― система організації господарства у Римській державі II ст. до н. е. — II ст. н. е., за якої земля передавалася в оренду колонам. В умовах кризи рабовласницької системи господарства в III–V ст. — система спадкового користування землею з виплатою земельної ренти (фіксованої орендної плати залежно від кількості та якості землі) та прикріплення землекористувачів до землі.

Кольберизм ― меркантилістська політика державного втручання в економіку, яку проводив у другій половині ХVІІ ст. міністр фінансів Франції Жан Батист Кольбер, ґрунтувалася на системі протекціоністських урядових заходів.

Комендація (патронат) — у Римській імперії інститут покровительства великих землевласники стосовно дрібних, які втрачали землю , зберігаючи при цьому право залишитися на землі як її держателі на основі натуральної та відробіткової ренти. У ранньому середньовіччі в Західній Європі — угода, згідно якої вільна людина покладала захист своєї особи та майна на земельних магнатів: світських і духовних осіб, монастирі.

Комунальні революції ― визвольний рух мешканців міст Західної Європи у середньовіччі за звільнення від феодальної залежності та встановлення самоврядування.

Комутація ренти ― заміна відробіткової та натуральної ренти рентою грошовою.

Концепція — система, певний спосіб розуміння, тлумачення того чи іншого предмета, явища, процесу; основна точка зору; керівна ідея; основна думка тощо.

Концепція ідеальних типів суспільного устрою — концепція представника німецької новітньої історичної школи М. Вебера, згідно з якою для виявлення економічних закономірностей, притаманних конкретній історичній ситуації доцільно використовувати певні теоретичні абстрактні (штучні) конструкції, виокремивши окремі конкретні факти історичного розвитку.

Концепція приватного господарського порядку Ф. Візера — концепція економіста австрійської школи Ф. Візера (1851—1926), що доводить історичну ефективність системи господарських взаємозв’язків приватних підприємств, що функціонують на засадах вільної конкуренції, та право держави на помірковане втручання в економіку.

Концепція процента E. Бем-Баверка — концепція економіста австрійської школи E. Бем-Баверка (1851—1919), згідно з якою процент ― це частина цінності майбутнього граничного продукту, який виробляється із застосуванням теперішніх засобів виробництва.

Концепція соціальної фізики— концепція видатного мислителя арабського Сходу Ібн Хальдуна (1332—1406), змістом якої є визнання закономірного прогресу людства, рушійною силою якого є матеріальне виробництво і праця як джерело багатства та доходів, приватної власності як дару природи і основи суспільного порядку, свідоме ставлення до праці, боротьба з марнотратством і жадібністю, розуміння закономірності майнової і соціальної нерівності

Концепція стадійного економічного розвитку Б. Гільдебранда — періодизація суспільного розвитку, здійснена представником старої історичної школи Німеччини Б. Гільдебрандом (1812—1878) на основі способів обміну: натуральне господарство з прямим товарообміном, грошове господарство і кредитне господарство.

Концепція стадійного економічного розвитку В. Рошера — концепція економічного прогресу нації представника німецької історичної школи В. Рошера (1817—1894), заснована на теорії трьох факторів виробництва та виокремленні найдавнішого періоду, за якого головним фактором виробництва була земля; середньовічного періоду, за якого провідну роль відігравала праця; нового періоду, пов'язаного з пануванням капіталу.

Концепція стадійного економічного розвитку Ф. Ліста — концепція економічного прогресу нації попередника німецької історичної школи Ф. Ліста (1789—1846), заснована на виокремленні п'яти стадій економічного розвитку народів: дикунства; розвитку скотарства; землеробства; землеробсько-ману­фактурного стану та землеробсько-мауфактурно-комерційного стану.

Копігольдери — категорія залежного селянства в Англії в XIV—XVIII ст., користувачі землі (“протягом усього життя” на основі договору) з виплатою грошового фіксованого цензу.

Кормління — на Русі надання намісникам і службовцям права управління землями з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, у тому числі стягування податків, частина яких надходила київському князю як верховному власнику землі.

Конфуціанство — напрям суспільної думки Стародавнього Китаю, що обґрунтовує теорію природного права, яка стверджує, що першопричиною світу є Бог, який, створивши людей, більше не втручається в їхнє життя, тому людське суспільство розвивається за власними законами і пізнається людським розумом. Економічні погляди були спрямовані на моральне вдосконалення людини та зміцнення держави.

Кріпосне право ― система правових норм феодальної держави, спрямованих на особисто-спадкове прикріплення селян до землі, ознака доменіально-відробіткового господарства.

Крива байдужості — запропоноване англійським ученим Ф. Еджуортом (1845—1926) графічне відображення корисності як функції кількості двох благ; ситуації, за якої споживач здійснює можливий вибір між двома товарами, які однаково корисні для нього.

Лан ― поземельна міра в Німеччині, Польщі. Було два види: малий лан (фламандський, хелмський) дорівнював 30 моргам (приблизно 16,8 га); великий лан (франконський) — 43,5 морга (приблизно 25 га).

Ланова реформа — поширення організації сільського господарства на основі німецького права на українських землях у складі Польщі в середині XV ст.

Ланцюжок Джевонса — логічна побудова англійського маржиналіста В.С. Джевонса (1835—1882), згідно з якою витрати виробництва визначають пропозицію, пропозиція визначає граничну корисність, а гранична корисність визначає цінність.

Латифундія ― у Стародавньому Римі велике господарство (більше 250 га), яке спеціалізувалося на тваринництві. Засноване на рабській праці. Виникло у ІІ ст. до н. е.

Левант — загальна назва країн східного узбережжя Середземного моря, Близького Сходу. Назва вживалась до початку XX ст.

Левантинська торгівля — середземноморська торгівля європейських країн з країнами Сходу (Левантом). Найбільшими центрами левантинської торгівлі були Венеція і Генуя. Торгували прянощами, коштовностями, предметами розкоші, золотом, сріблом, зброєю, вином, фруктами.

Легізм — течія суспільної думки в Стародавньому Китаї, найвідоміші представники Лі Куй (424—386 до н. е.) і Шан Ян (390—338 до н. е.). Легісти були прихильниками політичної централізації і державного управління на основі досконалого законодавства.

Лен ― феод у Німеччині.

Литовські статути ― зведення законів феодальної Литви, до складу якої належали українські землі. Видано три статути в 1529 р., 1566 р., 1688 р., останній діяв до 1840 р.

Ліцитація ― примусовий продаж з аукціону конфіскованого майна (землі) за несплату боргів.

Лозаннська школа — теоретична школа маржиналізму, заснована в Лозаннському університеті (Швейцарія) Л. Вальрасом (1834—1910), основним напрямом досліджень якої є т еорія загальної економічної рівноваги.

Люстрація ― інвентаризація у королівських маєтках середньовічної Польщі з метою визначення їхньої прибутковості.

Магдебурзьке право ― міське право в Україні XIV – першої половини ХІХ ст. Склалося у ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебурзі. Конституювало певний судовий та адміністративний імунітет міст, а також специфічне правове становище міщанських корпорацій. В Україні скасоване Миколою І у 1831 р., у Києві — в 1836 р.

Манор ― феодальний маєток у середньовічній Англії, основна господарська одиниця, що утворилася в ХІ ст.

Мануфактура ― підприємство з ручною інструментальною технікою, поділом праці за виробничими операціями і використанням найманої робочої сили.

Мануфактура вотчинна ― підприємство, засновуване феодалами у фільварках, селяни на них працювали на умовах відробіткової ренти, не були позбавлені землі та засобів виробництва. В основному перероблялася сировина, що вироблялася в маєтку.

Мануфактура кріпосницька — специфічна форма товарного виробництва, яка використовувала природні та людські ресурси феодального маєтку, ґрунтувалася на праці кріпосних селян на основі позаекономічного примусу. Робоча сила селянина товаром не була.

Мануфактура купецька ― капіталістичний тип мануфактури в Російській імперії з використанням вільнонайманої праці, як правило, належали купцям.

Мануфактура посесійна ― мануфактура в умовному спадковому користуванні купців, яким згідно з указом 1721 р. Петра I дозволили купувати кріпосних селян для роботи на мануфактурах. До посесійних підприємств також приписували державних селян, для яких податки замінювали відробітками на мануфактурах. Приписні селяни були лише тимчасовими працівниками на визначений строк.

Мануфактура розпорошена (децентралізована) — мануфактура, в якій виробничі операції здійснювалися робітниками вдома за умови забезпечення їх засобами виробництва, а збував вироби підприємец.

Мануфактура централізована — мануфактура на основі територіальної єдності виробництва.

Маржиналізм ― теорія і метод економічної думки, що виникли у 70—90-х роках XIX ст. Сутність маржиналізму як теорії полягає у визначенні цінності ринкових благ їх корисністю та рідкісністю, як методу — у використанні граничних (маржинальних) величин як інструмента для аналізу змін, що відбуваються в економічних явищах і процесах. Маржиналізм — основа сучасної економічної науки.

Маржинальна революція — кардинальний перегляд предмета і методу дослідження класичної економічної теорії, що мало революційний характер, перехід до неокласичної економічної теорії. .

Маржинальної революції перший етап — етап маржинальної революції (1870––1880-ті роки), коли сформувався “суб’єктивно-психологічний напрям” у політичній економії, який ґрунтувався на суб’єктивній теорії вартості, розробленій на основі принципу граничної корисності. Предметом дослідження стала сфера споживання (попит), а не виробництво (пропозиція).

Маржинальної революції другий етап — етап маржинальної революції (90-ті роки ХІХ ст.), що започаткував неокласичний напрям економічної теорії: відмова від суб’єктивно-психологічного підходу, поєднання маржиналізму (використання граничних величин) із функціональним економічним аналізом (залежність між бажаним для економічного суб’єкта результатом і способами його досягнення), проголошення представниками неокласики себе наступниками класичної політичної економії, а предметом свого дослідження ― економіку загалом.

Марксистська економічна теорія ― напрям економічної думки, який виник у 40-х роках ХІХ ст. і спирається на вчення К. Маркса про працю як джерело додаткової вартості, котра утворюється в результаті експлуатації найманих робітників капіталістами; про капітал як виробниче відношення; боротьбу класів як рушійну силу історії та про пролетарську революцію з наступним усуспільненням засобів виробництва, тобто ліквідацію приватної власності на них як неминуче завершення (подолання) капіталізму.

Маршалла хрест — запропонована засновником неокласичної теорії А. Маршаллом (1842—1924) модель ринкового механізму взаємодії попиту та пропозиції та встановлення рівноважної ціни; графічне зображення кривих попиту та пропозиції, точка перетину яких визначає стан ринкової рівноваги та рівень рівноважної ціни.

Матеріальна культура ― діяльність людей щодо формування матеріальних умов власного існування. Включає виробничо-технологічну культуру, яка проявляється в уречевлених результатах матеріального виробництва і способах технологічної діяльності суспільної людини.

Мейнстрим економічної теорії — основний напрям економічної теорії, що сформувався на основі домінуючих наукових парадигм. У вузькому розумінні включає неокласичний напрям, який виступав стрижнем економічної думки XIX—XX ст. В широкому розумінні охоплює неокласику, кейнсіанство, інституціоналізм.

Меркантилізм ― національна економічна політика держави, спрямована на збільшення багатства країни; перша теоретична концепція економічного зростання та підвищення національного добробуту шляхом примноження багатства держави у сфері обігу (домінувала в XV—XVIII ст.).

Меркантилізм ранній (монетарний) ― перший історичний етап в розвитку меркантилізму (ХV―ХVІ ст.), спрямований на обґрунтування ідеї активного грошового балансу та політики нагромалдення грошей, золота і срібла у національних масштабах шляхом жорстких адміністративних заходів регламентації грошового обігу і зовнішньої торгівлі.

Меркантилізм зрілий (пізній) — другий історичний етап в розвитку меркантилізму (ХVІ―ХVІІІ ст.), представники якого були прихильниками ідеї та політики активного торговельного балансу: держава стає тим багатшою, чим більша різниця між експортом та імпортом товарів.

Метеки ― у Стародавній Греції особисто вільні люди, що переселилися у будь-який грецький поліс і не мали в ньому прав громадянства. Серед метеків були багаті купці та власники ремісничих майстерень.

Метод дослідження емпіричний ― від конкретного до абстрактного через збір і описання фактів, часткову їх класифікацію.

Метод науковий ― це шлях пізнання, сукупність взаємопов’язаних засобів і правил дослідження та здобуття знань, їх обґрунтування. Застосування окремих методів не може бути довільним, вони повинні відповідати особливостям предмета дослідження.

Метод дослідження емпіричний ― від конкретного до абстрактного через збирання і описання фактів, часткову їх класифікацію.

Методологічний індивідуалізм ― один із вихідних методологічних принципів неокласичного аналізу, сутність якого полягає у поясненні економічних процесів на основі розкриття інтересів, потреб, мотивів поведінки окремих індивідів.

Міжнародна економіка ― система світового господарства і міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини ― сукупність міжнародних економічних зв’язків, основними формами яких є міжнародні торгівля, інвестиційна діяльність, міграція робочої сили, валютні відносини, вивіз капіталу, економічна інтеграція.

Міщани (бюргери) ― жителі міст, які користувалися міським правом, платили міські податки, володіли майном, вартість якого була не нижча за встановлену межу.

Моделі економічного зростання ― економіко-математичні моделі, що пояснюють характер впливу факторів виробництва та інших чинників на обсяг створеного продукту, дають змогу визначити частку і значення кожного фактора у збільшенні продукту.

Модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса — модель засновника лозаннської школи Л. Вальраса (1834—1910), яка у математичній формі відображає взаємозв'язок і взаємозалежність ринків товарів, послуг і виробничих ресурсів за умов вільної конкуренції.

Модель розвитку науки фальсифікаційна— модель розвитку науки англійського філософа К. Поппера (1902—1994), згідно з якою розвиток науки трактується як безперервний процес висунення гіпотез і їх спростування в ході емпіричних перевірок.

Модель конкуруючих програм дослідження — модель англійського дослідника І. Лакатоша (1922—1974), згідно з якою розвиток науки у кожний певний період часу визначається співіснуванням та конкурентною боротьбою кількох науково-дослідних програм, кожна з яких складається з "жорсткого ядра" (концептуально визначених теоретичних основ та методологічних принципів, які вважаються незаперечними в межах цієї дослідницької програми) і "захисного пояса" (теоретичних положень, які приймають на себе основний удар перевірок і постійно зміцнюються, удосконалюються).

Модель розвитку науки кумулятивна — модель французького вченого П. Дюгема, згідно з якою розвиток науки трактується як поступовий, послідовний процес нагромадження наукового знання на основі продовження та розвитку ідей попередників.

Моїзм — течія суспільної думки у Стародавньому Китаї, заснована на вченні Мо Ді-цзи (473—381 рр. до н. е.). Головні ідея вчення — заперечення становості та привілеїв знаті, проповідь природної рівності людей, фізичної праці, вільної ініціативи дрібних виробників як запоруки суспільного добробуту.

Морг ― одиниця земельної площі. На польських і українських землях застосувався до 1939 р. Були поширеними морг старий коронний (0,5985 га) і новопольський (0,5609 га). У 1919 р. запроваджено морг, що дорівнював 0,5599 га.

Мультиплікативний спосіб визначення сумарної (загальної) корисності запасу блага Ф. Візера ― як добутку граничної корисності та загального числа одиниць цього блага (кардиналістський вимір корисності).

Науково-технічна революція (НТР) ― якісний стрибок у розвитку продуктивних сил суспільства на основі докорінних зрушень у системі наукового знання.

Науково-технічний прогрес (НТП) ― безперервний процес розвитку науки, техніки, технології, виробництва і споживання.

Національна політична економія ― назва, яку отримала німецька політична економія, що заперечувала принципи космополітизму та індивідуалізму.

Неолітична революція ― перехідний період від натурального привласнювального ранньопервісного господарства (дикунства) до відтворювальної економіки (варварства) пізньопервісного суспільства від мисливства і збиральництва до землеробства, скотарства і палеометалургії, точка біфуркації (вузловий момент) в історії людства.

Обгороджування ― реформа землеустрою: ліквідація системи черезсмужжя та відкритих полів, об’єднання земель в одну ділянку, її обгородження і вилучення з примусової сівозміни, обмеження прав селян щодо користування громадськими землями. Започаткована в Англії з XIV ст., набула національного характеру в XVI—XVIII ст..

Ойкосне господарство ― в античних державах домашнє господарство, господарство, засноване на натуральних відносинах.

Оптимум Парето — поняття, запроваджене італійським економістом, представником лозаннської школи маржиналізму В. Парето (1848—1923), визначає межу зростання суспільного добробуту. Ознакою досягнення суспільним добробутом свого максимуму (оптимального розподілу ресурсів) є рівноважний стан, за якого ніхто не може поліпшити свій добробут (збільшити багатство), не погіршуючи (зменшуючи) добробут хоча б одного із інших учасників розподілу (обміну).

Онтологічний підхід ― спосіб пізнання суспільства шляхом дослідження його структурної будови та функціонування її складових.

Ортодоксія ― найтиповіша, загальновизнана, домінуюча теоретична складова певної школи чи напряму. Найчастіше є структурним теоретичним ядром певного вчення, чим забезпечується його наукова визначеність, сформованість та сталість.

Організація сільського господарства на німецькому праві — реформа землеустрою і створення нових сіл з регулярною троьохпільною системою полів, чиншовими селянськими господарствами з чітко визначеними натуральною рентою і повинностями, формування обмеженого самоврядування. Започаткована на східнонімецьких землях в XIV—XV ст.

Ордонанси — укази французьких королів, що створювали законодавчі норми для внутрішнього життя. Спочатку це були акти адміністративно-господарського управління доменом короля, які поступово поширилися на все королівство.

Оренда емфітевзисна — спадкове довготермінове користування чужою землею із правом продажу.

Осьовий час — загальнолюдська доба розвитку розуму, людської особистості та свідомості (К. Ясперс «Сутність і призначення історії»). Сучасні дослідники аналізують осьовий час як період глобальної системної трансформації духовного, політичного, економічного та соціального життя, змістом якого є перехід від ранніх цивілізацій до традиційних, завершенням формування цивілізацій східного та західного типу еволюції.

Панщина ― щотижнева норма відробіткової ренти як форма феодальної залежності селян на польських та українських землях.

Парадокс А. Сміта — теза, що корисність (споживна вартість) не може визначати мінові пропорції обміну товарів, оскільки предмети, які є дуже корисними для людини (наприклад, вода), часто мають малу ціну, тоді як товари, що не задовольняють нагальних потреб людини (наприклад, діаманти), мають дуже високу ціну

Партачі — позацехові ремісники на українських землях.

Парцеляція — поділ великої землевласності на невеликі ділянки (парцели) з наступним їх продажем.

Патриції ― у Давньому Римі Х—VІІІ ст. до н. е. всі римляни — члени римської родової організації. З часом — лише представники аристократичних родин, які протиставляли себе іншим представникам римського народу (populus). Відомі патріціальні роди Юліїв, Гораціїв, Курнаціїв та ін. Вони ставали покровителями збіднілих родичів.

Патронат ― 1) за часів Римської республіки — добровільне віддання громадян у покровительство великим землевласникам; 2) у пізній Римській імперії, у добу раннього Середньовіччя — система залежності невеликих власників.

Пекулій ― у Стародавньому Римі майно, що виділялося членам родин. Із ІІІ—ІІ ст. до н. е. пекулій отримували раби для організації господарства із зобов’язанням виплати частини доходів власникам землі та виконання певних повинностей.

Первісне нагромадження капіталу — історичний процес формування умов, необхідних для розвитку приватнопідприємницької ринкової економіки.

Періодизація археологічна — періодизація археологічних пам’яток та історичної еволюції на основі технологічного критерію — кам’яний, бронзовий і залізний віки, розроблена у другій чверті XIX ст. археологами Х. Томсен і Й. Ворсо.

Періодизація наукова ― узагальнена характеристика об’єкта дослідження шляхом поділу процесу розвитку на якісно відмінні періоди, усвідомлення його структурної еволюції в кожний конкретний період розвитку.

Періодизація лінійно-поетапна (стадійна) еволюційного розвитку людства — трактування історії людства як сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, однієї стадії до іншої — передбачуваний лінійний розвиток. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку.

Періодизація циклічної моделі історичного розвитку, або історичного кругообігу — трактування історії людства на основі своєрідності просторово-тимчасових культур-цивілізацій, заперечення єдності, послідовності та закономірності розвитку.

Плебеї ― у Стародавньому Римі юридично вільні, але позбавлені громадянських прав особи. Плебеїв об’єднувало прагнення до рівноправ’я з патриціями через допущення їх до громадських земель.

Повоз ― державна повинність у Київській Русі, що полягала в обов’язку поставляти продукти сільського господарства за розпорядженням князя на княжий двір або в похід. Повозом (гужова повинність) також називався обов’язок селянина постачати підводи для державних потреб.

Поліс ― місто-держава, форма соціально-економічної та політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції. Поліси виникають у VІІІ—VІ ст. до н. е., включали як міське, так і сільське населення даної держави. Наприкінці V — початку ІV ст. до н. е. полісний лад переживає кризу.

Політика “виховного протекціонізму” Ф. Ліста ― система державних заходів, які захищають від іноземної конкуренції національні галузі виробництва до досягнення конкурентоспроможності.

Політика грошового балансу ― економічна політика періоду раннього меркантилізму (ХV—ХVІ ст.), спрямована на збільшення кількості грошей в країні шляхом максимізації їх ввезення та заборони (обмеження) їх вільного вивезення, реалізація якої здійснювалася засобами прямого жорсткого державного контролю за рухом грошей в умовах готівкового дефіциту.

Політика торговельного балансу ― економічна політика періоду пізнього меркантилізму (ХVІ—ХVІІІ ст.), спрямована на збільшення грошової маси країни шляхом зростання торговельного прибутку на основі стійкого перевищення експорту над імпортом товарів. Здійснювалася через лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності внаслідок відмови держави від адміністративного контролю за рухом грошей та сприяння активізації зовнішньої торгівлі.

Полюддя ― щорічний об’їзд у Київській Русі князем і його дружиною власних володінь та підлеглих племен з метою збирання данини. Розмір данини спочатку не був визначеним, а тому не раз виникали зловживання. У 945 р. княгиня Ольга регламентувала величину данини.

Польське право — право польської шляхти на феодальну власність на землю, визначені умови військової служби, організацію та участь у самоврядуванні в часи Польської Корони та Речі Посполитої Польської.

Права, за якими судиться малоросійський народ — проект збірника законів (1743), підготовленого українською старшиною Гетьманщини до царського уряду, в якому висувалися вимоги спадково закріпити за старшиною і духовенством шляхетські права. обґрунтовувалося право Лівобережної України на самоврядування у межах Російської імперії.

Право пропінації ― монопольне виготовлення спиртних напоїв із примусовим обов’язком селян їх купувати.

Предмет історико-економічної науки ― історичні форми господарств (господарських одиниць) та способів їх взаємодії між собою і суспільством в цілому, які відіграють ключову роль в історичному розвитку суспільного господарства. Важливою складовою предмета є глибина та адекватність пізнання людьми господарських процесів і відображення їх в економічних поглядах, думках, теоріях.

Прекаристи ― у середньовіччі верства залежного населення, яке потрапляло у майнову залежність (переважно поземельну), але зберігало право залишити землю.

Прекарій ― умовне землеволодіння, коли землю отримували на термін, визначений її власником.

Прекарні відносини ― відчуження на основі договору алоду дрібного власника на користь церкви або світського феодала за умови повернення його як прекарія («землі, наданої на прохання») у пожиттєве користування («прекарій повернутий»).

Принцип історизму ― пріоритетний принцип німецької історичної школи, що передбачає дослідження економічних явищ у генезисі та розвитку, в просторово-часовому вимірі, еволюції господарської діяльності на різних ступенях розвитку суспільства, особливостей економічного розвитку в різні часи у різних народів. Основним критерієм аналізу, на відміну від класового підходу класиків, був господарський розвиток (некласово-формаційний історизм).

Принцип єдності позитивного та нормативного аспектів економічної наук ― сутність цього принципу полягає у безпосередній спрямованості теоретичних досліджень на здійснення економічної політики, практичних заходів по стабілізації економіки та сприянню економічному зростанню.

Принцип «невидимої руки» ― принцип класичної політичної економії, механізм стихійної координації економічної поведінки та узгодження економічних інтересів суб’єктів господарювання за умов ринкової економіки.

Принцип природного порядку — принцип класичної політичної економії, згідно з яким суспільство має розвиватися вільно на основі об’єктивних природних економічних законів, котрі є універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. Основою “природного порядку” є право приватної власності та повага до влади, визначені норми і правила поведінки людей.

Природний порядок А. Сміта ― набір правил, що відповідає суспільній необхідності; для його забезпечення необхідне створення “системи природньої свободи”», якою є ринковий механізм господарювання. Основою природнього порядку є право власності, вільна конкуренція, відсутність державного втручання в економіку.

Продуктивний клас ― поняття, запроваджене фізіократами для позначення особливої економічної ролі сільськогосподарських виробників, праця яких створювала чистий продукт суспільства і, на їх думку, була єдиною продуктивною.

Промисли — несількогосподарське заняття сільського населення (полювання, рибальство, бортництво); масове підсобне заняття сільського населення переробкою сільськогосподарської сировини та природних ресурсів з метою продажу продукції; форма дрібнотованого виробництва.

Промисловий переворот (перша науково-технічна революція) — система економічних і соціальних змін, змістом яких був перехід від ручного мануфактурного виробництва до принципово нових техніки та технологій великого машинного фабрично-заводського виробництва; формування соціальної структури індустріального суспільства (власників капіталу (буржуазії) і найманих працівників).

Промисловість домашня — систематичне виробництво населенням промислової продукції для власного споживання.

Промисловість кустарна — форма дрібнотоварного виробництва, що базується на спеціалізації окремих сімей, сіл і районів з виготовлення певного товару.

Промисловість — сектор національного господарства, історичними формами якого є домашня, реміснича, мануфактурна, фабрично-заводська промисловість.

Пропінація ― монопольне право магнатів і шляхти на виробництво і торгівлю алкогольними напоями в своїх маєтностях. Було поширене у Польщі, Литві та на захоплених ними українських землях у XV―XVIII ст.

Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетьманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии — звернення (1764) української шляхти та козацької старшини до Катерини ІІ, в якому вимагали посилення особистої залежності селян, позбавлення їх прав переходу та запису в козаки, надання прав російського дворянства представникам української шляхти та козацької старшини, що дозволило б їм отримати монопольні права на землю і посполитих.

Психологічна теорія цінності М. Туган-Барановського — теорія українського вченого М. Туган-Барановського (1865—1919), що стверджує, що принципи оцінки цінності теорією граничної корисності австрійської школи та трудовою теорією вартості узгоджуються між собою, оскільки на величину вартості впливають як об’єктивні фактори (затрати праці), так і суб’єктивні (корисності благ).

Пуд ― 16,38 кг, або 40 фунтів.

Рантьє ― особа, головним джерелом доходів якої є процент від наданого в кредит капіталу чи від цінних паперів.

Революція цін ― різке зростання цін (у 2—5 разів) на промислові та споживчі товари в Європі впродовж XVI ст. внаслідок здешевлення вартості золота і срібла, які у великій кількості привозили до Європи з Америки.

Революція міська — поняття, обгрунтоване британським археологом Г.В. Чайлдом, змістом якого є поява перших міст (племінних центрів) як осередків цивілізаційного життя з економічними, політичними і культурно-релігійними функціями, що сприяло переходу від пізньопервісного суспільства (варварства) до цивілізації.

Редистрибутивна система ― перерозподіл продукту між різними членами групи (общини) або іншими верствами населення, що здійснювалися лідером групи розпорядником господарства.

Рези ― у часи Київської Русі лихварський процент.

Релятивізм — визнання відносності, умовності, суб'єктивності пізнання, заперечення існування абсолютної істини, абсолютних етичних норм та правил.

Ремесло ― історична форма промислового виробництва, виготовлення продукції на замовлення, для обміну та продажу.

Ремісничий цех ― корпорація (спілка) майстрів—ремісників однієї професії або спеціальності у межах міста з економічно-виробничими, соціальними та культурно-релігійними функціями, суб’єкт господарювання у середньовіччі.

Рента земельна феодальна ― економічна реалізація права власності на землю, сукупність частин доходу від землі та повинностей, які феодал отримував від залежного селянина. Було три форми ренти: натуральна, грошова і відробіткова.

Ренти комутація ― заміна відробіткової та натуральної на грошову ренту в Середньовіччі.

Рента натуральна ― феодальна рента, заснована на перерозподілі натурального продукту.

Рента-податок ― поєднання ренти як плати за землю і податку, тобто примусові вилучення у підданих на користь держави у суспільствах Східної цивілізації.

Реформа ― система заходів, спрямована на трансформацію економічної системи або її складових.

Реформація ― соціальні потрясіння у ХVІ ст., що вилилися у масовий рух в країнах Західної Європи, спрямований на реформування церкви; широкий суспільний рух в Західній та Центральній Європі в ХVІ ст., який мав в основному антифеодальний характер, що набув форми боротьби проти католицької церкви ― головної ідеологічної опори феодального устрою. Розпочався у Німеччині з виступів Мартіна Лютера.

Реципрокна система ― модель розподілу матеріальних благ, змістом якої є взаємність, еквівалентний обмін матеріальними цінностями та послугами, що вимірювалися в термінах соціальних цінностей і виражалися у формі престижу і пов’язаних з ним привілеїв.

Редистрибутивна (перерозподільна) система ― модель розподілу матеріальних благ, змістом якої є привласнення і перерозподіл матеріальних благ, концентрація частини суспільного додаткового продукту в руках правлячої верхівки для використання у власних, переважно престижних цілях через монополізацію організаційно-управлінських функцій.

Ринкова інфраструктура ― система установ і організацій, які обслуговують і забезпечують злагоджену і ефективну роботу суб’єктів ринкових відносин (банки, товарні, валютні й фондові біржі, інвестиційні та страхові компанії, наукові та спеціальні навчальні заклади тощо). Елементи інфраструктури можуть бути державні, громадські, приватні.

Ринок національний ― територіальний ринок у межах національної економіки.

Рустикальні землі ― частина феодального маєтку, землі спадкового користування селян в Австрійській імперії, закріплені за ними законом 1787 р.

Руська правда ― пам’ятка давньоруської правової та економічної думки, кодекс феодального права Київської Русі.

Рядович ― категорія залежного населення у Київській Русі. Втрата особистої свободи селянином за угодою, «рядом».

Салічна правда ― пам’ятка правової та економічної думки Західної Європи VI ст. Відображає процеси формування аллоду, переходу землеробської громади у сусідську.

Сальтус — спеціалізована латифундія імператорського дому у Римській імперії. Сальтуси не підпорядковувалися місцевій владі, управлялися спеціальним чиновником-прокуратором. Землю переважно здавали в оренду.

Світове господарство ― складна цілісна система національних господарств окремих країн як макроекономічних організмів та їхніх угруповань, взаємопов’язаних міжнародними економічними відносинами (МЕВ) на основі міжнародного поділу праці (МПП).

Секуляризація ― скасування державою церковної власності і перетворення її в світську шляхом конфіскації земельних володінь та майна церкви, монастирів. Широко проводилася в Англії у ХVІ ст.

Селяни-данники (“похожі”) — залежні селяни в XV—XVI ст. у Великому князівстві Литовському, в тому числі на українських земліх, які вели самостійне господарство на великокнязівській землі, користувалися широкими правами володіння на земельні наділи, могли передавати їх у спадок, дарувати, закладати, однак не могли відчужувати землю без дозволу феодала. Повинності данників обмежувалися натуральним податком.

Селяни тяглові («работні» селяни) ― залежні селяни в XV—XVI ст. у Великому князівстві Литовському (колишні закупи і холопи), які вели господарство на надільній землі на основі натуральної ренти або жили у дворі феодала і працювали в доменіальному господарстві.

Селяни службові — селяни в XV—XVI ст. у Великому князівстві Литовському, які відбували службу, пов’язану з охороною кордонів, займались ремісництвом, крім виконання спеціальної служби, притягувалися до відробіткової ренти, сплачували натуральну ренту.

Сеньорально—васальні відносини — у середньовіччі соціальні відносини, закріплені договором, за яких сюзерен (сеньйор) мав право верховної власності на землю, а васал ― право спадкового володіння, визначені особисті та майнові зобов’язання стосовно сеньйора, а також функції державної (публічної) влади: судової, адміністративної, фінансової (збирання податків). Головним обов’язком васала була військова служба. В умовах панування натурального господарства економічну, соціальну та політичну могутність землевласника оцінювали з огляду на кількість його васалів.

Сервітути — право користуватися чужою власністю, у тому числі альєндами.

Синергетика ― концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об’єктивні причинно-наслідкові зв’язки та випадковість і спонтанність, можливість і дійсність, багатоваріантність розвитку із періодами стабільності та нестабільності в «точці біфуркації», що означає кризу системи та вузловий момент історії. Виходячи на новий рівень самоорганізації, система вибирає один з декількох варіантів руху.

Система золотого стандарту ― система організації грошового обігу, за якої основу валютних курсів становив золотий паритет, коли грошова одиниця будь-якої країни мала відповідний золотий вміст.

Системний аналіз ― один із методів пізнання та дослідження в історії економіки та економічної думки; передбачає розгляд кожного об’єкта як цілісного утворення, що має складну внутрішню структурну будову. Між його елементами виникають прямі та зворотні зв’язки. Ціле і його властивості більше за суму якостей усіх складових. У функціонуванні системи вирішальне значення має головний зв’язок, що визначає напрям її розвитку. Невизначеність причинно-наслідкових залежностей в точках біфуркації зумовлює необхідність розглядати взаємодію як основну форму зв’язків у межах системи тощо.

Слуги ― категорія залежного населення в Україні часів Великого князівства Литовського. Здебільшого жили на княжих землях і відбували військову службу, іноді сплачували грошову ренту — чинш. Перехідна категорія між феодалами і селянами, іноді отримували шляхетські права, але в більшості поповнювали число кріпаків.

Соціальний напрям у політичній економіки — напрям економічної думки, у Німеччині та Австрії в кінці XIX — 30-ті роки XX ст., представники якого (Р. Штольцман, Р. Штаммлер, А. Аммон та ін.) трактували економічні категорії як відображення певних соціально-правових відносин, приділяли основну увагу дослідженню соціальних мотивів економічної поведінки, виходячи з примату неекономічних факторів соціально-економічного розвитку, насамперед правових факторів, підпорядкованих етичним нормам.

Соціальний реформізм — напрям у політичній економії, започаткований англійським економістом Дж.С. Міллем, заснований на ідеї поступової трансформації капіталістичного суспільства у справедливе суспільство шляхом розумного законодавства.

Справедлива ціна Т. Аквінського ― середня ціна на ринку в певний момент за середніх умов, що повинна забезпечити справедливість: 1) еквівалентного обміну на основі витрат виробництва; 2) щодо збереження соціального статусу учасників обміну.

Столипінська аграрна реформа (1906—1916) ― аграрна реформа з метою пришвидшення розвитку підприємницького сільського господарства, змістом якої було законодавче закріплення селянської приватної власності, реформа землеустрою, організація кредитної та агроекономічної допомоги селянам, переселенська політика.

Структурні зміни в економіці ― зміна частки сфер і галузей, секторів, регіонів, форм власності в народному господарстві.

Суспільне середовище господарської діяльності ― сукупність суспільних норм та механізмів їх дотримання у господарській сфері.

Суспільний поділ праці перший — відокремлення тваринництва як самостійної сфери діяльності від землеробства, скотарських племен від землеробських.

Суспільний (загальний) поділ праці другий — виокремлення промислового виробництва як самостійної сфери діяльності.

Суспільний (загальний) поділ праці третій — виокремлення як самостійної сфери діяльності торгівлі та послуг.

Суспільство ранньокласове (станове) — перша стадія доіндустріальної цивілізації, в системі якої відсутня приватна власність на землю, розподіл, обмін і споживання відбуваються на основі редистрибуції, характерна влада-власність на соціально-природні та трудові ресурси.

Суспільство ранньопервісне — період розвитку первісного суспільства від виникнення людини сучасного типу з натуральним привласнювальним господарством (дикунство) до неолітичної революції.

Суспільство пізньопервісне — період розвитку первісного суспільства від варварства з натуральним відтворювальним господарством до цивілізації, формування передумов цивілізаційного життя.

Суспільство станово-класове ― друга стадія доіндустріальної цивілізації, її характеризують розвиток особистісної самосвідомості людини, приватновласницьких відносин, індивідуальної трудової діяльності, товарно-грошових відносин як економічного укладу, поступова трансформація редистрибутивної системи у податковий апарат, поглиблення соціальної та економічної диференціації, різні форми експлуатації в рамках домогосподарств.

Схоластика ― середньовічна релігійна філософія, яка створила систему штучних, чисто формальних логічних аргументів для теоретичного виправдання догматів церкви. Схоластичний спосіб міркування — це поєднання суперечностей та принципу подвійного оцінювання будь-яких явищ: відповідно до «природного права» та «умовного права», створеного людьми із урахуванням проявів земної гріховності.

Теорія — система основних ідей в тій чи іншій галузі знання; форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв’язки дійсності.

Теорія абсолютних переваг у міжнародній торгівлі — теорія А. Сміта (1723—1790), згідно з якою зовнішня торгівля є вигідною, якщо країна продає такі товари, у виробництві яких вона має абсолютні переваги (виготовляє товари з меншими витратами), ніж країна-партнер.

Теорії вартості А. Сміта — неоднозначне та суперечливе трактування вартості А. Смітом (1723—1790), згідно з яким вартість визначається: 1) витраченою на виробництво товарів працею; 2) працею, що купується; 3) сумою доходів (заробітної плати, прибутку, ренти).

Теорія відносних переваг у міжнародній торгівлі — теорія Д. Рікардо (1772—1823), згідно з якою зовнішня торгівля є вигідною, якщо країна продає такі товари, у виробництві яких вона має порівняльні переваги, що створює максимальну порівняльну ефективність.

Теорія витрат виробництва — теорія класичної політичної\ економії, згідно з якою вартість (ціна) виробництва визначається сумою доходів: заробітної плати, прибутку та ренти.

Теорія державного соціалізму — теорія, за розроблена економістом молодої історичної школи А. Вагнером (1835—1917), який трактувався державний соціалізм як третій шлях між економічним лібералізмом і марксистським соціалізмом, етичний принцип здійснення справедливості в економіці, підпорядкування ринку державі.

Теорія економічних гармоній Ф. Бастіа — розроблена французьким дослідником Ф. Бастіа (1801—1850) теорія щодо солідарності інтересів праці та капіталу, відсутності об’єктивного підґрунтя для соціальних конфліктів у ринковому суспільстві між основними його класами.

Теорі конституйованої вартості П.Ж. Прудона — теорія французького економіста П.-Ж. Прудоном (1809—1865), згідно з якою вартість як вічна категорія є носієм споживної та мінової вартості, суперечності між якими долаються за умов еквівалентного обміну, що об’єднує, синтезує суперечності та утворює «конституйовану вартість» (синтетичну). Теорія «конституйованої вартості» визначає два джерела цінності: обмін і працю.

Теорія корисності кардиналістської (кількісної) — теорія аналізу корисності шляхом вимірювання абсолютної величини корисності, наскільки одне благо корисніше за інше.

Теорія корисності ординалістської (порядкової) — теорія аналізу корисності через ранжирування (за черговістю, порядковою величиною) наборів благ на основі споживчих переваг.

Теорія космогенно-енергетичного розвитку економіки — теорія українського економіста Сергія Подолинського (1850—1891), фундатора наукової школи фізичної економії. Досліджується взаємозв’язок природних, біологічних, економічних і суспільних процесів з космопланетарними. Прогрес суспільства визначається збільшенням енергетичного бюджету кожної людини і людства загалом, із збереженням і нагромадженням енергії, що відбувається завдяки усвідомленій, творчій праці людини.

Теорія національних продуктивних сил Ф. Ліста — теорія попередника німецької історичної школи Ф. Ліста (1789—1846), заснована на трактуванні продуктивних сил як постійного джерела багатства і добробуту нації, здатного створювати багатство, інтелектуальними, соціальними, матеріальними факторами національного прогресу.

Теорія національної економії Ф. Ліста — теорія німецького вченого. попередника історичної школи Ф. Ліста (1789—1846), згідно з якою предметом економічної теорії є реальні економічні відносини в їх історичній і національній визначеності, це наука про зростання національного багатства, дослідження національних інтересів і специфічних законів господарського розвитку окремих країн, обґрунтування державної політики розвитку економічного потенціалу нації.

Теорію організованого капіталізму — теорія, започаткована економістом молодої історичної школи Л. Брентано (1844—1931), згідно з якою картелі як спілки виробників,забезпечують відповідність попиту та пропозиції, в результаті чого попереджають кризи надвиробництва, безробіття та банкрутства.

Теорія останньої години — теорія англійського економіста Н. Сеніора (1790—1864), згідно з якою прибуток створюється в останню годину робочого дня. Відтак скорочення тривалості робочого дня унеможливлює отримання прибутку і підриває стимули підприємництва та розвитку виробництва.

Теорія послуг — теорія, започаткована французьким дослідником Ф. Бастіа (1801—1850), згідно з якою ринкова економіка вільної конкуренції забезпечує гармонійне та взаємовигідне співробітництво класів, які надають послуги один одному та отримують частку сукупного продукту, пропорційну кількість наданих послуг.

Теорії потреб І. Вернадського — теорія українського вченого І. Вернадського (1821—1884), змістом якої є аналіз індивідуальних, національних, регіональних та інші види потреб, доведення їх об’єктивного характера, розглянуто співвідношення потреб і праці.

Теорія реалізації Т. Мальтуса — теорія представника класичної політичної економії Т. Мальтуса (1766—1834), згідно з якою у суспільстві, що складається лише з капіталістів та найманих робітників, неможливо повністю реалізувати сукупний продукт, оскільки попит зажди буде недостатнім для придбання всієї маси товарів.

Теорія реалізації С. Сісмонді — теорія представника політичної економії С.Сісмонді, щ заперечувала можливість повної реалізації в капіталістичній економіці, оскільки основною суперечністю капіталізму є невідповідність споживання (попиту) і виробництва (пропозиції).

Теорія ринкової рівноваги А. Маршалла — теорія, розроблена англійським економістом, засновником кембриджської школи маржиналізму А. Маршаллом (1842—1924), згідно з якою ринкова рівновага — стан економіки, коли є відповідність між попитом і пропозицією, між ресурсами і потребами, рівноважна ціна, яка врівноважує попит і пропозицію на ринку конкурентного товару.

Теорія розподілу К. Менгера — теорія засновника австрійської школи маржиналізму К. Менгера (1840—1921), згідно з якою пропорційність доходів розмірам виробленої продукції та оплата кожного фактора відповідно до його граничного продукту визначається рівністю сукупної винагороди факторів сукупному продукту.

Теорія сімейно-трудового господарства — провідна теорія організаційно-виробничої школи аграрних досліджень в Російській імперії, започаткована в 1911—1913 рр. Досліджувалися проблеми організації (інтенсифікації), переваг і можливостей селянських господарств в підприємницькій економіці з урахуванням реального досвіду європейської аграрної політики та теорії.

Теорія третіх осіб — теорія представника класичної політичної економії Т. Мальтуса (1766—1834),згідно з якою проблема реалізації та загальних економічних криз за умов капіталізму може бути вирішена за рахунок невиробничого споживання так званих «третіх осіб», до яких відносив державних службовців, землевласників, священиків, військових, які не виробляють продукт, але отримують доходи і створюють додатковий попит на вироблені у суспільстві товари та послуги.

Теорія трьох факторів виробництва (факторна теорія вартості) Ж.Б. Сея — теорія французького економіста Ж.Б. Сея (1767—1832), згідно з якою у процесі виробництва беруть участь три фактори: земля, праця і капітал, які є рівноправними джерелами цінності продукту.

Теорія утримання — розроблений представником класичної школи В.Н. Сеніором (1790—1864) суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу вартості витрат основних факторів виробництва (капіталу і праці) та відповідних доходів (зарплати і прибутку). Витрати виробництва вчений інтерпретував як обмеження або пожертву їх власників, а доходи — як винагороду.

Теорія циклічності В.С. Джевонса — теорія англійського економіста В.С. Джевонса (1835—1882), заснована на ідеї періодичного впливу сонячної активності на зміну кліматичних та природних умов, здатного викликати ци­клічні коливання економіки.

Товарне виробництво ― організація суспільного виробництва, за якої окремі продукти створюються відокремленими товаровиробниками, і для задоволення колективних і суспільних потреб необхідні купівля-продаж цих продуктів, що стають товарами на ринку. Таке виробництво передбачає обмін, через який здійснюються економічні зв’язки між розрізненими товаровиробниками, та соціально-економічну відокремленість виробників, характер якої залежить від панівного типу власності.

Товарне господарство ― форма ведення господарства, за якої продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну через купівлю – продаж.

Трансформація ― реформістський процес, системні перетворення однієї економічної системи в іншу, перехід від однієї моделі господарського механізму до іншої.

Трапезити ― міняйли, які у Стародавній Греції виконували функції банкірів.

Трест ― монополістичне об’єднання підприємців з метою спільного виробництва і збуту; підприємства, що з’єднуються, втрачають як комерційну, так і виробничу самостійність, а керівництво їх діяльністю здійснюється з єдиного центру. Загальний прибуток тресту розподіляється згідно з пайовою участю окремих підприємств. У період НЕПу трестами були територіальні або галузеві об’єднання державних підприємств, «яким держава надає самостійності у проведенні своїх операцій відповідно до статуту, та які діють на началах комерційного розрахунку з метою одержання прибутку».

Трипільська культура — найвідоміша археологічна культура Трипілля-Кукутені (культура розписної кераміки), поширена на всій території України, пройшла ряд етапів у своєму розвитку з кінця VI—V тис. до н. е. — 2800/2750 років до н. е. Основу господарства становили землеробство і тваринництво.

Трудова теорія вартості — однофакторний варіант класичної витратної теорії вартості, згідно з яким лише один фактор виробництва — праця, яка вимірюються робочим часом, — є основою еквівалентного обміну товарів, а величина вартості залежить від продуктивності праці (вимірюється кількістю суспільно необхідного робочого часу). Моністичне дотримання трудової теорії вартості є ознакою вчення Д. Рікардо та економічної теорії марксизму.

Тяглі люди ― на українських землях під владою Польщі та Литви – категорія селян, які відбували панщину. Розмір панщини (за «волочною помірою») встановлювався відповідно до майнового стану селянського господарства (див. волока).

Утопічний соціалізм — це сукупність теоретичних учень, змістом яких є критика існуючого суспільно-економічного устрою та обгрунтування докорінних змін з метою побудови соціалістичного суспільства на засадах колективної власності, соціальної справедливості та рівності, відсутності експлуатації, безгрошового господарства. Утопічний соціалізм формувався і розвивався як гетеродоксія пануючим ортодоксальним течіям, у XVI—XVII ст. ― меркантилістичним поглядам, XVIII—XIX ст. ― класичній політичній економії.

Утопічний соціалізм ранній — утопічний соціалізм видатних мислителів ХV—XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанеллі, Ш. Мельє, Т. Мюнцера, Дж. Уінстенлі та ін., у творах яких відображена ідеологія антифеодального протесту, прагнення до ліквідації феодальних привілеїв та залежностей, утвердження справедливого і щасливого суспільства на засадах рівності потреб і здібностей.

Утопічний соціалізм пізній — утопічний соціалізм XVII—ХІХ ст. характеризують погляди К. А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена. Їх програми базувалися на ідеях удосконалення і перебудови капіталістичного суспільства в умовах промислового перевороту та утвердження ринкових підприємницьких відносин. Це фантастичні проекти швидкої побудови справедливого суспільства ненасильницькими, нереволюційними методами шляхом виховання населення, пропаганди, науки, моралі та державної політики.

Феод ― умовно-службове спадкове володіння (закріплено Керсійським капітулярієм 877 р.) у Західній Європі в середньовіччя.

Феодальний маєток ― комплекс феодальної земельної власності та пов’язаних з нею прав на феодально-залежних селян; організація виробництва в рамках селянських господарств і домену.

Феодально-залежне селянство — селянство середньовічної Європи, залежне від землевласника особисто, адміністративно, судово, військово.

Ферма ― підприємство в аграрній економіці, індивідуально-приватна (сімейна) форма організації виробництва.

Фізіократи ― представники класичної політекономії у Франції (Ф. Кене, А.Р. Тюрго, В. Мірабо та ін.), які виходили з визначальної ролі землі, природних факторів та аграрної сфери у житті суспільства та створенні багатства.

Фільварок ― у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV—ХІХ ст. багатогалузеве господарство з товарним, орієнтованим на ринок, виробництвом та організацією праці кріпосних селян на основі відробіткової ренти.

Фінансовий капітал ― якісно нова форма капіталу, яка виникає в результаті злиття монополістичного банківського та монополістичного промислового капіталів; термін, запроваджений у науковий обіг німецьким економістом Р. Гільфердінгом для пояснення нових взаємовідносин між банківськими та промисловими монополіями, що склалися наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. У сучасних умовах фінансовий капітал охоплює крупні капітали у торгівлі, сільському господарстві, кредитній сфері, на транспорті тощо.

Фолькленд ― “народна земля”, спадкове землеволодіння, право розпорядження яким обмежувала громада (тун), у ранньосередньовічній Англії.

Фондова біржа ― організований, постійно діючий ринок цінних паперів. Фондові біржі мобілізують тимчасово вільні гроші підприємств і громадян шляхом продажу їм цінних паперів.

Формаційна парадигма ― сукупність фундаментальних положень, методологічних підходів, згідно з якими історичний розвиток кожного суспільства полягав у закономірних і послідовних змінах первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної суспільно-економічних формацій.

Фритредерство ― напрям в економічній теорії та політиці, що полягає в проведенні лібералізації зовнішньої торгівлі та інших зовнішньоекономічних зв’язків країни при мінімальному втручанні держави в приватнопідприємницьку діяльність. Виникло у Великобританії в XVIII ст.

Цензива ― умовно-спадкове землекористування із виплатою фіксованої грошової ренти (цензу).

Цех ремісничий ― у середньовічній Європі об’єднання майстрів-ремісників однієї спеціальності, завданням якого було узгодження господарської (виробничо-торговельної) діяльності, реалізація спільних економічних інтересів, їх лобіювання в місцевому управлінні.

Цивілізації ранні давньосхідного типу — ранньополітичні, станові (ранньокласові) суспільства, визначалися умовами іригаційного землеробства і колективними формами виробництва, існували в добу енеоліту, бронзи і раннього заліза.

Цивілізації ранні західної моделі розвитку — суспільства неполивного землеробства з автономними домогосподарствами, які були самостійними соціально-економічними одиницями. Виникли в добу раннього залізного віку (I тис. до н. е.).

Цивілізації ранні (локальні, доосьові) ― ранньополітичні, станові суспільства першої стадії доіндустріальної цивілізації, процес соціокультурної еволюції людства, передумови якого виникають унаслідок завершення “неолітичної революції”.

Цивілізації традиційні регіональні — станово-класові суспільства першої стадії доіндустріальної цивілізації, сформувалися в середині I тис. до н. е. в добу “осьового часу“ VIII—III ст. до н. е.

Цивілізаційна (синергетична) парадигма ― відображає зміну

Цивілізаційні фактори суспільного розвитку ― сукупність факторів впливу на суспільний розвиток, що представлені специфікою духовно-культурних цінностей, формами і способами здійснення влади, організації життя суспільства та іншими чинниками, що відіграють вирішальну роль у будь-якій сфері суспільства. Урахування ролі цивілізаційних факторів розвитку суспільства є однією з основних вимог цивілізаційної парадигми.

Цивілізаційний процес — поняття, введене українським ученим Ю.В. Павленко, що охоплює історію людства від неолітичної революції та пізньопервісної доби до сучасності. Всесвітньо-історичний процес дослідник поділяє на три епохи: привласнювальну, відтворювальну та інформаційну.

Цивілізаційного розвитку східний шлях — розвиток пізньопервісного суспільства, що характеризувався землеробсько-тваринницьким комплексним багатогалузевим господарством, ґрунтувався на колективній організації господарської діяльності з іригаційно-меліоративним землеробством.

Цивілізаційного розвитку західний шлях — розвиток пізньопервісного суспільства, що характеризувався землеробсько-тваринницьким з парцелярно-сімейною системою господарством у межах роду та общини.

Червінець (рос. червонец) ― російська назва іноземних дукатів, головним чином голландського карбування. Вперше в обігу Російської держави з’явився за реформою Петра І у 1701 р. і важив, як і золотий дукат, 3,4 г золота. Знову червінець запроваджено в радянські часи в ході грошової реформи 1922—1924 рр. Вага цього червінця становила 7,74 г чистого золота. До кінця 1926 р. вільно обмінювався на золото на валютних ринках як внутрішньому, так і зовнішніх. З початком індустріалізації та збільшенням емісії грошей червінець знецінився, і залишився засобом платежу лише всередині країни.

Чистий продукт ― поняття, запроваджене фізіократами для позначення надлишку вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва, новий продукт (за сучасною термінологією ― національний дохід), який є фізичним даром природи, відбувається його збільшення, оскільки його створюють природа, земля.

Ярмарок ― великий, періодично діючий ринок, що організований у певному місці, у заздалегідь визначений час та на обмежений термін. Основним призначенням ярмарку є оптова та роздрібна купівля-продаж (без посередників) значних обсягів виробленої продукції та партій товарів за зразками. Виникнення ярмарків сприяло становленню бірж.