- •Розділ 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки
- •1.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрим
- •1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни
- •1.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку
- •1.4. Мета і завдання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
- •Навчальний тренінг
- •2.1. Господарство та господарська діяльність у первіснообщинному суспільстві. Неолітична революція
- •2.2. Господарство суспільств первісної історії України
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій
- •3.1. Становлення господарської сфери суспільств ранніх цивілізацій
- •3.2. Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії
- •3.3. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в економічній думці
- •3.4. Суспільство Крито-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку
- •3.5. Розвиток господарство у добу бронзи та раннього заліза на території України
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 4 Господарський розвиток та економічна думка суспільств традиційних (регіональних) цивілізацій у VIII ст. До н. Е. – V ст. Н. Е. Становлення суспільств Східної та Західної цивілізацій
- •4.1. “Осьовий час“ і формування сучасних цивілізацій
- •4.2. Східна цивілізація та її характеристика в “осьовий час“
- •4.3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав
- •4.3.1. Господарство та економічна думка Стародавньої Греції
- •4.3.2. Господарство та економічна думка Стародавнього Риму. Криза античної економічної системи
- •4.3. Розвиток господарство на території України в «осьовий час». Господарство давніх слов’ян.
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 5. Господарство та економічна думка суспільств середньовічної Європи (кінець V—XV ст.)
- •5.1. Загальна характеристика економічного розвитку та економічної думки цивілізацій середньовіччя
- •5.2. Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації
- •5.2.1. Періодизація, типологізація та загальні риси феодальної системи господарства. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів
- •5.2.2. Еволюція аграрної економіки
- •5.2.3. Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства.
- •5.3. Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI—XV ст.). Пам’ятки економічної думки
- •5.3.1. Економічний розвиток східнослов’янських племен (VI—IX ст.)
- •5.3.2. Господарство Київської Русі (IX — середина XII ст.). Пам’ятки економічної думки . «Руська правда»
- •5.3.3. Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII ст. – перша половина XIV ст.). Господарство Галицько-Волинської держави
- •5.3.4. Господарський розвиток українських земель під владою Польщі та Литви, його відображення в документальних джерелах.
- •Навчальний тренінг
- •6.1. Формування Новоєвропейсько-Північноатлантичної (Європейської) цивілізації. Вплив цивілізаційних факторів на господарство країн Європейської цивілізації
- •6.2. Становлення ринкового господарства у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини
- •6.3. Особливості первісного накопичення капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи та сша
- •6.4. Становлення класичної політичної економії.
- •6.4.1. Ідейно-теоретичні та методологічні засади класичної політичної економії
- •6.4.2. Зародження класичної політичної економії у працях в. Петті та п. Буагільбера
- •6.4.3. Економічна школа фізіократів. Ф. Кене. А. Тюрго
- •6.4.4. Економічне вчення Адама Сміта. А. Сміт ― творець класичної політичної економії
- •6.5. Виникнення соціалістичних ідей. Економічні ідеї раннього утопічного соціалізму.
- •Навчальний тренінг
- •7.1. Утвердження ринкового господарства. Еволюція класичної політичної економії
- •7.2. Особливості розвитку ринкового господарства у провідних країнах Європейської цивілізації та його висвітлення в економічні думці
- •7.2.1. Економічний розвиток Великої Британії. Дослідження ринкового господарства у працях д. Рікардо, т. Мальтуса, н. Сеніора, Дж.С. Мілля
- •7.2.2. Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях ж.-б. Сея, к.Ф. Бастіа, с. Сісмонді
- •7.2.3. Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток «старої» історичної школи
- •7.2.4. Економічний розвиток сша. Значення ліберальної теорії г. Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні
- •7. 3. Розвиток соціалістичних економічних ідей
- •7.3.1. Економічні ідеї пізнього утопічного соціалізму.
- •7.3.2. Економічна теорія к. Маркса
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 8. Становлення ринкових форм господарства та економічна думка України в XVI ст. – cередині XIX ст.
- •8.1. Значення політичного чинника для розвитку господарства українських земель. Регіонально-територіальний характер економіки України
- •8.2. Економічний розвиток українських земель у XVI ст. – середині XVIII ст.
- •8.2.1. Розвиток аграрної економіки
- •8.2.2. Розвиток міст
- •8.2.3. Розвиток промисловості. Мануфактурний період української промисловості
- •8.2.4. Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель
- •8.2.5. Фінансово-грошові системи на території України
- •8.2.6. Господарство Запорізької Січі
- •8.3. Меркантилізм у суспільно-економічній думці України. Започаткування основних засад демократичної течії української суспільної думки.
- •8.4. Господарство України в останній третині XVIII ст.— середині xіx ст.
- •8.4.1. Промисловість Східної та Західної України. Особливості промислового перевороту.
- •8.4.2. Організація та економіка сільського господарства в кінці XVIII ст. – першій половині XIX ст.
- •8.4.3. Аграрні реформи в 1848 р. І 1861 р.
- •8.4.4. Внутрішня і зовнішня торгівля
- •8.4.5. Фінансово-грошові системи на території України
- •8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в суспільній економічній думці. Розвиток класичної політичної економії
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 9. Господарство провідних суспільств Європейської цивілізації в умовах монополізації ринкової економіки в останній третині XIX ст. – на початку XX ст. Розвиток економічної думки
- •9.1. Загальні тенденції господарського розвитку країн Європейської цивілізації. Перша хвиля глобалізації
- •9.2. Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії
- •9.2.1. Теоретико-методологічні засади маржиналізму і неокласичної економічної теорії. Попередники маржиналізму
- •9.2.2. Австрійська школа. Теорія граничної корисності
- •9.2.3. Математична школа в економічній теорії. Теорії часткової та загальної рівноваги
- •9.3. Втрата Великою Британією світового економічного лідерства. Кембриджська школа неокласики.
- •9.4. Перетворення сша на провідну індустріальну державу світу. Американська школа неокласики
- •9.5. Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму
- •9.6. Економічний розвиток Франції
- •Навчальний тренінг
- •1. Назвіть представників неокласичного напряму в економічній науці:
- •2. Теорію попиту і пропозиції розробив:
- •Розділ 10 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрями економічної думки в Україні (кінець XIX – початок XX ст.)
- •10.1. Утвердження ринкових форм господарства в Україні
- •10.1.1. Загальна характеристика індустріального розвитку економіки України
- •10.1.2. Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні
- •Промислового виробництва та зайнятості, 1913 р.
- •10.1.3. Аграрні відносини та стан сільського господарства. Столипінська аграрна реформа, її здійснення в Україні
- •10.1.4. Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин. Зовнішньоекономічні зв’язки українських земель
- •10.1.5. Фінансова та банківсько-грошова системи на території України
- •10.2. Основні напрями економічної думки України. Місце української економічної думки у світовій економічній теорії
- •10.2.1. Вітчизняні класифікації економічної теорії та економічної науки Питання предмета, методології та кризи політичної економії
- •10.2.2. Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях українських економістів
- •10.2.3. Дослідження проблем становлення та розвитку ринкового господарства
- •10.2.4. Аграрні проблеми та ідеї кооперації в українській економічній думці
- •Навчальний тренінг
- •Персоналії
- •Словник
- •Література (першоджерела)
5.3. Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI—XV ст.). Пам’ятки економічної думки
Розвиток феодальної економіки на території України був органічною частиною загальноєвропейського процесу, однак мав певні особливості, головними з яких є хронологічно пізніше завершення формування зрілої феодальної економіки, утвердження в XVI і збереження до середини XIX ст. феодально-кріпосницького господарства, повільний процес становлення ринкової економіки (Україну вважають країною так званого другого ешелону підприємницького розвитку).
Питання періодизації феодальної економіки на території України залишається дискусійним. Поширеним є поділ на такі періоди.
VI ст. — 30-ті роки XII ст.― період становлення (генезису) феодальної економіки. Охоплює два етапи:
VI—VIII ст. ― у межах державно-племінних об’єднань склавінів та антів (VI—VII ст.) і державних утворень-князівств за загальною назвою «Руська земля» (VIII—IX ст.);
в умовах Київської держави (882 р. — 30-ті рр. XII ст.).
У східних слов’ян сформувалася власна модель генезису феодальної економіки. Феодалізація відбувалася повільно на основі розкладу первіснообщинних відносин, а отже, мала общинногенний характер. Рабство існувало як патріархальне. Рабовласницька економіка не склалася.
XII—XV ст. ― період розвитку феодальної економіки. У сучасній історико-економічній літературі поширена думка, що на території України формування зрілої феодальної економіки завершилося в XII ст. – першій половині XIV ст. за часів політичної роздробленості (Київське, Галицьке, Волинське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства) та Галицько-Волинської держави (1199—1349). Деякі вчені утвердження зрілих феодальних відносин пов’язують з польсько-литовською добою другої половини XIV — XV ст.
XVI—XVIII ст ― розвиток феодально-кріпосницької економіки в умовах становлення ринкової економіки.
Остання третина XVIII — перша половина XIX ст. ― криза феодальної економіки і розвиток ринкової економіки як укладу.
5.3.1. Економічний розвиток східнослов’янських племен (VI—IX ст.)
У VI ст. слов’яни стали відомі за власним ім’ям, яке є самоназвою. Це зазначають візантійські автори, в тому числі Йордан у праці «Про походження та діяння готів» (551) та Прокопій Кесарійський в «Історії війн» (550—554).1 У період Великого переселення народів у V—VII ст. сформувалися три великі гілки слов’ян: східні, західні, південні.
У VI—VII ст. на території України відомі три східнослов’янські археологічні культури: празька, котру пов’язують з племенами склавінів, територія яких займала лісостепову Україну (поширилася також на території Словаччини, Чехії та Моравії); пеньківська, населення якої, відоме під назвою анти, жило між середнім Дніпром і середнім та нижнім Дністром, колочинська на території Верхнього Подніпров’я та басейнів Десни і Сейму, а також на землях балтів і угрофінів.
Назва анти в перші роки VII ст. зникає. Вважається, що антський політичний союз був розгромлений аварами, частина антів переселилася на Балкани, інша об’єдналася зі склавінами, прийнявши їхню назву.
Це був період ранньоцивілізаційних суспільств, у яких почався перехід від територіальної землеробської громади до сільської територіальної громади, що мала назву вервь («мир», «людіє») із алодіальною власністю окремих домогосподарств. Громада складалася з дворищ (10—15 димів-господарств малих сімей однієї великої патріархальної родини), об’єднаних сусідством та економічними зв’язками. В історичній літературі дворище описується як єдиний самостійний житлово-господарський комплекс з полями, сіножатями, лісами, ріками, озерами тощо. Більшість учених стверджує, що земля переходила у володіння малих сімей, які утворювали самостійні господарства (домогосподарства) і витісняли великі патріархальні родини. Лише окремі сільськогосподарські роботи виконувались у спілці. Альєндами (випасами, луками, лісами, водоймами) общинники користувалися спільно. Громада зберігала право власності на землю, виконувала адміністративно-судові функції. Розвивалося майнове та соціальне розшарування, пов’язане з формуванням інститутів князівської влади, виокремленням старійшин із родоплемінної верхівки і дружинної організації. Політичний лад слов’янських племен раннього середньовіччя мав ознаки державних утворень (територіальних воєнно-політичних союзів).
У VIII—IХ ст. на основі племінних союзів, відомих за етнополітичною мапою «Повісті минулих літ»1, формуються територіальні об’єднання ― землі-князівства. Політична федерація союзів племен (полян, сіверян, древлян, уличів) відома в історичній літературі як державне утворення Руська земля з центром у Середньому Подніпров’ї. Тогочасний суспільно-політичний устрій мав характер військової демократії. Східнослов’янські племена на території України репрезентовані археологічними культурами типу луки-райковецької, волинцівської, роменської.
Продовжувався перехідний період утвердження сільської територіальної громади-верві з економічно самостійними домогосподарствами та алодіальною приватною земельною власністю. Аграрні відносини характеризували «окняжіння» (одержавлення) земель у межах окремих князівств; розвиток приватно-індивідуального господарства; посилення земельної нерівності, перетворення великої земельної власності на головне багатство; збереження власності громади на орні землі та альєнди. Формувалися відносини особистої залежності та підданства, поглиблювалося майнове і соціальне розшарування. Продовжувався процес формування племінної та військової знаті — вона збагачувалася, привласнюючи значну частину воєнної здобичі, захоплюючи землі громади, стягуючи данину з населення, внаслідок розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Було поширене рабство, що мало яскраво виражені патріархальні ознаки, джерелом його були війни. Рабом міг бути лише іноплемінник.
У сільському господарстві поширилося орне землеробство з двопільною системою. Ремесло було самостійним видом діяльності, формувалися спеціалізовані ремісничі центри. З’явилися укріплені поселення ― городища або протоміста (первісні міста). Вони були адміністративними, воєнними, релігійними центрами племінних князівств та сільськогосподарської округи. Поширювалася реміснича та торговельна господарська діяльність у протомістах.
Торгівлю східнослов’янських племен у наукових працях називали торгівлею «арабського періоду», оскільки вона мала транзитно-посередницький характер між Арабським Сходом і Візантією, а також Північно-Східною Європою. Один із найдавніших торговельних шляхів ― «із варяг у греки» ― поєднував Балтійське море з Чорним. Головними предметами торгівлі слов’ян були хутро, віск, мед, раби. Ввозили дорогі тканини, книги, вино, столовий посуд з глини, скла та металу, намисто, перли, бронзові фібули, янтар, зброю, овочі, прянощі.
Вчені вважають, що віче племені розпоряджалося племінним скарбом (зародок казни), куди передавали частину воєнної здобичі, надходжень від мита, судових штрафів, данини. Частина надходжень зосереджувалася у князівській скарбниці, до якого надходила продукція власного господарства князя.
Таким чином, господарство східнослов’янських племен характеризувалося переходом до територіальної громади з приватною земельною власністю та індивідуально-приватним господарством, розвитком ремесла, міст і торгівлі. Почався процес формування феодальних відносин.