Тема 10. Перестрахування і співстрахування

Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб’єкти перестрахування. Методи перестрахування: факультативне перестрахування, облігаторне перестрахування, факультативно-облігаторне. Порівняльний аналіз методів перестрахування.

Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування: квотний, ексцедентний, квотно-ексцедентний договори. Непропорційне страхування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.

Співстрахування і механізм його застосування.

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика

Склад доходів страховика: доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.

Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Виплата страхових сум та страхових відшкодувань. Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування. Витрати на утримання страхової компанії. Собівартість страхової послуги.

Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.

Оподаткування страховиків.

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії

Поняття фінансової надійності та її значення. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.

Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

4. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «страхування»

Тема1. Сутність, принципи і роль страхування

Небажані події, що мають негативні наслідки для людини, з’являються в нашому житті постійно. Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику. Захист, безпека – це первинна (фізіологічна) потреба людини, яку вона завжди намагалася задовільнити. Але суспільний розвиток породжує нові ризики, зростає їх розмір та кількість. З цього приводу між людьми виникають відносини з попередження, подолання, локалізації руйнівних наслідків реалізації ризиків, які у своїй сукупності формують зміст економічної категорії "страховий захист". Специфіка цієї категорії зумовлена такими ознаками:

- випадковістю настання руйнівної події;

-надзвичайністю заподіяної шкоди;

- можливістю вираження шкоди в натуральній або грошовій формі;

- необхідністю попередження, подолання наслідків небажаної події та відшкодування завданих нею збитків.

Сутність страхового захисту полягає в нагромадженні й витрачанні грошових та інших ресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування пов'язаних із ними втрат. Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд. До фонду страхового захисту належать:

- централізовані натуральні та грошові резерви держави;

-децентралізовані фонди (самострахування);

- фонди, створювані методом страхування.

У межах цих форм страхового захисту може існувати багато видів фондів цільового призначення. Розмір і структура фондів, використовуваних із метою страхового захисту юридичних і фізичних осіб, залежать від багатьох чинників. Насамперед це - теоретичні концепції формування фонду, стан розвитку економіки, співвідношення між формами власності, методи залучення коштів для реалізації соціальних програм, традиції населення, міжнародні відносини тощо. Централізований страховий резервний фонд створюється за рахунок загальнодержавних ресурсів. Основне його призначення – відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих, аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв. Цей фонд створюється як у натуральній, так і в грошовій формах;

Фонди самострахування – це організаційно відокремлені фонди суб’єктів господарювання, які створюються у натуральній, і в грошовій формах. Призначення цих фондів – оперативне подолання тимчасових ускладнень у процесі господарювання;

Страховий фонд страховика – створюється за рахунок великого кола учасників (юридичних і фізичних осіб), які є страхувальниками. Цей фонд створюється лише у грошовій формі та використовується на відшкодування збитків та виплату страхових сум потерпілим страхувальникам.

Страхування – найдавніша категорія соціально-економічних відносин. Вважається, що первинні форми страхування зустрічалися ще за тисячі років до н.е. Найпростішою формою страхування була колективна взаємодопомога. Пізніше закони вавілонського царя Хаммурапі (1792—1750 pp. до н.е.) вимагали укладання між учасниками торговельного каравану угоди про спільне покриття збитків у разі настання несподіваної пригоди. Взаємне страхування було поширене у Стародавньому Римі, де на взаємній основі страхували ритуальні витрати. У середньовіччі страхування здійснювалось через гільдії та цехи. Принцип взаємодопомоги закріплювався в статуті гільдії.

Активно розвивається страхування в період капіталізму. В Європі виникають акціонерні страхові компанії, які страхують на випадок пожежі, займаються морським страхуванням. В 1706 році було створене перше товариство страхування життя.

У XIX ст. на заході України з'явились перші національні страхові товариства. У 1891 р. у Львові було створено товариство взаємного страхування «Дністер», яке вже через рік почало здійснювати страхові операції. У 1911 р. у Чернівцях було створено страхову організацію «Карпатія» — теж товариство взаємного страхування, яке здійснювало страхування життя та пенсій.

Історія Держстраху СРСР почалася із Декрету Раднаркому від 28.11.1918 р. «Про організацію страхової справи в Російській Федерації». Усі приватні страхові компанії та товариства було ліквідовано, а здійснення страхування в усіх його видах і формах оголошувалося монополією держави. У цей період страхування розвивалося нерівномірно, з відставанням від західних країн, причиною чому була відсутність ринкових відносин, конкуренції.

Початок 90-х років ознаменувався політичними та економічними змінами світового масштабу, відповідно чому зазнало змін і страхування – було скасовано державну монополію в цій сфері, виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок.

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування": "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів".

У світовій практиці страхові послуги як об'єкт специфічних відносин, що становлять зміст страхування, розглядаються як складова фінансових послуг.

Головними суб’єктами у страховій справі є страховик та страхувальник.

Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або то­вариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається в його функціях:

ризиковій, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивній.

Ризикова функція страхування полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикова функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів).

Для забезпечення покриття збитків страхувальника страховик створює систему страхових резервів. У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів в часі між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, виплат не отримують. І навпаки: страхувальникам, які зазнали збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі. Страховик, акумулюючи кошти, використовує їх не тільки для відшкодувань за страховими подіями поточного року, а й для покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів.

У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

Функція заощадження коштів пов’язана з тим, що договори довгострокового страхування життя мають накопичувальний характер.

Превентивна функція забезпечує заходи з попередження настання страхової події. Превенція може бути правова та фінансова. До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я. Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів.

Страхування ґрунтується на певних специфічних принципах, до яких належать:

Принцип страхового інтересу випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом, вимагає обопільної зацікавленості сторін страхових відносин в результатах страхової діяльності.

Принцип максимальної сумлінності сторін. Надійне страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Страхувальник володіє найповнішою інформацією про властивості, зокрема дефекти, майна, про стан здоров'я чи інші особливості об'єкта страхування. Усю достовірну інформацію про об’єкт захисту він повинен надати страховику, повідомляти його про всі суттєві обставини ризику. Страховик залишає за собою право відмовити в укладенні страхової угоди, якщо страхувальник не надасть усіх істотних відомостей.

Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат. Страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку. Щоб уникнути спроб скористатися страхуванням зі спекулятивною метою страховики додержують принципу, згідно з яким матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку. Страхування не є засобом збагачення. Воно тільки відшкодовує збитки, компенсує дійсні витрати.

Суброгація передбачає передачу права страховику на стягнення суми страхового відшкодування з винних осіб в межах здійснених страхових виплат.

На практиці трапляються кількаразові страхування, коли об’єкт одночасно застрахований у декількох страхових компаніях, і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна. Відповідно до Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страхове відшкодування виплачується всіма страховиками, але загальна сума виплати не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування. Цей принцип має назву контрибуція.

Контрибуція надає право страховику звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

Роль страхування в ринковій економіці полягає у:

- забезпеченні стабілізації відтворювального процесу та економічної стабільності в суспільстві;

- оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;

- раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм;

- створенні додаткових джерел ресурсів для інвестування в економіку країни.