Питання для самоконтролю

1. Основні типи страхових організацій (акціонерне товариство, товариство взаємного страхування, організація типу Lloyds) та їх характеристика.

2. Організаційно-правовий статус страховиків в Україні згідно з Законом України "Про страхування".

3. Порядок утворення, функціонування та ліквідації страховиків в Україні.

4. Структура страхової компанії та управління нею.

5. Ресурси страхової компанії.

6. Об`єднання страховиків, їх види і функції.

Завдання для самостійної роботи

1. Розробіть модель організації діяльності страхової компанії.

2. Проаналізуйте основні показники діяльності страхових компаній України за останні 3 роки.

3. Сформулюйте основні складові стратегії страхової компанії.

4. Визначте основні напрями страхової діяльності найбільших страховиків України.

5. Розробіть план рекламних заходів умовного або реального страхового продукту.

Завдання для перевірки знань

1. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути:

а) страхування;

б) перестрахування;

в) кредитування постійних страхувальників-юридичних осіб;

г) торгівля нерухомістю;

д)фінансова діяльність, пов`язана з формуванням, розміщенням страхових резервів і управлінням ними.

2.Згідно з Законом України “Про страхування”, страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі:

а) товариства з обмеженою відповідальністю;

б) повного товариства;

в) акціонерного товариства;

г) товариства з додатковою відповідальністю;

д) товариства взаємного страхування.

3.Філія страховика має право:

а) проводити рекламну діяльність у страхуванні;

б) проводити страхову діяльність;

в) проводити ревізію діяльності інших філій;

г) прийняти рішення про свою ліквідацію.

Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту прав страхувальників.

Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми, які визначені:

— Конституцією України, прийнятою у червні 1996 року;

— Міжнародними угодами, підписаними і ратифікованими Україною;

— Цивільним кодексом України;

— Законами та постановами Верховної Ради України;

— Указами та розпорядженнями Президента України;

— декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

— нормативними актами, які включають інструкції, методики, накази, прийняті міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади;

— нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при Президентові України).

Тобто система законодавства щодо регулювання страхової діяльності передбачає наявність загального законодавства, спеціального страхового законодавства та пакету підзаконних актів. Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі України.

Головним законодавчим актом з питань страхування є Закон України «Про страхування». Документ має п'ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення).

Право на проведення конкретних видів страхування (перестрахування) при дотриманні правил страхової діяльності підтверджує ліцензія. Ліцензування — видача страховим організаціям дозволу на право здійснення тих чи інших видів страхування. Умови ліцензування передбачають механізм попереднього контролю за достатністю власних ресурсів, включаючи статутний капітал.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про страхування" ліцензування страхової діяльності з 31 березня 2000 р. здійснювало Міністерство фінансів України на підставі Указу Президента України " Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" від 15.12.1999 р. До цього часу ліцензування здійснював Укрстрахнагляд. З 2003 року ліцензування здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при Президентові України. Ця комісія здійснює нагляд не тільки за страховим ринком, але і за ринками, на котрих послуги надають довірчі товариства, лізингові та факторні, кредитно-гарантійні установи, ломбарди, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди. Комісія підпорядкована Президенту України.

Для впровадження реальних важелів регулювання страхового ринку в Україні створено Департамент у справах нагляду за страховою діяльністю Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг (далі Департамент). Він має центральний апарат, місцеві органи. Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують певні функції.

Основні функції Департаменту: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обґрунтованістю страхових тарифів і платоспроможністю страховиків; визначення правил формування і розміщення страхових резервів, показників і форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних контактів у галузі страхування.

Як орган державного регулювання страхового ринку Департамент має узагальнювати практику законодавства України та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних і правових відносинах щодо діяльності усіх суб'єктів страхового ринку.

Регулюючий вплив держави на страховий; ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму проведення обов'язкових видів страхування.

Розпорядженнями Уряду регулюються страхові правовідносини при проведенні експериментів у галузі страхування. Постановами Уряду регулюються: діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Нормативними актами органу, який здійснює нагляд за страховою діяльністю є: спільний з Ліцензійною палатою при Міністерстві економіки України наказ «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням», Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, Тимчасова методика формування резервів з страхування життя, Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування інших, ніж страхування життя, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), накази про спеціалізовану бухгалтерську звітність страхових організацій та деякі інші документи.

Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних союзів та угод, до яких наша країна приєдналася. Найважливіший напрям вдосконалення системи державного регулювання страхової діяльності пов'язаний з інтеграцією України до міжнародних організацій та союзів.

Актуальним залишається законодавче визначення діяльності об'єднань страховиків, впливу держави на проведення інвестиційної політики страховиків та її захист. Роль держави полягає у створенні оптимальної структури співвідношення між обов'язковими і добровільними видами страхування, а також комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Держава має сприяти цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг.