Диференціація лексики

Слова поділяються:

1) за кількістю значень — на однозначні й багатозначні;

2) за походженням — на українські й іншомовні;

3) за сферою вживання — на загальновживані й незагальновживані;

4)а активністю вживання – активна лексика і пасивна лексика (застарілі слова, неологізми);

5) за стилістичним забарвленням — на стилістично ней­тральні й стилістично забарвлені;

6) за значенням і звучанням — на антоніми, синоні­ми, омоніми, пароніми.

До словникового складу мови входять також фразеологіз­ми й крилаті вислови.

Сучасна освічена людина в своєму словниковому за­пасі — активному й пасивному — має близько 70—80 тисяч слів рідної мови (більш-менш точно розуміє їхнє значення).

Кожне слово має одне або кілька значень. Значення за­кріплюється за словом історично в процесі спілкування між людьми.

Слова бувають однозначні й багатозначні, можуть вжи­ватися в прямому й переносному значенні.

Групи слів за походженням

Залежно від походження слова є успадковані з попередніх періодів розвитку мови, власне українські і запозичені (іншомовні).

Серед успадкованих слів виділяють слова індоєвропейського, спільнослов'янського і спільносхіднослов'янського походження. Слова, що прийшли в українську мову з індоєвропейського лексичного фонду, є найдавнішими. Це назви явищ природи (вогонь, день, сонце), дій і процесів (сидіти, іти, пити), людей за їхніми родинними стосунками (батько, сестра, мати), органів тіла (око, ніс, серце), рослин (дуб, мак, береза), птахів і тварин (теля, заєць, видра), якостей і ознак (глухий, білий, темний). Слова із спільнослов'янського лексичного фонду є в усіх слов'янських мовах (великий, солодкий; ніготь, палець; дрімати, любити; чоловік, жінка; сковорода, чашка, ліжко). Слова із спільносхіднослов'янського лексичного фонду спільні для української, російської і білоруської мов (урожай, собака, відважний, сьогодні).

Власне українські слова виникли в українській мові в період її формування. Вони виражають специфіку української мови (напр., вареники, свита, бентежити, линути, гай, чарівний, навпростець).

Біля 10 відсотків слів української мови - це слова іноземного походження, які "прописалися" в українській мові або прямо, або через мову - посередницю у різні часи. Це - слова, запозичені з грецької (кипарис, комета, лиман, корабель, математика, логіка, література), латинської (форма, студент, академія, ректор, персона, комедія, дисципліна), старослов'янської (приязнь, град, прах, брань, злато, благодать), тюркських мов (халва, батіг, вежа, кавун, базар, сарай). Багато в українській мові слів французького походження (бюро, асамблея, сюжет, пляж), англійського (клоун, лідер, аут, пікнік, джентельмен), німецького (дах, ґрунт, кокс, штраф, курорт), італійського (кортик, тенор, сопрано, галера, корсар), голландського (краби, яхта, трап, люк), іспанського (сомбреро, фієста) та інших мов.