Тема 8. Прогнозування національної економіки

Сутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Теоретичний та управлінський аспекти прогнозування. Форми поєднання прогнозу і плану (програми). Імовірнісний характер прогнозів. Функції соціально-еконо­мічного прогнозування: науковий аналіз, дослідження об’єктивних зв’язків соціально-економічних явищ, оцінка об’єкту прогнозування, виявлення альтернатив економічного розвитку. Принципи соціально-економічного прогнозування: наукової обґрунтованості, адекватності, альтернативності, системності, цілеспрямованості.

Класифікаційні ознаки прогнозів. Класифікація прогнозів за: масштабами об’єкта; часом випередження; елементами та напрямками відтворення (первинних факторів виробництва та суспільних потреб); функціональним призначенням (пошукові та цільові прогнози). Характеристика прогнозів.

Сутність поняття «метод прогнозування». Класифікація методів прогнозування за ступенем формалізації. Інтуїтивні та формалізовані методи прогнозування. Індивідуальні та колективні експертні оцінки. Прості й складні методи екстраполяції. Методи логічного, інформаційного й статистичного моделювання.

Сутність комплексних економетричних моделей розвитку національної економіки. Зміст прогнозів обсягу виробництва, доходів та споживання населення, капітальних вкладень і основних фондів, рівня зайнятості та безробіття, зовнішньої торгівлі, фінансів, запасів. Характеристика макроекономічних моделей прогнозування економіки України. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України. Зміст Державного прогнозу економічного і соціального розвитку України. Основні параметри прогнозу економічного і соціального розвитку України на коротко- і середньостроковий періоди.

Основні поняття та їх визначення

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Прогностика – загальнотеоретична наука, яка вивчає закономірності розроблення прогнозів, методи і способи прогнозування.

Прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку України – документи, що відповідають вимогам законодавства України щодо документів і відображають прогнози та програми економічного і соціального розвитку.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Учасники державного прогнозування економічного і соціального розвитку України – органи державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють прогнозні документи (Кабінет міністрів України, Міністерство економіки України, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).