5.2.2. Інформаційні технології.

Інформаційні технології — це сукупність методів, виробничих процесів і

програмно-технічних засобів, що поєднані у технологічний комплекс і вико-

ристовуються для виготовлення, зокрема, масовоінформаційної продукції.

Сюди належать:

Частина друга 165

• технології формування, організації та використання інформаційних

ресурсів,

• технології виробництва інформації,

• технології управління інформацією та інші.

Інформаційні технології враховують комунікаційні особливості масовоін-

формаційного продукту (його призначення, умови споживання, характери-

стики адресата — масової аудиторії тощо). Через те інформаційні технології

опосередковано є технологіями масовокомунікаційного впливу, вони біль-

шою мірою мають кваліфікуватися як технології масовоінформаційного ви-

робництва.

5.2.3. Інформаційні інтерактивні технології, або інтерактивні техно-

логії спілкування.

Ці технології властиві новим медіа, що протиставляються масовим і спря-

мовані на особистість, а не аудиторію. Проте в умовах масового спілкування

інформаційні інтерактивні технології використовуються як засіб плюраліза-

ції, демократизації та створення умов рівноправності комунікаторів. Середо-

вище масової комунікації, однак, по своїй природі не сумісне з такою інтер-

активністю, бо масова комунікація одностороння, нерівноправна, асиметри-

чна, в якій перевагу над аудиторією та особистістю має професійний комуні-

кант.

5.2.4. PR-технології.

PR-технології, або технології для встановлення зв’язків із громадськістю,

включають у себе елементи усіх видів масової комунікації, необхідні для до-

сягнення як стратегічних, тактичних, так і технічних цілей спілкування з

громадою з метою формування потрібної громадської думки стосовно пев-

ної організації чи особи. Це можуть бути інформаційні кампанії, спеціальна

подача новин через ЗМІ, особлива реклама і т. д. Через те й існують різні

спеціалізації діяльності у сфері PR: менеджер PR, спічрайтер (хто пише про-

мови, виступи), іміджмейкер, прес-секретар, менеджер новин, переговорник,

рекламіст, фахівець зі слухів, кризовий менеджер тощо.

Особливого значення у PR-технологіях надають кампаніям у ЗМІ, зокре-

ма їхньому плануванню.

Успіх комунікаційної кампанії залежить не від публіки, а від її плануваль-

ників. Комунікаційна кампанія повинна відповідати таким умовам:

1) повідомлення, що буде поширюватися, має передбачати цілком реальні

цілі, актуальні для масової аудиторії, інакше вона на нього не зреагує;

2) необхідно підтримувати міжособистісне спілкування в умовах масово-

го з приводу поширеної інформації; 166 Частина друга

3) планувальники повинні ділити масову аудиторію на різні цільові гру-

пи, оскільки масова аудиторія соціально, демографічно й психологічно

неоднорідна.

Вважається, що інформаційно-комунікаційна кампанія має три етапи:

планування, проведення та аналіз результатів (оцінювання) (Див.: По-

чепцов Г. Г. Теория коммуникации.— М.: “Рефл-бук”; К.: “Ваклер”, 2003.—

С. 153).

Технологічні завдання в PR-технологіях такі: коригування поведінки, ло-

біювання інтересів, формування та корекція іміджу тощо. Кожне із завдань

породжує свої технології, наприклад іміджеві. Тобто можна говорити про

існування технологічних вимог до розробки, проектування та впровадження

іміджу, заходів із формування іміджу (церемонії відкриття, презентації, кон-

ференції, виставки тощо).