Контрольні запитання

1. Яку роль відіграють в економіці довірчі трастові операції?

2. Які фінансові установи надають трастові послуги? З якою метою вони це здійснюють?

3. В чому полягає сутність трастових послуг7

4. Чи можуть трастові послуги надавати банки?

5. Які функції на фінансовому ринку виконують трастові компанії?

6. Визначте роль кожного з учасників трастової послуги.

7. Коли виникли довірчі, трастові послуги, назвіть причини їх появи?

8. Чи мають довірчі трастові послуги кредитний характер?

9. Що, на ваш погляд, стримує розавиток трастових послуг в Україні?

10. Проаналізуйте законодавчу базу, яка регулює надання довірчих трастових послуг в Україні.

5.5. Гарантійні послуги

Здійснення операцій на фінансовому ринку пов’язано з великими фінансовими ризиками, тобто з можливістю настання такої події, яка може супроводжуватися збитками, втратами та іншими негативними наслідками. З метою управління ризиками та зменшення їх величини використовується механізм гарантії та поруки, котрі забезпечують своєчасність платежу за зобов’язаннями, які виникають на фінансовому ринку.

Гарантія – це згода третьої сторони погасити заборгованість у випадку, коли позичальник не здатен це зробити сам. Організаціями-гарантами активно виступають банки та страхові компанії. Надійність гарантії залежить від спроможності організації-гаранта погасити заборгованість, саме тому дуже важливим є здійснення фінансового аналізу платоспроможності та кредитоспроможності гаранта, при цьому від нього можуть вимагати забезпечення. Порядок оцінювання фінансового стану комерційного банку базується на аналізі його балансу та звітності про прибутки та збитки. Відповідно до міжнародної банківської практики та Рекомендацій Базельської угоди (1088 р.) з метою формування об’єктивного уявлення про фінансово-економічний стан банку-гаранта розраховують показники якості активів та пасивів, їх ліквідності, а також здійснюють оцінку ефективності функціонування банку. Якщо гарантом виступає страхова компанія – комплексна оцінка включає перевірку та аналіз фінансового стану страховика: виявлення ступеня платоспроможності, аналіз рівня власного капіталу та страхових резервів, розрахунок співвідношення страхової винагороди до власних коштів компанії та коефіцієнту покриття.

Гарантія означає, що організація-гарант бере на себе зобов’язання у випадку несплати клієнтом у строк платежів провести платіж за рахунок власних коштів, тобто гарантія – це зобов’язання, яке виступає у грошовій формі, носить терміновий та безвідкличний характер, тобто гарант не має права без згоди кредитора відмовитись від прийнятих на себе зобов’язань. Гарант відповідає за зобов’язаннями у тому ж розмірі, що і боржник.

Об’єктом гарантій можуть бути найрізноманітніші угоди, які пов’язані з розрахунковими, кредитними операціями, зобов’язання за контрактами, у тому числі зовнішньоекономічними.

У міжнародній практиці розрізняють наступні види гарантій. За своїми організаційно-економічними формами гарантії можуть виступати у вигляді аваля або гарантійного листа. Аваль – це гарантія, згідно з якою особа-аваліст приймає на себе відповідальність за сплату боргів, частіше всього перед власником векселя. Ця згода оформлюється підписом аваліста на лицьовій (зворотній) стороні векселя або на спеціальному гарантійному листі, який прикріплюється до векселя – аллонже. Наявність авалю збільшує надійність та привабливість векселя.

За способом виставлення гарантії діляться на прямі (гарантія виставляється банком-платником) та непрямі (гарантія виставляється через третій банк). Залежно від ступеня участі інших гарантій розрізняють:

• прості гарантії, які виставляють організації-гаранти за дорученням своїх клієнтів на користь його контрагента;

• контргарантії – організація-гарант, частіше банк, звертається до банку-кореспондента з проханням виставити контрагенту його клієнта гарантію та гарантує при цьому банку компенсацію необхідної грошової суми при настанні гарантійного випадку;

• синдиковані гарантії – використовуються у випадку великих сум гарантій, тобто одна організація-гарант не в змозі оплатити всю суму. У цьому випадку гаранти укладають угоду, відповідно до якої у гарантійному випадку кожна сторона сплачує свою долю гарантійної суми.

Гарантії можуть бути обмеженими, коли лише частина зобов’язань, виражена у конкретній сумі, та необмеженими, коли гарант відповідає за всю суму зобов’язань.

Також гарантії поділяють на платіжні та договірні. Платіжні гарантії включають гарантування платежів за векселями, акредитивами та інкасовими операціями. Вони широко використовуються при здійсненні розрахунків за комерційними кредитами. До договірних гарантій відносять тендерні гарантії, які пов’язані з організацією торгівлі; митні гарантії по сплаті експортно-імпортного мита; гарантії, які необхідно здійснити згідно з певним контрактом, та інші.

За способом реалізації гарантій їх поділяють на умовні та безумовні. При наданні умовної гарантії гарант сплачує по гарантійному випадку лише у разі виникнення певних умов, тобто у документарній формі підтверджується, що партнер клієнта виконав усі договірні умови (зобов’язання) згідно з контрактом або клієнт, платіж якого гарантується, не виконав своїх зобов’язань. При безумовній гарантії платіж здійснюється за першою вимогою кредитора без урахування заперечень клієнта. Безумовні гарантії, як правило, виставляються за дорученням великих клієнтів.

Надання гарантій пов’язане з певними ризиками для організації-гаранта, тому останні, у разі визначення можливостей та розмірів гарантій, враховують наступні фактори:

1. рівень фінансової стійкості гаранта;

2. розмір власного капіталу клієнта;

3. мета та якість угоди, за якою організація виступає гарантом;

4. надійність забезпечення.

Визначення можливостей надання гарантії здійснюється на основі аналізу документів, які обґрунтовують необхідність їх видачі (оригінали векселів, договорів, контрактів, угод та документів) та підтверджують фінансовий стан клієнта, можливості виконання ним своїх зобов’язань.

При оформленні гарантії гарант укладає з клієнтом угоду по забезпеченню гарантійного зобов’язання, тобто умови виставлення гарантії та її забезпечення, можливості пролонгації гарантії. Як забезпечення гарантії частіше використовують блокування певної суми на розрахунковому рахунку в банку, переуступку виручки за акредитивом з її блокуванням. Страхові поліси застави, гарантії третіх осіб у банківській практиці Росії, України ще не отримали широкого розповсюдження.