Народна фітотерапія

Як засвідчують етнографічні дані, найповніше висвітлена в етнографічній літературі XIX — початку XX ст. народна фітотерапія. З раціональних засобів лікування в селі найпоширенішими були рослинні. В основі використання рослин з лікувальною метою лежать їх цілющі властивості, багатовікова практика та певний набутий досвід.

І сьогодні зірвані на Купала трави називають «іванками», наділяють здатністю передавати свої цілющі властивості зіллю, зірваному в інший час. Їх зберігають висушеними протягом року, до наступного Івана, рекомендуючи додавати потроху до всякого лікарського зілля.

Подекуди побутувала традиція заготовляти лікарські рослини не тільки на Івана Купала (бо лише в цей день зривали звіробій, лопух, полин, чорнобиль), а й напередодні або в день Матері Божої зільної (15 серпня).

Бувало, що їх збирали ще й на Спаса (19 серпня), в русальний тиждень перед трійцею, найчастіше в п'ятницю.

Доцільність спостережень досить часто в народній уяві обростає елементами магії. Кількість рослин у багатокомпонентних рецептах набирає магічного значення, їх переважно 3 або 9. Наприклад, готуючи настій зелених плодів горіха — давній перевірений в'яжучий засіб, рекомендували брати по три плоди з дев'яти горіхових дерев.

У народній фітотерапії важливе місце займали дикорослі трави, лікувальні властивості яких не викликають сумніву: звіробій, ромашка, м’ята, подорожник, полин та багато-багато інших. Настій звіробою внутрішньо застосовували при недугах шлунково-кишкового тракту, нирок, подагрі. При опіках використовували олію з цієї рослини. Полин підсилює апетит та покращує травлення. У лікувальній магії як оберіг від усякого зла вживався ще один вид полину —«боже деревце». Його вирощували з цією метою у квітниках біля хати. Зірваним на Купала та посвяченим у церкві цим полином підкурювалися, щоб оберегти себе від уроку.

Дуже популярною в народній фітотерапії була кропива (місцева назва -«жалива»). ЇЇ використовували як кровоспинний та кровоочисний засіб, а також при ревматизмі та нервових недугах. Кропива багата на вітаміни А,С, К, фітонциди. Подорожник має місцеву дію при наривах, опіках. Настій подорожнику пили при сухотах. Однією з найпопулярніших рослин в народному вжитку романківчан є ромашка. Чай з цієї рослини пили при кишкових кольках та простудних хворобах, маткових кровотечах. Місцево робили примочки при гнійних ранах, виразках та при очних захворюваннях. Лопух вважався засобом, що сприяє росту волосся. М’ята має заспокійливу та знеболюючу дію, знімає нудоту та покращує апетит.

Особливо популярним в народі був чистотіл. Широке побутування мала лікувальна дія рослини як засобу від шкірних недуг — висипок, бородавок, лишаїв, грибка, плям на шкірі тощо. Ця властивість чистотілу була відома ще стародавнім грекам та римлянам. Користувались свіжим соком рослини, яким двічі-тричі на день змазували уражене місце; або міцним напаром, вважали, що останній менш ефективний. Рослина і зараз дуже популярна в народі. Крім згаданої лікувальної функції вона, як свідчать матеріали досліджень, вживається в Романківцях як ефективний засіб при хворобах печінки, жовчного міхура, жовтяниці та з метою профілактики й лікування раку.

Для лікування різних недуг використовували дерева. Особливою шаною і увагою оточували дуб — як дерево «чисте», «добре», «святе» . Листю його приписували цілющі властивості, корі — широку лікувальну дію. Знання про в'яжучі властивості дубової кори давало підстави використовувати її як хороший ранозагоюючий засіб — вживати для полоскання ротової порожнини при запаленні слизової оболонки, ангінах, болі зубів, внутрішньо — при розладах шлунку, поносах. З лікувальною метою використовували і жолуді, які сушили, подрібнювали на порошок і курили в люльці при болі зубів.

Цікаві дані маємо про різноманітні способи лікування липою. У відварі її кореня мили голову при болях різного походження. Таким самим відваром лікували очні захворювання. У цьому випадку лікування супроводжувалось і різними магічними діями. Ішли за липою до схід сонця, коли ще не проспівали півні, варили вночі тощо.

З берези збирали сік, а з її бруньок робили настій для загоєння ран, лікування ревматизму. Березовий гриб - чага має протиракові властивості.

Аналогічну функцію мала бузина, рослина, пов'язана в народній уяві з різними віруваннями та повір'ями. Місце, де ріс цей кущ, вважалося оселею нечистої сили. Бузини не слід викопувати, бо постійно будуть докучати всілякі хвороби. За іншим повір'ям, викопування її кореня викликає судоми кінцівок, а спалювання — нариви на спині. Нею не можна бити худоби, бо та буде сохнути та ін. Але в той же час народна медицина широко використовувала цю рослину, знану в медичній практиці. Подекуди настій квітів бузини вважався ефективним засобом при ревматизмі та радикуліті. Його приймали внутрішньо, випиваючи дві-три склянки на день, а з запарених окропом квітів клали компреси на болючі місця .

Здавна перевіреним засобом при застудних захворюваннях була калина, готували її по-різному, так само і лікувалися неоднаково. Крім відвару ягід або сиропу, вживаних повсюдно, існували свої оригінальні суміші, в склад яких входила калина. Романківчани ягоди калини разом з часником додавали до горілки. Або ще інший рецепт: на одну склянку води брали по ложці цукру, смальцю і ягід калини, все це кип'ятили. Одержана суміш була денною нормою, яку випивали за три рази перед їжею.

Досить популярною в народній медицині була шипшина (свербиус). Плоди цієї рослини дуже багаті на вітаміни А і С. У народній медицині романківчан ця унікальна рослина мала широке побутування. Чай з плодів шипшини вживали в кожній оселі, особливо при хворобах печінки та жовчевого міхура. (Будучи малим, я не знав іншого напою, крім з шипшини, особливо взимку, яким мене напувала моя бабуся Маруся).

Часто в лікуванні вдавалися також і до плодових дерев. Помітне місце в народній фітотерапії займав горіх волоський, настойку, і лікер з якого вживали при болях шлунку і кишечнику. Відвар з перетинок, що міститься між частинами ядра горіха, вважався добрим засобом при підвищеному артеріальному тиску. Відвар кори у вигляді ванн вважався загальнозміцнюючим засобом . Цвітом плодових дерев лікували застуду.

Цілий ряд засобів лікування недуг за допомогою дерев мали і магічний характер, що несе на собі відбиток давнього культу дерев.

Помітне місце в народній медицині у нас займали ягоди: малина, ожина, суниця та інші. Малина використовувалася при застудних недугах як потогінний засіб.

Досить широко з лікувальною метою використовувалися овочі та інші рослини. Рослиною надзвичайно різнобічної лікувальної дії вважався часник. Це цінна лікарська рослина в народній медицині в багатьох місцевостях. Це, так звана, рослина-універсал, або панацея при різних недугах. Ним натирали чоло і скроні при головних болях. У нас часник був і зараз є популярним ліком при підвищеному тиску крові. Він вважався добрим глистогінним засобом. Найпоширеніша лікувальна дія часнику — протизапальна. Часник був незамінним при захворюваннях застудного характеру. Моя бабуся знала свій рецепт: у глиняній мисці розтирала кілька головок часнику, додавала трохи цукру, підсмажувала, потім додавала ложку смальцю і трохи спирту або горілки. Одержану суміш доводила до кипіння, пила гарячою. Такий напій вважався ефективним засобом від кашлю.

Таке ж різностороннє застосування мала цибуля. Її вживали як дезинфікуючий засіб, багатий на фітонциди. Велику роль відводила народна медицина моркві. Вона дуже багата на вітаміни і мінеральні солі. З зернових культур в акушерській практиці широко використовували овес, з якого робили так звану суху пару, над якою гріли породіллю.

З технічних культур універсальним засобом, вживаним при багатьох хворобах, був льон. Льняну олію використовували для мазей і втирань при шкірних захворюваннях, разом з попелом — при опіках, рекомендували внутрішньо як проносне. Відвар льону як обволікаючий засіб вживали при захворюваннях шлунку. Нагріте льняне сім'я застосовували як припарки. Льняне полотно — як перев'язувальний матеріал. А льняна сорочка зігрівала душу і тіло.

А як можна було обійтись без таких пряних рослин, як кріп, кмін? Ці рослини мали властивість збуджувати діяльність травного тракту, стимулювати апетит. Вони мають вітрогонний ефект у маленьких діток.

Наша пошукова група долучилася до збору лікарських трав та чарівного зілля. Порадившись з Марією Захарівною Бабій, бабкою-знахаркою, взялись до роботи (додаток 5).

Розглянутий матеріал дозволяє зробити висновок про значне місце та широкий арсенал ліків рослинного характеру в практиці народного лікування.