
Погляди на народних цілителів
Уявлення про хвороби та їх причини обумовлювали погляди на народних цілителів, визначали подальші методи народного зцілення. Аналіз літературних джерел свідчить, що найближче до народної медицини стояли лікарі-костоправи. Таких знаючих людей мало майже кожне село. Це ремесло розвивалося і передавалося від діда-прадіда. Вони володіли певними знаннями в ділянці «народної хірургії»: вміли розпізнавати та лікувати вивихи й переломи.
У Романківцях таких цілителів називали «богами», «земними богами», «знаючими», «непростими людьми». Найвідоміший костоправ у селі – Шамбрук.
Серед знахарів існувала певна спеціалізація. Одні «спалювали рожу» (додаток 2), інші «скидали вроки», ще інші «викачували» або «виливали ляк», а хтось «підтягував золотник» (додаток 3). Були спеціалісти, які «замовляли зуби», лікували внутрішні хвороби, «заклинали змій». Така спеціалізація подекуди дожила до нашого часу. У селі баба Мелешанка з успіхом «спалювала рожу».
Сьогодні професійна медицина дедалі частіше звертається до народного досвіду лікування. Так в селі жив народний цілитель Василь Федорович Рудько, який користувався великим авторитетом і в навколишніх селах.
Лікування водою, вогнем , землею та мінералами
Вода з найдавніших часів займала, як свідчать етнографічні джерела, значне місце в лікувальній магії багатьох інших народів. Це обумовлювалося тією роллю, яку вона відігравала в житті народу, її реальними властивостями, наскрізь суперечливими. З одного боку, цілюща, животворна сила, основа всього живого на землі, з другого - грізна, руйнівна стихія.
За даними наукових досліджень, вода основний носій біологічної інформації. Вона впливає на стан цілісної системи організму і окремих його систем. Саме за допомогою води здійснюється перенесення в живому організмі «енергії життя». При багатьох недугах людини використовують питну воду, впливаючи на неї певною молитвою.
Нерозуміння суті цих властивостей, невміння пояснити їх, породило в світоглядних уявленнях наших предків почуття страху перед невідомою і таємничою силою води, викликало до життя цілу низку пов'язаних з нею обрядів.
Для нас становлять інтерес ті обряди, що пов'язані з очищувальною функцією води. Вживання їх у лікувальній магії базувалося на реальній основі. Раз вода мала властивість змивати бруд, то згідно закону імітативної магії, вона з таким же успіхом могла очистити людину від хвороби, і по аналогії в ній шукали зцілення буквально від усіх недуг (додаток 4).
Особливої уваги заслуговують ритуальні дії з водою в купальській обрядовості, в яких яскраво проявився дуалізм її властивостей — корисних і шкідливих.
Цілющі властивості приписували і зібраній до схід сонця на Івана Купала росі. Її «черпали», розстеливши в полі (найчастіше житі) полотно, а коли воно намокало, видушували з нього вологу і використовували її найчастіше при хворобах очей.
Аналогічними властивостями наділяли «юрійову», тобто зібрану на Юрія росу. Як і купальською водою, романківчани закапували нею хворі очі, качалися по ній, щоб бути сильними, здоровими, як юріївська роса.
Вплив християнства простежується в приуроченні обрядових дій з водою до певних релігійних свят і в застосуванні з лікувальною метою свяченої води, тобто посвяченої в церкві у визначені дні — Водохреща (19 січня), Стрітення (15 лютого), Спаса (19 серпня). Був звичай при різних недугах купатися, або вмиватися водою у «чистий» або «великий» четвер (четвер останнього тижня перед Великоднем).
Святим обов’язком кожного господаря у Романківцях було мати джерело води - власну криницю. Цікаво, що традиція лікування криничною та джерельною водою, як свідчать наші польові матеріали з української території, у деяких місцевостях збереглася там і донині. Інколи доводилося чути про так звані «гістьозі» води (назва, очевидно, походить від найменування хвороби «гостець»), до яких іноді звертаються ще й тепер хворі на ревматизм, шкірні та очні захворювання. А ще бабуся розповідала, що треба зібрати до сходу сонця з 9 криниць воду у банку, збираючи, не можна оглядатися, а прийшовши додому, з молитвою вмитися тією водою. Переконує бабця, що ця водичка від усіх недуг лікує.
Значне місце в лікувальній магії займав вогонь. На дії вогню був оснований один із методів лікування рожі, підкурювання зубів та лікування пропасниці. Під час епідемій різних пошестей, хати окурювали ялівцем. Лікувальні властивості мали залишки згоряння деревини - вугілля та попіл. (Особливо пам’ятається мені, коли бабуся при «вроках» давала мені випити води, в яку вона кидала вугілля, а потім обтирала нею скроні, лоб та груди). Відомий цей метод і в практиці дитячого лікування. У деяких місцевостях в ньому збереглися релікти глибокої давнини. Так, виснажених важкою недугою дітей, дорослих рекомендували купати в воді, в якій «відгашували» вугілля з «живого» вогню. З «живого» вогню вугілля «відгашували» і хворим на «нічниці» дітям.
Під впливом християнства в магічні дії з вогнем вплелися церковні атрибути. Так, у ряді випадків при «спалюванні рожі» необхідною була «громнича» свічка. Подекуди використовували «святовечірню» свічку. Поширеним був звичай на святий вечір ставити перед хворим запалену свічку, він повинен був наблизити до неї відкриті долоні, а потім до себе. Так повторювали тричі. Вірили, що в такий спосіб хворий очиститься від недуги. Основні цілющі властивості тут приписували вогню, свічка ж мала лише символічне значення.
Чільне місце в доланні різних недуг своєю магічною дією відіграє земля. «Рідна матінка-земля», - такі асоціації викликає вислів у багатьох, особливо перебуваючи на чужині. Земля - оберіг та хоронитель від багатьох бід і нещасть. (Бабуся мені розказувала про те, що враженого блискавкою «закопували» в землю). А якщо вести мову про землю, як символ родючості, то тут варто мені згадати пустелю Сахару і висловитися: «Хто не ходив по пісках Сахари, тому не зрозуміти ціни рідної землі».
До сьогоднішнього часу людська пам'ять береже віру про магічну дію каменю, виходячи хоча б з його властивостей: твердість і міцність, краса і довговічність. А це асоціюється зі здоров’ям людини. (Кому не спаде на думку, відбуваючи далеко за межі рідної домівки, взяти з собою як оберіг, красивий талісман-камінець. І повірте - є тут позитивний момент).
Важливе місце в народному етносі зцілення від недуг мала молитва. Слаба людина, прийнявши до свого серця Христа, шукає допомоги у Всевишнього, віддаючися зцілюючій молитві. «…Одному бо дається слово мудрості, іншому, згідно з тим самим Духом, слово знання, іншому – віра в тому Дусі, а ще іншому – сила творити чуда…» (І Кор.12).