Література

1. Болотова В.В. Релігієзнавство: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни. – Севастополь: СВМІ, 2005.

2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космологічні українські народні погляди та вірування. - К., 1992.

3. Васильев Т.С. История религий Востока.- М., 1988.

4. Глушак А.С. Методичні рекомендації до семінарських і практичних занять з релігієзнавства. - Севастополь: СВМ1 ім. П.С.Нахімова,2001.

5. Глушаков О.Р. Релігієзнавство. Курс лекцій. - Севастополь: СВМІ, 2003.

6. Грейвс Р. Мифы древней Греции. - М., 1992.

7. Іванченко М.Г. Дивосвіт прадавніх слов'ян: Наук.-популярний нарис. - К., 1991.

8. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування україн­ського народу: - К., 1991.

9. Калінін Ю.А, Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 2000.

10. Колодний А.М. Релігія в духовному житті українського народу. – К., 1994.

11. Коростовцев М.А. Религия Древнего мира. - М., 1977.

12. Костомаров M.I. Слов'янська міфологія. - К., 1994.

13. Локальные и синкретические культы. - М., 1991.

14. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. - М., 1991.

15. Лубський В.І. Релігієзнавство.- К., 1997.

16. Мифология Древнего мира. - М., 1977.

17. Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2 т. - М., 1998.

18. Народы и религии мира. Энциклопедия. - М., 2000. .

19. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: ескіз української міфології. - К., 1992.

20. Основы религиоведения/ Под ред. И.Н. Яблокова.- М., 1998.

21. Парандовский Я. Мифология древних греков и древних римлян.- М., 1983.

22. Персонажи славянской мифологии. - К., 1993.

23. Петрова Э.Б. Озябшие в Тавриде боги. Северное Причерноморье в античных мифах и легендах.- Симферополь, 1994.

24. Порублев Н.В. Культы и мировые религии. - М., 1989.

25. Пьер Монтэ. Египет Рамзесов. - M., 1989.

26. Тихонравов Ю.В. Религии мира.- М., 1996.

27. Токарев С.А. Ранние формы религии. - М., 1990.

28. Токарев с.А. Религия в истории народов мира. - м., 1986.

29. Тур В.Г. Очерки истории религий.- Симферополь. 1997.

30. Тэйлор Э.Б. Первобытная культура. - М., 1989.

31. Українці: народні вірування, повір'я і демонологія. - К., 1992.

32. Фрезер Д.Д. Золотая ветвь: Исследования о магии и религии.- М., 1986.

33. Хук С.Г. Мифология Ближнего Востока. - М., 1991.

1. Ранньоісторичні форми релігії

На світанку зародження суспільства люди­на відображувала дійсність у міфах - оповіданнях про богів, героїв, демонів, духів тощо.

Міфи, фольклор, загальновизнані звичаї та норми пове­дінки людей стали головними джерелами, з яких почалася ре­лігія.

Богослови стверджують, що релігія має надприродне, божественне походження, існує споконвічне, і що історія суспі­льства зобов'язана релігії.

Сучасною наукою доведено, що становлення людини і суспільства охоплює 2,5 млн. рогів (за новими даними - 3,5 млн. років).

Дані археології та антропології засвідчують, що в історії людства існував тривалий безрелігійний період, а перші релі­гійні уявлення склалися у верхньому палеоліті приблизно 40-20 тис. років до н.е. (при кроманьйонцях).

Первісна культура не має розвиненої релігійної системи, але людська свідомість уже створює складні уявлення, які закладають основи релігійної свідомості: магію, фетишизм, анімізм, тотемізм.

Магія (від греч. magos – чаклунство, чарівництво) – обряди, зв’язані з вірою в надприродні здібності людини (чаклуна, мага і т.п.) впливати на навколишній світ. Первісні люди вважали, що за допомогою особливих слів та дій можна вилікувати, викликати дощ, вітер, провести вдале полювання, рибалку. Магія присутня в танці, що передує полюванню, в шептанні знахарки, що виганяє хворобу з тіла хворого, в обряді хрещення водою, яка очищає від гріхів. У житті первісного мисливця майже немає такої сфери діяльності, яка не доповнювалася й магічними діями. Магію залежно від призначення поділяли на кілька видів: виробничу, шкідливу, охоронну, статеву, воєнну, лікувальну.

Фетишизм (від fetico – зроблений) – комплекс вірувань і обрядів, зв’язаних із представленням про надприродні можливості неживих предметів, які нібито здатні допомагати людині. Фетишем могли бути камінь, дерево, окремі знаряддя праці, спеціально виготовлений культовий предмет (талісман). Раціональне світосприйняття первісної людини породжувало у неї віру, що ці предмети, як і їхнє зображення, здатні задовольнити всі її прагнення. Так формувалося фетишистське ставлення людини до навколишніх предметів і малюнків. Найпоширеніша форма фетишизму – носіння амулетів, що оберігають людину від лиха й поганого, надприродного впливу. В пізніших релігіях фетишизм перетворився на поклоніння священним книгам (Біблії, Корану), іншим священним предметам. Фетишами є перші культові споруди. Його найбільш розвинена форма – ідолопоклонство.

Анімізм (від лат. аnіmа – душа) – головна причина перетворення досвіду в міф, основа первісного світогляду, розуміється як віра в натхненність усього навколишнього (Тейлор) і як віра в існування душі, духів. Анімізм виникає як усвідомлення людиною специфіки внутрішнього духовного світу, що й І дістає назву «душа», «дух». Виникають уявлення про безсмертя душі й про можливість існування її окремо від тіла, про що і свідчить поява обряду поховання людини. Саме анімізм згодом переростає в ідеї Духа, божества, бога. Анімістичні вірування у первісних людей були дуже поширеними. Вони вважали всю природу одухотвореною. Первісні люди були переконані, що вони складаються з двох частин – тіла і душі, яка перебуває в усіх частинах тіла, а також, що душа має здатність покидати тіло, наприклад під час сну. Саме тому був звичай не будити сплячу людину.

Іноді використовується поняття аніматизм – віра в загальну натхненність природи.

З анімізмом пов’язане виникнення тотемізму (від північноамериканського «от-тотем» – його рід).

Тотемізм – комплекс вірувань і обрядів, зв’язаних із представленням про споріднення груп людей з тваринами чи рослинами. Рід носив ім’я свого тотему, і члени роду вірили, що походять від спільних з ним предків, мають з ним кровну спорідненість. Тотемові не поклонялися. Його вважали «батьком», «старшим братом», який допомагає людям цього роду. Люди повинні свій тотем оберігати. Взагалі тотемізм був своєрідним ідеологічним відображенням зв'язку роду з його природним середовищем. Кожний рід мав свій тотемістичний центр, з яким були пов'язані легенди, спогади про предків, їхні вірування, з допомогою яких було можливо продовжити життя.

У розвиненій формі тотемізм існував у північноамериканських індіанців, коли європейці колонізували Америку.

У збирачів і мисливців релігійний культ ще не має самостійного значення, а органічно включений в обряди, які супроводжують найважливіші події життя людей. Тому це суспільство ще не має професійних служителів культу, хоч деяка перевага в його виконанні належала чоловікам.

У період переходу до класового суспільства формуються племінні релігії, головну роль в яких відіграють культ племінно­го вождя та культ духів предків. Виникає політеїзм (багатобож­жя), складається інститут жерців - професійних священнослу­жителів.