74

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

______________________

«____ » _______ 2013 р.

Опорни конспекти лекцій «Релігієзнавство»

Галузі знань: 0304 - Право

напряму підготовки: 6.030401 - Правознавство

Освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

	Укладач: кандидат філософських наук, доцент Крюкова Н.В.
	Затверджені на засіданні кафедри «02» вересня 2013р. (протокол №3)

Севастополь- 2013

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ

ПО КУРСУ «Релігієзнавство»

доцента Крюковой Н.В.

Тема 1. Релігія як предмет наукового аналізу.

Лекція 1. Релігія як предмет наукового аналізу.

1. Предмет курсу «Релігієзнавство»: основні розділи, методи дослідження, цілі, задачі та принципи викладання курсу.

2. Філософсько-наукові концепції сутності та походження релігії.

Основні поняття: релігієзнавство, релігія, віровчення, культ, релігійна свідомість, релігійні відносини, релігійні організації, релігійна конфесія, церква, секта, деномінація.

Література

1. Болотова В.В. Релігієзнавство: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни. – Севастополь: СВМІ, 2005.

2. Глушак А.С. Методичні рекомендації до семінарських і практичних занять з релігієзнавства. - Севастополь: СВМ1 ім. П.С.Нахімова,2001.

3. Глушаков О.Р. Релігієзнавство. Курс лекцій. - Севастополь: СВМІ, 2003.

4. Калінін Ю.А, Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. - К., 2000.

5. Колодний А. Релігієзнавство. - К., 1987.

6. Колодний А. Релігієзнавчий словник. - К., 1998.

7. Косуха П.І. Наука про походження релігії. - К., 1978.

8. Круглов А.А. Основы религиоведения. – Минск, 2002.

9. Лобовик Б.А. Религия как социальное явление. - К., 1982.

10. Лубський В.І. Релігієзнавство.- К., 1997.

11. Основы религиоведения. Учебное пособие для студентов высш. уч. заведений/ Под общ. ред. М.Н. Яблокова.- М., 1998.

12. Радугин А.А. Введение в религиоведение: теория, история и современые религии. Курс лекций.- М., 2000.

13. Релігієзнавство. Навч. посібник/ Національна Академія внутрішніх справ України.- К., 1998.

14. Скибицкий М. Мировоззрение, естествознание, теология. -М.,1988.

15. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. - М., 1986.

16. Угринович Д.М. Введение в религиоведение. -М., 1985.

1. Предмет курсу «Релігієзнавство»: основні розділи, методи дослідження, цілі, задачі та принципи викладання курсу

Релігія - це складне соціальне й духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства.

У релігієзнавстві виділяються два важливі напрями, або розділи, - теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство складається з філософсь­ких, соціологічних і психологічних аспектів. Історичне релігієзнавство вивчає історію виникнення й еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому вза­ємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів. Як теоретичні, так і історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Таким чином, одним з предметів релігієзнавчої теорії виступають релігійні вчення - складова частина релігійного ком­плексу.

Треба підкреслити: релігієзнавство і релігійні теорії за своїм змістом не можуть співпадати, тому що релігієзнавство - галузь науки. Релігійні теорії та вчення відносяться до сис­теми богослов'я (теології), яка теоретично обґрунтовує релігійні цінності.

Однак крім рис цих протилежностей, які протиставляють наукові принципи релігієзнавчої теорії й богословські концепції, релігієзнавство і богослов'я мають деякі спільні риси, оскільки вивчають відповідно з наукової та релігійної точок зору одне й те саме явище - релігію та її церковні Інституції.

Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її со­ціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, вплив на особистість віруючих у кон­тексті конкретно-історичних умов.

Отже, релігієзнавство визначає релігію, як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливав на людську свідомість.

У порівнянні з релігієзнавством - системою наукових знань - релігійні теорії не виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики, а, навпаки, стверджують богопоходження суспільства.

Таким чином, релігієзнавство й богослов'я - це протилежні, хоча і зв'язані єдиним предметом дослідження, типи світо­гляду і світосприйняття, різні системи духовних і культурних цінностей.

Релігієзнавство сьогодні включає ряд розділів, основними серед яких є філософія, соціологія, психологія, феноменологія, історія релігії.

Філософія релігії - сукупність філософських понять, принципів, концепцій, що дають філософське пояснення об'єкта.

Соціологія релігії вивчає суспільні основи релігії, суспільні закономірності її виникнення, розвитку й функціонування, її елементи й структуру, місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу даної суспільної системи на релігію.

Психологія релігії досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійних явищ суспільної, групової й індивідуальної психології (потреб, почуттів, настроїв, традицій і т.д.), зміст, структуру, спрямованість цих явищ, їхнє місце й роль у релігійному комплексі й вплив на нерелігійні сфери життєдіяльності суспільства, груп, особистостей.

Феноменологія релігії співвідносить ідеї, цілі, мотиви практично взаємодіючих індивідів, які перебувають у комунікації, з погляду значень і змістів і з урахуванням цього дає систематичний опис явищ релігії, класифікує їх на основі зіставлення й порівняння.

Історія релігії відтворює минуле різних религий у конкретності їхніх форм, накопичує й зберігає інформацію про численних існуючі й неіснуючі релігії.

Ще виділяють розділ, який включає знання про вільнодумство відносно релігії. У цьому розділі розкриваються зміст вільнодумства, закономірності його розвитку, функції в суспільстві й у житті особистості, досліджуються його різні прояви, описуються його історія, типи й етапи розвитку, представленість його в різні епохи на концептуальному рівні й у народній свідомості, у науці, моралі, мистецтві, політику, філософії, теології.