16

Тема 2.5. Правовий режим використання та охорони надр

1. Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні.

2. Державне управління і еонтроль у галузі геологічного вивчення і використання і охорони надр.

3. Право користування надрами. Порядок надання надр у користування.

4. Основні права та обовязки надрокористувачів.

5. Платежі за користування надрами.

6. 6. Правова охорона надр.

7. Відповідальність за порушення законодавства про надра.

1. Загальтні положення законодавства про надра. Право власності на надра в Україні.

Надра (ст. 1 Кодексу України про надра) - це частина земельної кори, що розташована під поверхнею суші та під дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для_геологічного вивчення тя освоєння.

З екологічних позицій надра слугують своєрідним фундаментом землі, її основою.

З економічних позицій розміщувані в надрах корисні копа­лини є цінною сировинною базою для розвитку промисло­вості країни і зміцнення її економіки.

В зв'язку з цим вини­кає необхідність у законодавчому регулюванні суспільних відносин з приводу використання надр (гірничих відносин).

Гірничі відносини в Україні регулюються:

Конституцією України,

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища,

Кодексом Українипро надра та ін. актами законодавства.

Усі надра на території України складають Державний фонд надр, до якого входять уже використовувані ділянки надр, а також ділянки надр, не залучені до викори­стання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Державний фонд надр формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Усі родовища корисних копалин складають Державний фонд родовищ корисних копалин.

Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймитщ, які за якістю, кількістю і умовами залягання є апридатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин – це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Корисні копалини за своїм значенням для народного господарства, поділяються на такі види:

• корисні копалини загальнодержавного значен­ня;

• корисні копалини місцевого значення.

Оцінка значу­щості корисних копалин і віднесення їх до того чи іншого виду здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Державного комітету по геології і використанню надр.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 827 від 12 грудня 1994 р., що затверджує відповідні переліки корисних копалин, до корисних копалин загальнодержавного значення відносяться: горючі (газ природний, нафта, вугілля, сланці горючі), метали (чорні, кольорові, рідкісні, благородні, роз­сіяні, рідкісноземельні, радіоактивні), неметали (сировина нерудна для металургії, гірничохімічна сировина, гірничо­ рудна і т. ін.), води, інертні гази; до корисних копалин місце­ вого значення: сировина для хімічних меліоративних грунтів, для будівельного вапна і гіпсу, бутового каменю, піщано- гравійна, цегельно-черепична.

Згідно вказаних законодавчих актів надра в Україні є вик­лючною власністю народу України. Угоди або дії, які в прямій чи прихованій формі порушують право власності народу Ук-раїни на надра, є недійсними (ст. 4 Кодексу України про надра.

Право власності на надра народ України здійснює через Верховну Раду України , Верховну Раду Автономної Республіки Крим, місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Відповідно до положення ст. 7 Кодексу України про надра Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання гірничих відносин, визначає основні напрямки державної політики у галузі геологічного вивчення, використання і охо­рони надр, визначає повноваження органів державної вико­навчої влади, місцевих рад народних депутатів щодо викорис­тання і охорони надр.

До відання Кабінету Міністрів України належить реаліза­ція державної політики в галузі регулювання гірничих відно­син, визначення порядку і координація діяльності органів державної виконавчої влади в галузі використання і охорони надр, визначення темпів і порядку використання матеріально-сировинної бази, організація державної експертизи для оцінки запасів корисних копалин, визначення нормативів плати за користування надрами, здійснення державного контролю у галузі використання і охорони надр, в тому числі геологічного вивчення, утворення та використання технічних (місця накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, які мають промислове значення) родовищ.

До компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів у сфері регулювання гірничих відносин належить вирішення питань щодо надання надр у користування для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; забезпечення розробки, затвердження та реалізації місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання і охорони надр; здйснення контролю за охороною і використанням надр, припинення права користування ділянкою надр у випадках і порядку, передбаченому законодавством, розподіл між відповідними місцевими бюджетами платежів за користування надрами, оголошення геологічних об'єктів, що становлять наукову або культурну цінність, об'єктами природно-заповідного фонду місцевого значення.

Сільські, селищні, міські і районні ради народних депу­татів відповідно до своєї компетенції погоджують клопотан­ня про надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин місцевого значення, забезпечують реалізацію програм розвитку міне­рально-сировинної бази, раціонального використання і охо­рони надр, здійснюють контроль за охороною і використан­ням надр, вирішують питання щодо обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках порушення ними порядку і умов користування надрами.