Головні причини застосування нетарифного регулювання:

• Значне порушення рівноваги з певних груп товарів на національному ринку

• Необхідність забезпечення певних пропозицій між імпортною і експортною сировиною у виробництві.

• Порушення суб”эктом ЗЕД правових норм цієї діяльності, що встановлено законодавством країни.

• Різке погіршення платіжного балансу.

• Максимальний рівень зовнішньої валютної заборгованості.

• Значна різниця між цінами внутрішнього і зовнішнього ринку.

Класифікація нетарифних обмежень залежно від мети застосування

- бар'єри, що мають за мету загальне обмеження імпорту; -бар'єри, що спрямовані на торговельну дискримінацію окремих держав за допомогою стимулювання імпорту з інших держав; - заходи, що обмежують або субсидують експорт.

Класифікація нетарифних методів регулювання за механізмами дій:

• паратарифні заходи - це різні види зборів (крім мита), внутрішні податки, спеціальні цільові збори. Офіційно ці заходи не застосовуються з метою регулювання зовнішньої торгівлі, але разом з тим суттєво впливають на неї;

• міри контролю за цінами, які спрямовані на захист інтересів національних товаровиробників (компенсаційні й антидем­пінгові процедури);

• фінансові заходи, які передбачають особливі правила здійснення валютних операцій для регулювання зовнішньої торгівлі:

• кількісне регулювання, тобто встановлення обсягів і напрямів товаропотоків;

• державна монополія зовнішньої торгівлі:

• технічні бар'єри, тобто контроль за товарами, що імпор­туються, відповідно національним стандартам.

Кількісні обмеження як нетарифні інструменти регулювання зовнішньоекономічної діяльності

З усіх видів нетарифних обмежень найбільш популярними є ліцензування і квотування. Ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення товарів, продукції, різних послуг.

Види ліцензій:

Відкриті (індивідуальні) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Разові (індивідуальні) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктам ЗЕД на період, не менший, ніж той. що є необхідним для здійснення експортної(імпортної) операції. Генеральні - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певного товару та (або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару.

Квота – кількісне обмеження обсягів продукції, що дозволяється щорічно до ввозу чи вивозу з країни. Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей

Види квот:

Глобальні - контингенти (квоти), що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн. куди товар експортується або з яких він імпортується.

Групові - квоти, що встановлюються щодо товару з визна­ченням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

Індивідуальні -_квоти. що встановлюються, щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

• Дієвість системи ліцензування і квотування та її вплив на розвиток національної економіки залежить від того, яким чином надаються права на здійснення експорту чи імпорту товарів.