53

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

САВІЦЬКА О.П.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА

ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів напряму підготовки

6.030503 «Міжнародна економіка»

Львів 2012

Тема 1. Міжнародна економічна діяльність: сутність, особливості та суб’єкти

1.1. Суть міжнародної економічної діяльності України та її роль в сучасних умовах.

1.2. Платіжний баланс: показник та фактор міжнародної економічної діяльності.

1.3. Світове господарство та міжнародний ринок.

1.1. Суть міжнародної економічної діяльності України та її роль в сучасних умовах

Міжнародна економічна діяльність — це цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, поділу праці та факторного розміщення.

Міжнародна економічна діяльність являє собою таку форму господарювання, яка виходить за рамки національних кордонів і пов’язана із залученням до циклу економічних відносин різнонаціональних суб’єктів. Даний цикл умовно можна розбити на такі стадії відтворювання: виробництво — розподіл — обмін — споживання. Причому втручання в цю послідовність на будь-якому з етапів (або навіть підетапів, наприклад, технологічних, на стадії виробництва) суб’єкта, що належить до інонаціонального відтворювального комплексу, якраз і породжує феномен міжнародної економічної діяльності.

Активізація участі України в інтеграційних процесах об’єк­тивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства та деформованість зовнішньоекономічної спеціалізації її економіки.

Головним вектором реформи механізму міжнародної економіч­ної діяльності, як і загальнонаціональної відтворювальної си­стеми України, є, безумовно, піднесення фактора підприємництва, господарської діяльності безпосередніх учасників економіч­ного життя — виробників та споживачів товарів і послуг. Істотними складовими розв’язання цього завдання є оптимізація статусу учасників інтернаціональних контактів згідно з критеріями процесів денаціоналізації та приватизації, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Втім, найбільш принциповою рисою ринкових перетворень останньої є поширення та конкретизація перспектив використання методик і практичних заходів міжнародного маркетингу як ключового інструменту, філософської основи та функціональної мети господарських зв’язків з інонаціональними партнерами.

Надзвичайно важливим є створення допоміжних структур, альтернативних варіантів здійснення зовнішньоекономічних заходів на підприємницькому рівні. Так, особливу увагу необхідно приділити створенню згідно з принципами чіткого цільового призначення мережі організацій (асоціацій, консорціумів) експор­терів, сприянню розвитку ділових контактів, спеціалізованих інформаційних госпрозрахункових фірм, посередницьких структур. До їхніх послуг могли б звертатися безпосередні виробники продукції (послуг) в Україні, особливо представники малого бізнесу, коли таке співробітництво вони вважають більш ефективним порівняно з проведенням відповідних організаційно-економічних заходів, створенням якихось внутрішніх самостійних підрозділів.

Для забезпечення сприятливих умов розвитку українського національного відтворювального комплексу, його міжнародно-коопераційного елементу є адекватне розв’язання проблем геополітичного змісту, якісного поліпшення дво- та багатосторонніх господарських контактів з іншими країнами. З цією метою необхідне розв’язання концептуальних питань зовнішньоекономічної стратегії нашої держави. Основними її напрямами, крім руху «назустріч» індустріально розвинутим країнам, насамперед європейським, є, звичайно, й зумовлені історичною «східною» домінантою та деякими іншими факторами.

Своєрідним динамічним ядром усієї системи міжнародної економічної співпраці виступають господарські контакти фірм, підприємств, корпорацій та інших організацій, що належать до основної господарсько-виробничої ланки. Саме виробничо-збу­тові структури з конкурентними попитом і пропозицією створюють тканину ринку, визначають його цінові параметри, опосередковують велику частину міжнародного обміну.

Конкретніше, комерційними учасниками міжнародної економічної співпраці є фірми, підприємства, компанії, національні і транснаціональні корпорації, що мають різну галузеву належність, специфічні моно- або багатопрофільні галузі спеціалізації; безпосередні виробники товарів; структури, які спеціалізуються на міжнародних послугах; туристичні бюро; посеред­ницькі організації.

Феномен міжнародної економічної діяльності виникає там і тоді, де і коли має місце перетинання кордонів митних територій такими реальними об’єктами, як:

• товари;

• послуги;

• капітали;

• сировинні ресурси;

• нарешті, люди.

Міжнародна економічна діяльність, так само, як і будь-який живий організм, являє собою саме системну цілісність. І так само, як живий організм є чимось більшим, ніж механічною сукупністю органів, міжнародна економічна діяльність не зводиться до суми своїх атрибутів, суб’єктів та інструментів. Будучи самостійним явищем, проявами якого є складні зворотні зв’язки між складовими елементами, а також із компонентами більш широких механізмів відтворення, вона є фактором та своєрідним прискорювачем економічного розвитку країн.

Однак функціональне значення феномена міжнародної економічної діяльності не є таким однозначним. У разі застосування неадекватних підходів у регулюванні, втрати керованості процесами співробітництва зовнішній чинник може спричинити дестабілізацію економіки. Особливо актуальною така небезпека є для країн перехідного типу, зокрема України. Тому методологічно значущими є питання забезпечення сталого розвитку відкритої економічної системи, логіка яких зумовлює вибір тих або інших форм, моделей та принципів міжнародної економічної діяльності.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» серед таких принципів називаються:

• принцип суверенітету народу України, що полягає у його виключному праві на зовнішньоекономічну діяльність на території держави відповідно до її законів; в обов’язку неухильно виконувати всі договори та зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

• принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб’єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки у будь-яких формах, прямо не заборонених чинним законодавством України; в обов’язку дотримуватись при цьому чинного законодавства України та у праві власності на одержані у процесі такої діяльності результати;

• принцип юридичної рівності та недискримінації, що полягає у рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, у забороні обмежень дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів такої діяльності;

• принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України, у забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють менш сприятливі умови, ніж ті, які встановлені в законах України;

• принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що українська держава забезпечує рівний захист вітчизняних та іноземних суб’єктів такої діяльності в Україні — відповідно до вітчизняних законів та за кордоном — згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за кордоном відповідно до національних та міжнародних правових норм;

• принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.